Барановська А.Л.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Домінанти виховання школярів в умовах сьогодення

Складні, часом драматичні процеси сьогоднішнього життя загострили проблему моральності. У підлітковому середовищі, свідомості і поведінці дітей цього віку, як у дзеркалі, відображається уся ситуація в суспільстві. У наш час інтерес до проблеми моральності надзвичайно зріс. Природно, що в зв'язку з цим дуже гостро постало питання про об'єктивні критерії моральності, які дозволяють відповісти на ключове питання етики: є добро, і де проходить та межа, яка відділяє його від зла. Практика народного виховання передбачає формування в кожної людини моральних оцінок з позиції добра, справедливості, що випливає з народного поняття моралі: моральний той, хто доброчесний, цнотливий, шляхетний, правдивий. Сюди належать і такі поняття, як людська гідність, честь, людяність, колективізм. В основу моральності народна педагогіка кладе любов до Батьківщини, ставлення людини до праці, до людей, до себе особисто. Феномен вихованості вирізняється великою складністю і розглядається в різних аспектах. У педагогіці вихованість розуміють як найважливіше завдання і як результат, за яким судять про ефективність і якість навчально- виховного процесу.

Вихованість є найважливішою психолого-педагогічною та соціально- психологічною характеристикою особистості, вона неподільно пов'язана з усіма її сторонами, відбиває ступінь її всебічності та гармонійності. Серцевину вихованості складає моральне обличчя людини. Регулюючи поведінку людей в усіх сферах суспільного життя, моральність служить основою вихованості, її найсуттєвішим показником. Моральна основа - це той стрижень, на який повинні нанизуватися будь-які прояви людської життєдіяльності. Якими б широкими знаннями про наукову картину світу не володіла людина, як би глибоко вона не розумілась на закономірностях суспільного розвитку, які б політичні доктрини та ідеологічні канони не засвоїла, вона не може стати справжнім перетворювачем, борцем за загальну справу, жити повноцінним життям, якщо не спирається на норми моралі. Нова структура шкільної освіти веде до змін у системі виховної діяльності, а також у сфері морального виховання учнів. При складних проблемах суспільного життя недолік у моральному вихованні не може бути підмінений нічим. Тому головне завдання полягає в формуванні моральної поведінки в умовах, коли перед педагогом стоїть питання: "Чи можемо ми дати дітям те, чого самі по-справжньому і не маємо?", і проблема, мабуть, не тільки в розходженні цінностей батьків і дітей, а в тому, що сучасний дорослий не бажає, а іноді не може зрозуміти психологічної проблеми підлітка.

Деякі школи настільки захопилися виховними заходами, що навіть не помітили, коли саме вони стали визначальними в оцінці результатів її роботи. У центрі всієї виховної роботи повинні перебувати не заходи, не програми, а сама дитина з її уміннями, навичками, схильностями, здібностями, бажаннями і потребами. Про ступінь морального розвитку індивіда судять за певними критеріями. У літературі існують, наприклад, такі визначення даного поняття: "критерій-засіб для судження; ознака, на основі якої робиться оцінка, визначення або класифікація чого-небудь"; "мірило судження та оцінки"; "основна ознака, за якою одне рішення обирається з багатьох можливих".

У психолого-педагогічній літературі можна натрапити на різні ознаки, які висуваються як критерії моральної вихованості. До таких критеріїв належать:

- ставлення школярів до суспільства, праці, людей;

- активна життєва позиція;

- спрямованість особистості;

- рівень розвитку сусгіільнозначущих якостей особистості;

- співвідношення мотивів поведінки та характеру вчинків особистості, з одного боку, та норм, правил моралі - з іншого; використання критеріїв на різних рівнях: на рівні розвитку моральних почуттів, ставлень, стійких мотивів і спрямованості особистості, на рівні світогляду;

- інтелектуальний, поведінковий та емоційний критерії. До інтелектуальних відносимо: знання відповідних норм і правил моралі, здатність висловлювати на основі цих знань моральні судження; до поведінкового - здатність протистояти спокусі порушити ці правила; а до емоційного - переживання почуття провини у разі порушення цих правил.

