Воронін Д.Є.

Мелітопольський державний педагогічний

університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Кусакін А.О.

Далекосхідна державна академія фізичної культури, Росія

Кучина Л.І.

старший викладач

Мелітопольський державний педагогічний

університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Окса М.М.

Мелітопольський державний педагогічний

університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Дидактичні основи розвитку системного

мислення у студентів

Системний аналіз являє собою вдалий підхід і адекватний метод пізнання багатофакторності навчального процесу. Цей метод спирається на інші форми логічного мислення: класифікаційний аналіз, аналіз відношень, причинних зв'язків. З точки зору системного аналізу пізнання навчального процесу виступає як дослідження системи, яка складається із таких підсистем, як: підсистеми предметів, явищ, дій; підсистеми взаємозв'язків між предметами; підсистеми знань. Серед різноманітних взаємозв'язків між технічним процесом і суспільними явищами та процесами визначне місце займає взаємозв'язок між рівнем технічного прогресу і рівнем освіти. На жаль, цей важливий з економічного і соціального поглядів, взаємозв'язок часто нехтується. Хоча його вплив об’єктивно дає себе знати як в економічній та і в соціальній сферах [1, 146].

Перехід навчання студентів від вивчення фундаментальних і загальнопедагогічних до спеціальних дисциплін супроводжується певними труднощами, серед яких необхідно назвати такі: відсутність єдиної методології навчання (з позиції системного підходу) всіх дисциплін за спеціальністю; слабкі знання студентів з основ системною підходу стосовно процесу навчання взагалі та при переході до навчання спеціальним дисциплінам зокрема; відсутність спеціальних підручників і навчальних посібників; велика кількість нових понять, термінів і визначень: велика кількість розрахункових формул і співвідношень.

Відсутність єдиної технології навчання породжує цілий ряд проблем, а саме: студент опановують не системою знань, навичок та вмінь, а накопичують певну суму знань, навичок та вмінь з кожної дисципліни, інколи не здогадуючись про існування зв'язків між окремими дисциплінами; підручниками та навчальними посібниками, які написані в дусі деякої самостійності та незалежності від загальної системи знань, що породжує у студентів уявлення про закінченість дисциплін, їх автономність.

Системний підхід (системний аналіз) є основою нового типу мислення (системного мислення). Він став "модним" починаючи з 1965 року і використовується в таких країнах як США, Канаді та інших, як засіб комплексного розгляду різноманітних проблем економіки, технології та екології. Як свідчить досвід названих країн, в початковий період становлення системного аналізу було мало спеціалістів, які б мали фундаментальні математичні та кібернетичні знання для ефективного використання цього методу при розв'язуванні складних проблем. Тому в університетах США, Канади та Європейських країнах в навчальні плани введені спецкурси із системного аналізу та моделювання.

Системний аналіз є результатом використання системного мислення, суттю якого є те, що будь-яку систему утворюють завдяки логічному поділу складної проблеми на більш простіші та більш зручніші для управління частини шляхом встановлення зв'язків між ними та вираження цих зв'язків за допомогою математичних рівнянь і сучасних математичних методів. Як видно із самої суті, визначення поняття "системний аналіз" відноситься до стратегічних методів розв'язування складних проблем і в значній мірі опирається на математичний аналіз як засіб оцінки оптимального функціонування системи, що розглядається [2,174].

Необхідно зауважити, що нехтування системним підходом у набутті системи, а не суми знань студентами, призводить до того, що професійна діяльність майбутніх спеціалістів потенційно може завдавати значної шкоди, зокрема навколишньому середовищу. Наведемо такі сумні приклади: ставки виконані для розведення риби ставали розсадникам малярії; осушення боліт призводило до загибелі близько розташованих лісів і пересихання колодязів в навколишніх селах. Забруднення водоймищ стічними водами та нафтовою плівкою їх поверхні впливає на флору та фауну водойми, на режим випаровування та кисневий режим водойми і на стан приберегових лісів.

Концепція навчального процесу на основі міжпредметннх зв'язків з позицій системного підходу полягає в тому, що поряд з вивченням окремих дисциплін необхідно особливу увагу приділити взаємозв'язкам між предметами, що становить сутність діяльності, є її змістовними характеристиками і у своїй системній інтеграції визначають підготовленість студента до професійної діяльності, яка може характеризуватися певним рівнем професійної майстерності [3, 120].

Деякими авторами поряд з міждисциплінарним пропонується системний підхід (на противагу аналітичному та редукційному). Аналітичний та редукційний підхід не ефективні в складних ситуаціях. Наприклад, аналітичний процес приводить до абстрактного мислення, який не враховує взаємодію компонентів, що складають проблему.

Література:

1. Болотін Ю.П., Окса М.М. Тенденції та закономірності становлення загально педагогічних дисциплін в Україні. – Мелітополь: МДПУ, 1997. – 202 с.

2. Вища педагогічна освіта і наука України: історія сьогодення та перспективи розвитку. Запорізька область./ Ред.рада вид.: В.Г.Кремень (гол.); Редкол.тому: І.П.Аносов (гол.) [та ін.]. – К.: Знання України, 2009. – 431 с.

3. Сурмин Ю.П. Теория систем и системный аналіз: Учеб.пособие. – К.: МАУП, 2003. – 368 с.