Філологічні науки /5. Методика преподования языка и литературы

К.п.н.  Кецик У. В.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Україна

ДІЛОВА ГРА ЯК ЗАСІБ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

ДО ІНШОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ

Гра – це невід’ємний компонент людської діяльності протягом усього життя, вона має свої правила, цілі та елементи цікавості. Ігри активізують людське мислення, спонукають творчо підійти до розв’язання проблеми, знайти більш швидкий спосіб її розв’язку.

Рольова гра – це найбільш простий та дуже ефективний спосіб моделювання, вона займає важливе місце в процесі навчання осіб будь-якого віку, починаючи з дошкільного і закінчуючи дорослими людьми, які програють життєві ситуації. Саме тому в процесі навчання, а особливо іноземної мови, неможливо обійтися без ігор.

Гра на уроці іноземної мови є формою навчання, яка моделює життєві ситуації, явища, процеси, види професійної діяльності. Водночас гра практично завж­ди містить і мотив діяльності, а також досить чітко визначає її соціально-етнографічне поле та вік, стать, соціальні потреби учасника гри тощо. Цим вона пози­тивно відрізняється від так званого навчального по­родження мовних висловлювань.

Як показує практика, іноді стається так, що студенти, виконавши велику кількість традиційних вправ, є неспроможними повноцінно користуватись мовою в комуніка­тивних цілях: вони виявляються не здатні мобілі­зувати в потрібний момент весь засвоєний мовлен­нєвий матеріал. Стає очевидним, що велика кількість вправ, що є обовязковою умовою розвитку автоматизму, сама по собі ще не забезпечує досяг­нення цілей навчання.

Виникає необхідність, щоб у систему вправ для розвитку вмінь усного мовлення були залучені спе­ціальні вправи, що підводять слухачів до мовно­го спілкування в природних умовах. Не менш важ­ливим є створення і дискутування мовних ситуацій за невимушених обставин, а звідси - форма ігрово­го спілкування, що набагато полегшує завдання та створює умови для гнучкої, раніше не запланованої, живої та незакомплексованої розмови.

Імітаційно-ігровий підхід до організації навчальної роботи зі студен­тами сприяє формування твор­чої особистості фахівця. В ділових іграх закла­дено потужний потенціал для підготовки майбут­ніх фахівців до іншомовного спілкування, вироб­лення в них професійно значущих якостей у про­цесі пошуку виходу із комунікативно-ігрових ситу­ацій. Використання ділових ігор на заняттях з іно­земної мови забезпечує професійне спрямування, позитивну мотивацію навчально-пізнавальної дія­льності студентів, створює необхідні умови для їх професійного становлення.

Ділова гра є одним із засобів моделювання професійної діяльності в навчально­му процесі, суть якого полягає у відтворенні цієї діяльності в спеціально створених умовах, що ві­дображають реальну обстановку. О.О.Вербицький називає таку діяльність квазіпрофесійною, вона є перехідною від навчальної до професійної. У діловій грі моделюється пред­метний (імітація конкретних умов і динаміки ви­робництва й моделювання професійної діяльності фахівців) і соціальний зміст (формування фахівця) майбутньої діяльності [1, 38]. Для студента, учасника гри, і предметний бік його майбутньої професійної діяльності, і її соціальний бік мають велике значення. Разом з тим нерідко трапляється, що майбутній фахівець, пройшовши теоретичну підготовку і виробничу практику,  яка в основному носить пасивний характер, має вельми туманне уявлення про цілісну професійну діяль­ність. У результаті за період навчання у вузі майбу­тній фахівець так і не встигає поєднати теоретичні знання з практичною діяльністю. У цьому значенні можна сказати, що навчальна ділова гра, як іміта­ція того середовища, в якій доведеться працювати студентам, майбутнім фахівцям, може стати важ­ливим засобом скорочення процесу адаптації випу­скників вузу до нових умов роботи та прискорити їх професійне становлення. Адже гра у виші - це своє­рідний комплексний іспит, що вимагає від її учас­ників систематизованих і глибоких знань для засто­сування їх у подальшій самостійній практичній ді­яльності.

