Право/3. Охрана авторского права

к.і.н. Байлема Т. М., Коцюбинська К. А., Стаднік В. В.

ВТЕІ КНТЕУ, Україна

Шляхи вирішення проблеми захисту прав інтелектуальної власності в Україні

Сьогодні людство вступило в нову еру, яка характеризується не лише зміцненням загальнолюдських цінностей, а й невпинним розвитком людського інтелекту. Від того наскільки значним є інтелектуальний потенціал суспільства і рівень його культурного розвитку, залежить успіх вирішення багатьох важливих політичних, економічних і соціальних проблем. Зростання ролі й значення інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності зумовлює необхідність посилення ефективності їх правової охорони і захисту.

Проблеми, пов’язані із забезпеченням функціонування системи інтелектуальної власності, досліджувалися багатьма науковцями, серед яких особливо слід відмітити праці З. Н. Братуся, О. А. Красавчикова, Е. А. Суханова, В. А. Рясенцева, В. П. Шатрова, М. М. Богуславського, А. П. Сергєєва, О. А. Підопригори, Р. Б. Шишки та ін. Разом із тим, зростаюча кількість проблем у галузі правової охорони інтелектуальної власності потребує нових рішень.

Не маючи належного законодавства щодо права інтелектуальної власності, нашу країну не хочуть приймати у члени світових організацій. Це одна із багатьох причин чому забезпечення реалізації та захисту усіх суб`єктів відносин інтелектуальної власності належить сьогодні до пріоритетних завдань правового регулювання. Цьому сприяє ряд факторів, у тому числі формування здатного для його втілення у життя законодавства та повноцінної судової практики, завдяки якій формуються узагальнені єдині підходи до вирішення спорів, пошук адекватних форм і способів захисту прав авторів, виконавців, винахідників, розвиток наукових досліджень та ін.

Законодавча база є досить змістовною і в цілому відповідає міжнародним нормам. Сьогодні правовідносини в сфері інтелектуальної власності регулюються окремими положеннями Конституції України, нормами Цивільного, Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідних процесуальних кодексів, окремих спеціальних законів та близько ста підзаконних нормативних актів. Крім того, Україна є учасницею багатьох міжнародних угод, які є частиною національного законодавства. Певним досягненням у цій сфері можна вважати і вступ України до СОТ, де вимоги щодо функціонування системи інтелектуальної власності є досить суворими [2, с. 22-23].

Так для вирішення цих умов ще у квітні 2001 року Президент України підписав Указ "Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні". У червні 2002 року розпорядженням Кабінету Міністрів України затверджено Концепцію розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності. Крім того, у травні 2003 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності", яким законодавство України приведено у повну відповідність до вимог Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС), яка є однією з основних угод Світової організації торгівлі.

Для вирішення проблем у сфері авторського права і суміжних прав прийнято Закон України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування". З метою забезпечення контролю за дотриманням норм зазначеного законодавства укладено Договір про співробітництво у сфері присвоєння СІД-кодів (спеціальних ідентифікаційних кодів) між Держдепартаментом, Міжнародною федерацією фонографічної промисловості (ІFРІ) та фірмою Рhilips International D.V., відповідно до якого Держдепартаменту надано пакет СІД-кодів для присвоєння українським виробникам дисків для лазерних систем зчитування. Також для забезпечення систематичного державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства у сфері інтелектуальної власності у складі Держдепартаменту створений і діє підрозділ державних інспекторів з питань інтелектуальної власності. Нині вони працюють в усіх регіонах України, здійснюючи перевірки суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з використанням об'єктів права інтелектуальної власності.

Багато уваги Держдепартамент приділяв розбудові виконавчої інфраструктури. Створено Державне підприємство "Інтелзахист", яке здійснює заходи, спрямовані на вдосконалення захисту прав на аудіовізуальні твори, фонограми, комп'ютерні програми, бази даних відповідно до законів України "Про авторське право і суміжні права" та "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" шляхом видачі контрольних марок та впровадженням Єдиного реєстру їхніх одержувачів. У лютому 2011 р. схвалено законопроект, який передбачає низку змін до законодавства України у сфері авторського права і суміжних прав. Зокрема йдеться про посилення кримінальної та адміністративної відповідальності у разі порушення авторських або суміжних прав.

