Педагогические науки/ 2. Проблемы подготовки специалистов

К.е.н. Гевлич Л.Л.

Донецький національний університет, Україна

Проблеми підготовки фахівців з обліку та аудиту в контексті сучасної парадигми освіти

Наразі дискусія про необхідність підготовки облікових фахівців в системі вищої освіти вже не є актуальною через існуючу затребуваність випускників вишів роботодавцями та наявний попит абітурієнтів на подібні спеціальності як у системі державного замовлення, так і на контрактній основі. Але якість облікової фахової освіти різних освітньо-кваліфікаційних рівнів з точки зору пошуку шляхів її удосконалення привертає увагу як професійного співтовариства, так і держави.

Сьогодні суб’єкти навчального процесу, а також безпосередні користувачі реалізованих освітніх послуг – роботодавці стикаються із основною проблемою наявності розриву між теорією та практикою. Підготовка обліковців у вищих навчальних закладах дозволяє запропонувати на ринку праці високоосвічених топ-менеджерів, що володіють теоретичними знаннями із обліку, аудиту, а також багатьох сумісних галузей – права, аналізу, менеджменту, психології тощо. Крім того, усі виші наголошують на наявності у своїх випускників широкого світогляду, системного мислення, вмінь здійснювати необхідні дослідження та навичок до подальшого підвищення професійного рівня. Але надання практичних навичок суто облікової роботи, на жаль, практично всюди втрачено за різними причинами – браком часу у рамках фахових дисциплін, проблемами з наданням реальних місць для проходження виробничої практики, відсутності мотивації до розробки актуальних лабораторних практикумів в межах робочих програм тощо. Як результат, не досягнута кінцева мета освіти - фахівці з обліку не можуть працювати бухгалтерами реальних господарчих одиниць без проходження певної «перепідготовки» на робочому місці.

Основний вихід, що вбачають студенти денного відділення – знаходження роботи за фахом під час навчання. Це не є рішенням проблеми для значної питомої ваги пошукачів, бо роботодавці неохоче надають можливість працювати на такій відповідальній ділянці, як облік чи аудит, недипломованому спеціалісту ще й неповний робочий день. Крім того, переходячи на індивідуальне відвідування аудиторних занять (що більш чи менш прилюдно існує в кожному вузі) такий студент фактично втрачає можливість отримати якісну фахову освіту, бо остання розрахована на активну участь у лекційних, практичних, лабораторних заняттях та наявність певного обсягу вільного часу для виконання самостійних та індивідуальних завдань. Крім того, кредитно-модульна система організації учбового процесу не виділяє викладачам часу на заняття з подібними студентами в межах навчального процесу.

Рішення цієї проблеми пропонується через використання існуючих в робочих програмах з підготовки облікових фахівців можливостей:

1) передбачити галузевим стандартом освіти надання студентам навичок виконання облікових процедур (вручну та із застосуванням програмного забезпечення) в рамках основних облікових курсів;

2) створити фонд грошової компенсації керівникам виробничої практики студентів (відповідно за державний кошт та кошти вузу – для студентів- бюджетників та контрактників), що повинно вирішити проблеми із наявністю баз практики та якістю наданої студентам облікової інформації;

3) виділити вагомий час у рамках навчального навантаження для розробки та щорічної актуалізації практичних завдань лабораторного практикуму.

Наразі все ще необхідним є подовження існування кваліфікаційного рівня «спеціаліст» з обліку як такого, що відображає потреби суспільства у формуванні певного рівня топ-менеджера, спрямованого на удосконалення практики обліку.

Нова парадигма вищої освіти обумовлює не тільки можливість, а й необхідність поєднання освіти та науки в рамках студентських досліджень. В бакалавраті це, в основному, представлено роботою студентів в рамках виконання індивідуальних, самостійних завдань та науковими пошуками під керівництвом викладачів в рамках підготовки до творчих конкурсів та наукових конференцій. Магістр, виходячи з визначення діючого Закону України «Про вищу освіту», на відміну від інших освітньо-кваліфікаційних рівнів, може виконувати професійні завдання та обов'язки (роботи) інноваційного характеру, що передбачає схильність до наукового пошуку та наявність необхідних для цього знань та вмінь. В рамках магістратури доречною та навіть необхідною є участь у наукових темах кафедр – як державних дослідженнях, так й ініційованих самим вузом чи бізнесом. Роль професійних організацій у залученні магістрантів до серйозних наукових досліджень також повинна зростати, бо ці пошукачі не тільки володіють необхідними теоретичними знаннями та певним інструментарієм, але й мають перевагу наявності часу й амбіцій. Розуміння, що результати досліджень будуть використані не тільки при написанні магістерської роботи чи в подальшій пошуковій діяльності, а затребувані суспільством (державою, бізнесом, професійною організацією) та профінансовані, можуть бути гарною мотиваційною складовою наукової діяльності магістрів.

Наявність великої кількості вузів, що готують облікових фахівців, з їх академічною самостійністю в межах розробки робочих програм створює додаткові складнощі у формуванні якісного стандарту освіти. Важливою проблемою є непослідовність бухгалтерської освіти як в рамках розподілення бакалаврат – магістратура, так і у рекомендованій послідовності нормативних облікових дисциплін.

Наочною ілюстрацією браку чіткого підходу до формування робочих програм облікових дисциплін є відсутність на сайтах низки університетів у галузі обліку та аудиту (ЖДТУ, ХНУ ім. В.Н. Каразіна, СНУ ім. В. Даля тощо) переліку фахових дисциплін, що вивчаються в магістратурі. Ті ж виші, що надали такий перелік, вражають своєю непослідовністю: наприклад, КНЕУ пропонує слухачам магістратури з обліку податковий облік та державний фінансовий контроль, а ХНЕУ - дисципліни «Облік виробництва продукції, робіт та послуг» та «Облік виробництва та управління витратами на вітчизняних та зарубіжних підприємствах», знання щодо яких повинні були бути у випускників бакалаврату з облікових спеціальностей.

Для рішення цієї проблеми пропонується:

1) зобов’язати Методичну раду з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України залучити професійні організації – Федерацію бухгалтерів та аудиторів України та Аудиторську палату України до розробки галузевого стандарту професійної освіти, звернувши особливу увагу на послідовність курсів та їх зміст;

2) запропонувати представникам регіональних осередків фахових суспільних організацій бути присутніми на державних іспитах зі спеціальності та захисті дипломних (магістерських) робіт із правом надання сертифікатів на членство випускникам вишів.

Таким чином, разом із самостійністю вузів у частині визначення змісту й форми фахової облікової освіти, необхідним є спільне регулювання її якості галузевим міністерством разом із професійними суспільними організаціями.

Література:

1. Про вищу освіту: Закон України № 2984-III від 17.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 20.

2. Бутинець Ф. Бухгалтерська освіта і Болонський процес: уніфікація чи гармонізація / Ф. Бутинець // День. – 2005. - № 154. [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/147410/.

3. Метелиця В.М. Тенденції розвитку бухгалтерської освіти // В.М. Метелиця. – Облік і фінанси АПК. – 2010. - № 4. – С. 98 – 102.