Епштейн І. С.

ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”

РОЛЬ МОВИ І МОВЛЕННЯ В СОЦІАЛЬНІЙ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Дослідженню проблеми ролі мови й мовлення з соціальною адаптацією дітей молодшого шкільного віку присвячена значна кількість робіт. Це дослідження О. Арканової, Л. Борщевської, Р. Боскіс, В. Жук, Т. Марчук, К. Речицької, О. Сошиної, О. Тараненко.

Під соціальною адаптацією будемо розуміти складний безперервний процес активного пристосування особистості до умов оточуючого середовища, що постійно змінюються, формування адекватної системи стосунків між соціальними суб’єктами, яка сприяє реалізації гармонійних індивідуальних прагнень людини, задоволенні її потреб, усвідомлення соціального значення й дотримання соціально прийнятих норм, цінностей, традицій.

Маленька дитина за допомогою слуху оволодіває складною системою мови: набуває навичок правильної звуковимови, засвоює звуковий склад значної кількості слів, їх вживання, вчиться розуміти значення, що містяться в граматичних змінах слів і в будові речень. Усе це вимагає високої гостроти слуху, оскільки звуки, що складають наше мовлення не завжди достатньо чіткі за своїм звучанням [2, с. 8]. Р. Боскіс відзначає, що до шкільного віку за умов нормального слуху дитина оволодіває мовою так, як це необхідно для усного спілкування. Однак, цей складний процес може виявитися повністю порушеним за умов навіть невеликого зниження слуху.

Розглянемо окремі аспекти мовного й мовленнєвого розвитку дітей молодшого шкільного віку з вадами слуху. Важливо зазначити, що практично всі діти з порушенням слуху мають якісь залишки слуху і можуть сприймати деякі звуки. Отже, необхідно не втратити час і почати розвиток мовлення. Діти зі зниженим слухом самостійно накопичують словниковий запас, але він є невеликим, а вимова – не досконалою [3, с. 22–23].

О. Таранченко зазначає, що на початку шкільного навчання всі діти з порушенням слуху мають різний рівень загального й мовленнєвого розвитку. Ці відмінності зумовлюються не лише індивідуальністю дитини, а й станом слухової функції, характером колекційної роботи, її ефективністю, додатковими відхиленнями в розвитку [5, с. 3]. Порушення слуху викликає порушення на різних мовленнєвих рівнях, зокрема на фонетичному, орфоепічному, лексичному та граматичному. За обсягом словникового запасу дитина молодшого шкільного віку з порушенням слуху поступається дошкільнику або учневі масової школи з нормальним слухом. О. Таранченко доводить, що мовлення дітей з порушеннями слуху має якісну своєрідність. Характерними для них є порушення звуко-буквеної будови слів: змішування звуків; пропуск їх внаслідок збігу кількох приголосних; перестановка і додавання окремих звуків; пропуск ненаголошених частин слова [5, с. 4].

Важливим для соціалізації дитини є інтеграція дитини в соціальне середовище. О. Арканова також наголошує, що успішність інтеграції залежить від багатьох чинників, серед них – рівень розвитку мовлення. Діти з хорошим рівнем розвитку словесного мовлення частіше спілкуються зі своїми однолітками, що чують, ніж діти з незадовільним рівнем розвитку мови [1, с. 69].

Крім того, значна кількість дослідників відзначає, що в процесі шкільного навчання переважно розвиваються такі психічні процеси як пам’ять, мислення, сприйняття, уява. Розвиток мовлення безперечно впливає на перебіг психічного розвитку дитини.

У молодшому шкільному віці провідною діяльністю є навчальна. Однак, це не єдина діяльність, залишається й ігрова діяльність. За словами К. Речицької та О. Сошиної використання гри в навчальному процесі сприяє формуванню в учнів психологічних посилань теоретичної свідомості, зміні мотивів поведінки й розкриттю нових джерел розвитку пізнавальних сил, становлення яких відбувається в світі навчальної діяльності [4, с. 17]. На думку дослідниць, творча уява дітей з порушенням слуху виконує важливу компенсаторну функцію, яка виявляється в тому, що уява,створюючи нові образи, збагачує досвід людини, яка не чує, розширює кордони пізнання, розширює кругозір, сприяє саморозвитку особистості [4, с. 18].

Таким чином, робимо висновок про те, що мова й мовлення відіграють в соціальній адаптації молодших школярів з вадами слуху провідну роль, оскільки мова й мовлення впивають на психічні процеси, на спілкування з оточуючими тощо. Рівень їх розвитку визначають успішність інтеграції дітей в соціальне середовище.

Література

1. Арканова О. Ю. психологічні особливості дітей з вадами слуху / О. Ю. Арканова. – К. : Видавництво ТОВ „КММ”, 2007. – 88 с.

2. Боскис Р. М. Учителю о детях с нарушениями слуха : кн. для учителя. / Рахиль Марковна Боскис – 2-е изд., испр. – М. : Просвещение, 1988. – 128 с. : ил.

3. Виховання дитини з порушеннями слуху в умовах сім’ї / за ред. Т. В. Сак. – К. : Наук. світ, 2009. – 216 с.

4. Речицкая Е. Г. Развитие творческого воображения младших школьников і условиях нормального и нарушенного слуха : учебно-метод. пособие / Екатерина Григорьевна Речицкая, Елена Александровна Сошина. – М. : Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1999. – 128 с. : ил.

5. Таранченко О. Діти з порушеннями слуху в інклюзивному закладі / Оксана Таранченко // Дефектологія. – 2010. – № 4. – С. 3–8.