«Міжнародний альянс інтелектуальної власності» поставив перед Україною завдання знизити рівень «публічного піратства» з 90% до 50% протягом 2011 року. В Україні запроваджений принцип «єдиного вікна», тепер сплативши роялті одній конкретній організації власник розважального закладу стає захищеним не тільки від адміністративних штрафів чи кримінального переслідування, а й від потенційних претензій артистів чи музичних продюсерів [6, с. 82].

Щодо програмного забезпечення розпорядженням Кабінету Міністрів України затверджено Концепцію легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням. Концепцією передбачено: легалізацію програмного забезпечення; організацію боротьби з незаконним використанням програмного забезпечення; розбудову вітчизняної індустрії програмного забезпечення

Згідно з нормами Митного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності" запроваджено дієвий механізм контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, на які поширюються права інтелектуальної власності. Контроль здійснюється за заявою власника прав інтелектуальної власності відповідно до норм зазначеного законодавства.

Однак не можна вважити, що ефективність системи охорони інтелектуальної власності є достатньою через цілий комплекс проблем, які потребують термінового вирішення. Все це перешкоджає розвитку інноваційної діяльності, утворенню в Україні цивілізованого ринку інтелектуальної власності.

Серед головних причин недостатнього рівня ефективності охорони інтелектуальної власності фахівці найчастіше називають такі [4, с. 134]:

– відсутність у держави засобів на патентування і здійснення реєстраційних процедур за кордоном (54,8 %);

– низький рівень правової культури в країні (46,6 %);

– відсутність належних знань та інформації про порядок захисту інтелектуальної власності за межами України (45,2 %);

– законодавчу неврегульованість в Україні питань трансферу технологій, в т.ч. у випадках виїзду українських фахівців на роботу за кордон (43,8 %).

Аналіз, проведений в УЦЕПД, показав, що в структурі законодавчого регулювання питань охорони інтелектуальної власності не розв’язано такі важливі проблеми: володіння й управління правами на об’єкти інтелектуальної власності, створені за рахунок коштів державного бюджету й загальнодержавних централізованих фондів; колективне управління авторським і суміжними правами; регулювання ринку інтелектуальної власності; нормативно-правове забезпечення розвитку франчайзингу — продажу або тимчасового надання в користування товарного знака під контролем його власника; трансфер технологій за кордон; захист комерційної інформації підприємств, а також ноу-хау;захист відомих товарних знаків, які не потребують реєстрації;захист фірмових найменувань; оцінка вартості нематеріальних активів; облік об’єктів інтелектуальної власності; впровадження ефективнішого захисту наукової інтелектуальної власності проти порушень у цій сфері; охорона раціоналізаторських пропозицій; охорона порід тварин; охорона фольклору, народних художніх промислів і традиційних знань; прогалини в антимонопольному законодавстві, які вможливлюють використання процедур патентування як способу монополізації ринків [5].

Отже, підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що сучасна система охорони інтелектуальної власності практично перебуває на етапі свого становлення та потребує подальшого удосконалення. Велика кількість порушень у сфері інтелектуальної власності вимагає запровадження широкого спектру заходів з її удосконалення. Створення державної системи охорони інтелектуальної власності стане міцним фундаментом для подальшого інноваційного розвитку України, підвищення її конкурентноздатності на світовому ринку.

Література:

1. Давимука С. Інтелектуальна власність в інноваційному розвитку економіки України: стан та прогнозні оцінки / С. Давимука // Інтелектуальна власність. – 2010. – № 12. – С. 31-38

2. Кохановська О., Кузнєцова Н. Проблеми захисту прав інтелектуальної власності в Україні / О. Кохановська, Н. Кузнєцова // Право України. – 2011. – № 3. – С. 21-29

3. Орлюк О. Інтелектуальна власність в Україні: досвід, законодавство, проблеми, перспективи / О. Орлюк // Право України. – 2011. – № 3. – С. 4-20

4. Сіренко І. Юридична природа прав на об’єкти інтелектуальної власності / І. Сіренко // Українське право. – 2007. – № 3. – С. 132-135

5. Офіційний сайт Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова. [Електронний ресурс]. // Режим доступу: www.razumkov.org.ua

6. Давиденко Н. Українські артисти страждають від музика в ресторанах / Н. Давиденко // Інтелектуальна власність. – 2011. – №3. – С. 81-83