Оскільки рівень знань моральних норм і ступінь відповідальності і реальної поведінки суспільним вимогам виявити значно простіше, ніж розібратися в особливостях переживань та характері спонукань дитини, то в практиці роботи шкіл за критерії моральності беруться поки що лише зовнішні показники, а в сучасній педагогічній теорії і практиці поширені два підходи до побудови системи морального виховання учня: інтелектуальний, який надає першорядного значення формуванню в школярів знань, та поведінковий, коли головна увага звертається на вироблення в учнів навичок поведінки. Але без внутрішніх спонукальних стимулів система виховання не може мати успіху, а перетвориться у насильство над дитиною. Говорячи про систему морального виховання, слід зупинитися, крім критеріїв, і на рівнях вихованості. Щодо змісту самого поняття "рівні вихованості" немає узгодженості. М.І.Монахов пропонує виділити три рівні моральної вихованості і розглядати кожний з них як сукупність певних моральних якостей. Е.В.Бондаревська вважає, то за рівень моральної вихованості можна прийняти співвідношення між головними сторонами особистості - особистісним і суспільним началами у школярів. їх співвідношення, на її думку, і повинне виступати показником рівня моральної вихованості. І.С.Мар'єнко та Б.Бітінас як міру оцінки рівня вихованості пропонують вірогідність поведінки у відповідності з прийнятими в суспільстві нормами. І.Бех пропонує рівень моральної вихованості розуміти як ступінь відповідності рис та якостей, що характеризують моральне обличчя людини моральним вимогам, які пред'являються до вікової групи учнів. О.Богданова розглядає рівень моральної вихованості як рівень розвитку моральної свідомості, моральної поведінки та моральних почуттів особистості.

Суперечливим моментом у цих підходах є градація шкал вихованості й виділення критичної точки відліку. Говорячи про таке складне явище, як моральна вихованість, необхідно відмітити, що у деяких випадках багато авторів вважають за краще говорити не про рівні вихованості, а про різні їх типи. З позиції такого підходу (типологічного) про вихованців краще говорити не як про "кращих" або "гірших", а як про різних, які утворюють групи найбільш схожих між собою (рівнево-типологічний підхід). Практика народного виховання передбачає формування в кожної людини моральних оцінок з позиції добра, справедливості, що випливає з народного поняття моралі: моральний той, хто доброчесний, цнотливий, шляхетний, правдивий. Сюди належать і такі поняття, як людська гідність, честь, людяність, колективізм. В основу моральності народна педагогіка кладе любов до Батьківщини, ставлення людини до праці, до людей, до себе особисто.

Феномен вихованості вирізняється великою складністю і розглядається в різних аспектах. У педагогіці вихованість розуміють як найважливіше завдання і як результат, за яким судять про ефективність і якість навчально-виховного процесу. Вихованість є найважливішою психолого-педагогічною та соціально- психологічною характеристикою особистості, вона неподільно пов'язана з усіма її сторонами, відбиває ступінь її всебічності та гармонійності. Серцевину вихованості складає моральне обличчя людини. Регулюючи поведінку людей в усіх сферах суспільного життя, моральність служить основою вихованості, її найсуттєвішим показником. Моральна основа - це той стрижень, на який повинні нанизуватися будь-які прояви людської життєдіяльності. Якими б широкими знаннями про наукову картину світу не володіла людина, як би глибоко вона не розумілась на закономірностях суспільного розвитку, які б політичні доктрини та ідеологічні канони не засвоїла, вона не може стати справжнім перетворювачем, борцем за загальну справу, жити повноцінним життям, якщо не спирається на норми моралі. Нова структура шкільної освіти веде до змін у системі виховної діяльності, а також у сфері морального виховання учнів. При складних проблемах суспільного життя недолік у моральному вихованні не може бути підмінений нічим. Тому головне завдання полягає в формуванні моральної поведінки в умовах, коли перед педагогом стоїть питання: "Чи можемо ми дати дітям те, чого самі по-справжньому і не маємо?", і проблема, мабуть, не тільки в розходженні цінностей батьків і дітей, а в тому, що сучасний дорослий не бажає, а іноді не може зрозуміти психологічної проблеми підлітка.

