Экономические науки/ 4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Гладкова О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Підвищення ефективності інноваційно-інвестиційних процесів як передумова прискореного фінансового саморозвитку підприємств торгівлі

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні розширюється коло проблем, пов’язаних з діяльністю національних суб’єктів господарювання, і, зокрема, - з процесом реалізації їх інвестиційної політики. Це потребує невідкладної розробки заходів щодо їх оперативного вирішення та вдосконалення процесів інвестування. Особливої уваги цей напрям набуває в розрізі торгівлі, яка є дуже важливою з соціальної і економічної точки зору. Отже, розробка діючих пропозицій щодо підвищення ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності в галузі має значний теоретичний та практичний інтерес.

Дослідження поточного стану інноваційно-інвестиційної діяльності та її ефективності серед провідних торговельних підприємств було проведено за даними бухгалтерської звітності за 2004-2007 рр. на підставі розрахунку та аналізу модифікованої облікової норми доходності інвестицій. Даний показник було розраховано як відношення фінансових результатів від операційної діяльності підприємства до середньорічної вартості його основних активів за рік.

Проведений аналіз показав, що за даний період значно посилилась диференціація підприємств за рівнем облікової норми доходності інвестицій.

Так, наприклад, на ТОВ «Квіза-Трейд» на одну гривню інвестицій приходилось в середньому 0,20 грн. результату від операційної діяльності, на ТОВ «Ровекс» - 0,25 грн., на ТОВ «Таврія-В» - біля 0,12 грн., на ТОВ «Агроконтрак» - 0,04 грн.. У той же час облікова норма доходності на ТОВ «Караван» коливалась від -3% до 152%, на ТОВ «Омега» - від 6% до 154%, на ТОВ СУАП «Європоль» -від -6% до 26%.

Одні підприємства вкладали кошти у модернізацію діючих основних фондів, інші – у відкриття нових магазинів власної торгової мережі.

Отже, виходячи з проведеного аналізу було зроблено висновок, що виділити статистичні риси інвестиційної діяльності, що свідчили б про підвищення її ефективності в галузі в цілому неможливо.

Виходячи з цього, з метою підвищення ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності торговельних підприємств були розроблені пропозиції, які спрямовані на вдосконалення процесу прийняття управлінських рішень, а не на визначення конкретного напрямку інвестування, який би був універсальним для підприємств торгівлі.

В основу даних пропозиції положено те, що інвестори повинні основну увагу під час прийняття управлінських рішень приділяти вибору інвестиційних проектів, перевірці їх відповідності встановленим критеріям і формуванню оптимального портфеля інвестиційних проектів. Досягти цього можливо через здійснення послідовних дій щодо аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища, формування стратегій фінансового саморозвитку і визначення обмежень щодо інвестиційних рішень, формування основних та альтернативних способів досягнення поставленої цілі, формування та оптимізації портфелю інвестиційних проектів, реалізацію та контролінг інноваційно-інвестиційних проектів.

При цьому у якості обмежень повинні виступати фінансові можливості інвестора, його спроможність залучати додаткові фінансові ресурси для фінансування проекту. Разом з тим, у якості цільової функції слід обрати максимізацію чистої приведеної вартості проектів.

Для отримання додаткової інформації про проекти і їх ефективність, окрім розрахунку загальноприйнятих в практиці інвестування показників (чистий приведений дохід, рентабельності інвестицій, період окупності, внутрішня норма доходності) доцільно розрахувати показник вигоди-витрати як відношення продисконтованих вигод по проекту до продисконтованих витрат. Якщо даний показник менше одиниці, то проект слід відхилити, якщо більше – прийняти. Даний показник буде вказувати на чутливість проекту до підвищення витрат, що є важливим моментом під час здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності в умовах невизначеності.

Також доцільно під час розрахунку рентабельності інвестицій у чисельнику брати сумарний продисконтований грошовий потік по проекту і відносити його до вкладених інвестицій. Це дасть можливість інвестору визначити, скільки гривень сумарного грошового потоку проекту, з урахуванням вартості грошей в часі, приходиться на одну гривню первісних інвестицій.

Вважаємо, що послідовна реалізація даних пропозицій дозволить вдосконалити процес прийняття управлінських рішень під час реалізації інноваційно-інвестиційної діяльності в торгівлі, допоможе сформувати оптимальний інвестиційний портфель, та реалізувати інвестиційні проекти в найменш короткі строки і з максимальною віддачею. Це в комплексі дозволить підвищити ефективність інноваційно-інвестиційних процесів і забезпечить стабільний фінансовий саморозвиток підприємств галузі.

Література:

1. Несветаев Ю. Экономическая оценка инвестиций: Уч. Пособ. – М.: МГИУ, 2004. – 163 с.

2. Норткотт Д. Принятие инвестиционных решений. – М.: Банки и биржи, 1997. – 247 с.

3. Омелянович Л.О. Інвестиційні можливості і перспективи підприємств промислового міста: монографія. / Л.О. Омелянович, О.В. Веретеникова. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. – 159 с.

4. Ример М.И. Экономическая оценка инвестиций. – СПб.: «Питер», 2006. – 480 с.

5. Харів П.С. Інноваційна діяльність підприємств та економічна оцінка інноваційних процесів. – Тернополь: Економічна думка, 2003. – 326 с.