Мишак О.О., Сиротін О.С.
Національний університет
біоресурсів і природокористування України
ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД У
КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ГУМАНІСТИЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ МАЙБУТНІХ БІОТЕХНОЛОГІВ
У зв’язку з пріоритетом у системі
науково-технічних розробок наук про життя, зміною технологічної революції на
біотехнологічну, все більшим впливом біотехнологій на сучасний світ, зростає також
інтерес до них.
Перехід на нові
технології пред'являє нові, більш суворі вимоги
до кваліфікації робітників і особливо інженерно-технологічних
фахівців. Зростає потреба в біоінженерах -
дослідниках, які легко орієнтуються в новітніх
досягненнях біотехнологічної галузі, ерудованих, з розвинутим творчим
мисленням, здатних ефективно вирішувати весь комплекс завдань, що постануть
перед ними, з урахуванням гуманістичних пріоритетів та людських цінностей, до
яких спостерігається потужна тенденція у сучасному суспільстві.
В таких умовах особливого
значення набувають наукові дослідження
гуманізації освіти у процесі професійної підготовки майбутніх біотехнологів,
оцінка реального стану і пошуку оптимальних
шляхів її реалізації.
Професійна освіта в галузі біотехнологіі підпорядковується загальним закономірностям і принципам, встановленим
в педагогіці.
При цьому
необхідно враховувати професійні особливості майбутньої діяльності фахівців
біотехнологів, а також створити сприятливі умови для реалізації ідей
соціально-етичного та гуманістичного розвитку в професійному становленні
студента.
Аналіз
психолого-педагогічної літератури засвідчив, що питання впровадження принципів
гуманізації у навчально-виховний процесс вищих навчальних закладів з
урахуванням видів діяльності, до якіх готується майбутній фахівець, розглянуто
недостатньо.
Процес навчання побудований на принципі гуманізації
– це
процес, спрямований безпосередньо на особистість. Практична реалізація обозначенного принципа нерозривно
пов'язана з особистісно орієнтованим (М.Н. Берулава, О.В. Бондаревська, В.В.
Сєріков, І.С. Якиманська) або особистісно-діяльнісним (Б.Г. Ананьєв, Л.С .
Виготський, І.А. Зимня, О.М. Леонтьєв, А.К. Маркова, А.Б. Орлов, К.К. Платонов,
С.Л. Рубінштейн) підходом. Під підходом в даному випадку розуміється системна
організація і самоорганізація освітнього процесу, що включає всі його
компоненти, а також суб'єктів взаємодії.
Особистісно орієнтований підхід у контексті
формування гуманістичної спрямованості майбутнього фахівця передбачає
врахування потреб, інтересів і здібностей кожного студента; визнання його
самоцінності як активного носія суб’єктного досвіду професійного спілкування;
опору на цей досвід при конструюванні навчально-виховного процесу. При
особистісно орієнтованому навчанні у ВНЗ на передній план виходить
індивідуальність кожного студента, його унікальність і неповторність, його
власний досвід, мотивація й готовність до оволодіння новими знаннями та
компетенціями. Особливість особистісно орієнтованого навчання і виховання
полягає у тому, що орієнтація навчання спрямована на унікальну особистість, а
не на «середнього студента», як це було раніше, коли пропагувалась загальна
«уніфікація» студентів.
При
розробленні умов формування гуманістичної спрямованості майбутнього фахівця у
ВНЗ спираємось на думку І. Беха про те, що особистісна орієнтація
навчально-виховного процесу надає можливість людині обрати оптимальні шляхи
самовиховання і самореалізації .
За
такого підходу метою навчання, виховання та освіти є формування особистісних
цінностей. Саме вони здатні виконувати функцію вищого критерію для орієнтації
індивіда у світі, опори для особистісного самовизначення. За цих умов педагог і
студент працюють в єдиному емоційно-чуттєвому діапазоні, який запобігає
психічному напруженню як результату переживання небезпеки від неделікатного втручання викладача у світ студента;
забезпечується можливість самостійно приймати рішення та поводитись на їх
основі. Ця вимога випливає із психологічної закономірності, за якою особи,
привчені лише спостерігати та слухати, стають соціально пасивними, виявляються безпорадними
перед оточенням.
Щодо особистісно орієнтованого навчання, то воно передбачає перетворення суперпозиції викладача й
субординованої позиції студента на індивідуально-рівноправні
позиції. При упровадженні названих технологій важливим є дотримання послідовності, динаміки - від максимальної допомоги педагога
студентам під час виконання навчальних завдань до поступового зростання їхньої власної активності, до повної саморегуляції в навчанні
й появи відносин партнерства між ними.
Таким чином, особистісно
орієнтована модель педагогічної взаємодії - викладач, якому вона властива, вбачає основне завдання педагогічної діяльності в сприянні
особистісному розвитку студентів. У
контексті такої орієнтації формування знань, умінь і навичок є
не самоціллю, а одним із засобів особистісного розвитку студентів. Пріоритетне значення надається формуванню у
студентів Я-концепції, моральної свідомості, розвиткові творчого потенціалу, розкриттю індивідуальної своєрідності.
Роль викладача в
особистісно орієнтованому навчанні полягає в тому, щоб були створені умови для плідної навчальної діяльності, забезпечення студентів необхідною науково-методичною літературою,
організація та контроль самостійної роботи студентів тощо.
Узагальнюючі матеріали та результати наукових пошуків і досліджень, можна зробити висновок,
що для реалізації особистісно орієнтованого навчання у процесі підготовки майбутніх фахівців необхідно:
-
навчально-виховний
процес організовувати не тільки як поєднання навчання й виховання, як розвиток особистості, розкриття творчого потенціалу
становлення здібностей тощо в гармонійному поєднанні з навчанням та вихованням;
-
визначити характер
взаємовідносин учасників навчально-виховного процесу, де взаємини будуються на принципах довіри,
поваги одне до одного,
співробітництва та партнерства тощо;
-
створити умови для
досягнення кожним студентом реально можливого для нього в даний період рівня навчальної успішності;
-
створити умови для
самопізнання, самонавчання та самооцінки своїх цілей та можливостей.
Таким чином, особистісно орієнтоване навчання спрямоване на розвиток особистості й
ґрунтується, передусім, на виявленні особливостей студента як суб'єкта. При цьому враховується становлення особистості як майбутнього
фахівця, його інтереси й потреби. Особистісно орієнтованому навчанню властива гуманістична і психологічна спрямованість. Така технологія
передбачає не тільки накопичення знань,
вироблення вмінь, навичок,
компетентності, а й формування принципів саморозвитку й самореалізації майбутнього фахівця, розвиток його пізнавальних
здібностей.
Отже, кінцевою метою вищої
освіти, яка заснована на принципах гуманізації та гуманітаризації повинно стати
виховання не лише професіонала, а насамперед суспільно активної свідомої
особистості, що володіє гуманістичним світобаченням, здатної до саморозвитку.