Набіль Буда (Тунис)
Основні напрями вдосконалення діючої системи организації управління пакетами державних акцій в Україні
Загальний
принцип организації діючої системи
организації управління пакетами державцій в Україні - трастовий
метод через УО - є виправданим. З одного боку, трастовий метод організації
управління досить ефективно визначив себе в економічній практиці розвинутих
країн (особливо у забезпеченні ефективного управління в ринкових умовах
колишньої державної власності у промисловості Східної Німеччини у новому складі
ФРН), з другого - схема організації управління через УО є в організаційно-економічному
сенсі оптимальною. Створення іншої форми організації управління викликало б
створення додаткових структур, які б виконували такі самі функції, що може
забезпечити одна УО. Беручи до уваги принцип, що для забезпечення легкості
втілення у практику нова система по можливості повинна внести мінімальні зміни
у діючу систему, автор пропонує залишити трастовий метод через УО як принцип
організації управління в новій системі. Автор пропонує такі рішення, які
створюють основу нової системи організації управління:
1. Схема організації управління частками державного
майна в промисловості. Автор вважає, що організація управління частками
держмайна повинна реалізовуватися за такою схемою: функції управління частками
державного майна в статутних фондах АТ конкретної галузі промисловості повинно
здійснювати відповідне галузеве міністерство (відомство), - державна структура,
яка з точки зору забезпечення якісної реалізації державної промислової політики
та найбільш компетентного та професійного координування процесу управління
державним пакетом акцій (тобто участі у корпоративному керівництві промисловим
підприємством), може реалізувати ці мети найбільш ефективно.
Галузеве міністерство здійснює призначення УО на
конкурсній основі та координує їх діяльність шляхом розробки завдань та
оперативної роботи з УО. Конкретні функції організації роботи з УО здійснюють
відділи управління частками держмайна, які повинні створитися у рамках
галузевих міністерств. У рамках відділів повинні функціонувати підвідділи з
організації управління контрольних та простих пакетів.
2. Організаційні заходи щодо забезпечення
максимальної реалізації державних інтересів в складі органу корпоративного
управління. Для забезпечення максимальної вирогідністі реалізації державних
інтересів автором пропонується принцип об’єднання державного пакету з пакетом
іншого акціонера для формування сукупного контрольного чи якомога більшого
простого пакету через призначення цього акціонера на пост УО. Автором
пропонуються принципи, згідно з якими при проведенні конкурсу на призначення
УО, при виконанні загальних умов здатності, перевага віддається за слідуючим пріоритетом:
1. Акціонер, якому належить контрольний пакет акцій;
2. Акціонер, власний пакет акцій якого в сукупності
з державним забезпечує контрольний пакет;
3. Акціонер, власний пакет акцій якого в сукупності
з державним забезпечує якомога більший простий пакет;
3. Організаційні принципи щодо забезпечення
комплексності управління та якості реалізації державних інтересів. Для
забезпечення комплексності управління та якості реалізації державних інтересів
автор пропонує об’єднати функції стратегічного та оперативного управління для
представника держави при корпоративному управлінні через принципи одночасного
здійснення УО функцій голосування на загальних зборах та здійснення функцій
оперативного управління у складі виконавчих органів підприємства. Згідно з цими
принципами пропонуються такі рішення:
Ø
якщо державний пакет є абсолютним контрольним (75%
та вище), УО повинна провести рішення про своє зайняття посади голови
виконавчого органу;
Ø
якщо державний пакет акцій є простим контрольним
(більш 50%, але менше 75%), УО повинна за допомогою лобіювання вирішити питання
про своє призначення на пост голови правління;
Ø
якщо державі належить простий пакет, то на посаду УО
треба домагатися призначення суб’єкта із інших акціонерів, який тримає
контрольний пакет, або пакет якого в сукупності з державним складає
контрольний, та далі забезпечити призначення УО на посаду голови правління;
Ø
в разі неможливості вирішення цих питань, державний
пакет акцій повинен доручатися іншому акціонеру АТ, який забезпечує якомога
більший неконтрольний сукупний пакет акцій, та далі домагатися входження УО до
складу виконавчого органу або контролюючого органу за слідуючим пріоритетом
постановки питання про заняття посади: 1. Голова правління; 2. Член правління;
3. Голова спостережної ради (ревізійної комісії); 4. Член спостережної ради (ревізійної
комісії);
4. Заходи щодо виконання функцій УО юридичними та фізичними особами. При дорученні контрольного пакету акцій на посаду УО автором пропонується принцип призначення виключно фізичної особи, переважно кваліфікованого співробітника галузевих державних органів. Ця міра забезпечить максимальну контрольованість діяльності АТ з боку держави (на відміну від випадку з юридичною особою), що повинно забезпечуватися при залишенні у державі контрольного пакету. Прості (неконтрольні) пакети можуть доручатися як фізичній, так і юридичній особі.
5. Заходи, які визначають можливість виконання
функцій УО та їх відповідальність. При рішенні про призначення на посаду УО фізичної
особи головною умовою є тільки його професійна здатність. При заподіянні
державі шкоди, фізична особа несе відповідальність згідно з відповідними
статтями КК. При призначенні юридичної особи, крім відповідальності загальним
умовам, додатково, автор пропонує принцип повної гарантованості вартості
держмайна власними засобами. Згідно з цим, умовою призначення юридичної особи є
наявність статутного фонду у розмірі не менш як 100% вартості державного пакету акцій. При заподіянні шкоди
забезпечується висока вірогідність того, що юридична особа компенсує збитки державі за рахунок ії власних засобів
(статутного фонду).
6. Заходи щодо одночасного доручення декількох
часток держмайна. Автор пропонує такі загальні умови одночасного доручення: для
фізичних осіб: не більш як 4 пакети, як максимальна кількість, щодо якої
фізична особа може технічно забезпечити процес нормального управління. Також
пропонуються такі організаційні заходи: при першому призначенні УО може
доручатися не більш як одна частка державного майна з іспитним терміном 1 рік.
Після закінчення іспитного терміну відповідальний державний орган розглядає
результати управління одною часткою держмайна та приймає рішення про здатність
УО управляти додатковими частками. Із вищевизначених положень витікає, що
фізична особа не може одночасно управляти більш як одним контрольним пакетом
(додаткові пакети можуть бути лише простими). Для юридичних
- кількість не обмежується, головною умовою (згідно з пунктом 4) є обсяг
статутного фонду у розмірі не менш як сукупна вартість пакетів, що доручаються.
7. Організація оплати праці УО. Автор вважає кваліфікувати матеріальне стимулювання УО як “оплата праці” та пропонує комбіновану структуру заробітної платні: фіксована платня та прогресивна частка. Фіксована платня виплочується їз статей бюджету, спрямованих на забезпечення управління держмайна, а прогресивна частка нараховується в процентах від фактично отриманих дивідендів. Фіксований оклад забезпечує якість праці УО у збиткових АТ, та у випадках, коли дивіденди з об’єктивних причин не виплачуються, а також захищає від негативного явища “погоні за виплатою дивідендів” з боку УО. Прогресивна частка забезпечує зацікавленість УО в підвищенні прибутковості пакету державних акцій.