Процес морального виховання завжди спрямовується на те, щоб спонукати особистість до внутрішньої діяльності, в результаті якої вона свідомо прийме соціальні норми, привласнить суспільні цінності, що стануть складовими частинами її духовного світу. Одна із потреб старшокласника —потреба в моральному самопізнанні. Пізнавати себе, щоб займатися глибоким самоаналізом, самокритикою, будувати свою особистість свідомо, з урахуванням позитивних якостей і, особливо, недоліків, які гак часто хочеться, але, на жаль, не завжди вдається виправити.

Кожним своїм вчинком, питанням, творчою роботою підлітки розкривають своє "Я", тому що більшість із них ще не навчилися одягати маску, хитрувати, лицемірити, грати чужу роль. Але вони ще помиляються в моральній самооцінці, що призводить до помилок у поведінці.

Щоб зрозуміти старшокласника, необхідно знати, як він живе, з ким дружить, зрозуміти його думки, бажання. А зрозумівши, допомогти йому.

Допомогти тактовно розібратися в самому собі, підтримати, спрямувати на правильний шлях. У цьому педагогічний обов'язок перед поколінням, яке вступає в світ дорослих стосунків проблем.

Тип	Ознаки
Високий рівень
лідер	стійка система цінностей, відповідальність, повага
свідомий виконавець	глибоке розуміння основ моральних категорій
споглядач	цікавиться проблемами смислу життя, займає стійку моральну позицію, але не активно протистоїть порушникам
максималіст	переоцінює значення деяких моральних категорій, емоційний, запальний.
Середній рівень
нестійкий раціоналіст	володіє запасом моральних знань, уміло міркує про моральні проблеми, але не завжди слідує моральним нормам
інтуїтивний	не володіючи необхідним запасом моральних знань, веде себе в більшості випадків правильно
а я - як усі	орієнтується на реальні норми поведінки, які склалися, пристосовується до них
такий, шо наслідує	володіє поверховими моральними знаннями, в ситуаціях орієнтується на лідера, що виступає в ролі морального авторитета
Низький рівень
прихований подразник	шкала цінностей нестійка, самоаналіз відсутній; завжди в тіні, відповідальність за негативні вчинки завжди перекладає на інших
гроза школи	викривлене уявлення про моральні норми, егоцентризм, має погані звички, демонстративно-агресивний стиль взаємин
хамелеон	поведінка залежить від того, в якій групі перебуває
байдужий	замкнутий, пасивний індивідуаліст
тихоня	тепличне виховання, боязкий, внутрішня реалізація потреб

Неабияке значення має особистість учителя, його методика спілкування з дітьми. Досвід роботи в школі, аналіз практики дають підстави визначити найістотніші якості особистості педагога, що забезпечують ефективне моральне виховання: повага і довіра до дітей, професійна педагогічна майстерність, високий моральний авторитет, творчий стиль діяльності, організаційні навички, знання специфіки роботи з підлітками і врахування їх вікових особливостей, широкий культурний кругозір.

Кожне молоде покоління починає своє житття з вчинків і захоплень, багато з яких викликають "вогонь критики дорослих". Більшість вихователів, батьків силкуються "виліпити" дитину за своїм "образом і подобою". А чи потрібно прагнути до цього? Покоління дітей - так було і так буде - і схоже на батьків, і не схоже. Такою є діалектика розвитку. Взаємозв'язок поколінь нам бачиться не стільки в передачі матеріальних цінностей, скільки в розв'язанні моральних проблем. Настав час у вихованні керуватися загальнолюдськими цінностями, виходячи з інтересів людей, суспільства загалом.

Література:

1. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. - К., 1997

2. Концепція безперервної системи національного виховання. К., 1994

3. Критерії моральної вихованості молодших школярів. (Відповід. ред. І.Д.Бех, С.Д.Макисменко). - К., 1989

4. Марьєнко И.С. Основы процесса нравственного воспитания. - М.,1980

5. Окса М.М. Стратегічний менеджмент в освіті: навчальний посібник. – Мелітополь: МДПУ, 2007

6. Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіки. - К., 1997