У процесі ділової гри засвоюються знання, уміння, навички, досвід професійної діяльності, формуються профе­сійні мотиви та професійно значущі якості особис­тості. Вона моделює природні ситуації, з якими зі­ткнеться молодий фахівець на практиці, і тим са­мим готує його до реальної цілісної професійної діяльності.

Ділова гра як засіб підготовки студентів до ін­шомовного спілкування передбачає імітаційну мо­дель різних видів комунікації і чинників, що забезпечують результативність спілкування - мотиви й цілі учасників комунікативної ситуації, їх соціаль­ні ролі, психологічний клімат спілкування, страте­гію і тактику комунікативної поведінки. Різні варі­ації цих чинників дозволяють процес підготовки студентів до іншомовної комунікативно-професій­ної діяльності наблизити до природного спілкуван­ня. У комунікативно-ігровій ситуації на перший план виступає розвязання ігрового завдання, а мо­вний матеріал служить засобом досягнення поста­вленої мети. У діловій грі іноземна мова виступає інструментом професійного спілкування. Причому в процесі використання ділової гри в навчанні сту­дентів іншомовного професійного спілкування по­трібно враховувати її багатофункціональність. Ділова гра може виконувати кілька функцій: дидактичну, пізнавальну, мотива­ційну, особистісно-формуючу, розважальну й виховну. Так, О.О.Вербицький особливо виділяв мотивуючу фу­нкцію ділової гри. На його думку, у діловій грі діяльність її уча­сників свідомо вмотивована, оскільки вони здійс­нюють лише ті дії, які є значущими за змістом. При­чому зміст гри відповідає практичним інтересам студентів, що забезпечує єдність мотивів і діяльно­сті.

Результативність ділової гри у розвязанні дидактичних завдань під час вивчення іноземної мови багато в чому залежить від того, наскільки її учасники чітко уявляють, до чого вони повинні прийти в результаті. Правильно організовані навчальні ділові ігри дають можливість на професійно-виробничій основі набути ще до початку трудової діяльності, у стінах вишу, певний професійний досвід, засвоїти уміння й навички, необхідні в майбутній самостійній практичній діяльності. Ділова гра спри­яє формуванню стилів мислення, що складаються в ситуаціях спілкування, комунікативних умінь і навичок, розвитку комунікативних здібностей і культури іншомовного мовлення. Важливо і те, що  під час гри формуються вміння й навички аналізу обстановки, ситуації, визначати мету, зміст і засо­би діяльності, передбачати очікувані результати, планування майбутньої діяльності, самостійного вироблення раціональних рішень, їх прийняття й реалізації, оцінки ефективності виконаних дій і їх коректування. У процесі колективної ігрової діяльності здійснюється соціальний розвиток особистості. У студентів - учасників гри розвиваються прак­тичні навички роботи в умовах трудового колекти­ву, набувається досвід управління, керівництва та організації колективу, засвоюються навички ком­плексного творчого розвязання проблем [2, 154].

У процесі побудови, підготовки й проведення ділової гри доцільно відтворити реальну обстанов­ку, в якій студенти виступають виконавцями конк­ретних ролей. Ролі повинні носити проблемний характер, а їх розподіл слід проводити з урахуван­ням індивідуальних можливостей і схильностей студентів. Зміст ділової гри доцільно будувати на конкретному мовному мате­ріалі професійного спрямування, що дозволить по­єднувати навчання іноземної мови з виконанням професійних дій, що моделюють їхню майбутню самостійну діяльність в обраній професійній сфе­рі.

Ділова гра за умови педагогічно раціональної організації містить значні резерви для розвитку професійної індивідуальності. У процесі ділової гри студе­нти отримують можливість розвивати творчу фантазію, висловити власну точ­ку зору, розкривати і відстоювати свою професійну позицію, виявити рівень професійного мислення і культури мовлення, показати багатство словникового запасу іно­земної мови.

Література:

1.      Вербицкий А.А. Концепция знаково-контекстного обучения в вузе // Вопросы психологии. – 1987. - № 5 . – С. 31-39.

2.      Друзь Ю.М. Ділова гра як засіб підготовки студентів до іншомовного спілкування // Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. – Вип.6. – Вінниця, 2002. – С.153-155.