Математичні методи в економіці.

Краснова Т.Д., Скоромцова Т.А.

Національний університет державної податкової служби України

Аналіз стану забезпечення матеріально - технічними та фінансовими ресурсами підрозділів ДПС різного рівня управління.

Зміни, що відбуваються в економії України, охоплюють як сферу матеріального виробництва, так і галузі невиробничої сфери. Бюджетні установи вимагають особливої уваги та зважених кроків у їх реформуванні. Одним із головних завдань у цьому напрямі є побудова якісно нових фінансово-економічних відносин, а саме: визначення загального механізму їх дії і внутрішньої структури, суб’єктів зазначених відносин та принципів їх побудови, розробки методики визначення вартості послуг бюджетних установ та нормативів фінансування. Значну роль у вирішенні даних питань покликаний відіграти оновлений облік бюджетних установ як засіб формалізації та відображення таких відносин. Відтак важливим є переосмислення основних засад формування та управління бюджетним сектором .

Бюджетні установи належать до одного із різновидів організацій некомерційного характеру, які не мають на меті одержання прибутку і які повністю чи частково фінансуються з державного або місцевого бюджетів.

Тому, однією із головних умов функціонування будь якого державного органу є наявність оптимальних фінансових ресурсів для забезпечення їх ефективної діяльності. Бюджетні організації здійснюють свою діяльність на підставі положення (статуту), що затверджується уповноваженим органом. Рішення про утворення організації приймається органами державної виконавчої влади при наявності відповідної матеріально – технічної бази та кваліфікованих спеціалістів.

Надзвичайно важливою для держави є належне функціонування основної бюджетної установи - Державної податкової служби, від якої напряму залежить своєчасне формування державного бюджету - основи економіки суспільства. Тому належне фінансування податкових органів є однією з передумов якісного, результативного існування даного державного органу. А тому в час, коли здійснюється реформування та модернізація всією податкової системи, в першу чергу, на державному рівні повинні вирішуватися питання нормативно-правового закріплення фінансування діяльності органів ДПС.

Органи ДПС є юридичними особами, діяльність яких здійснюється на основі Положення «Про державну податкову адміністрацію в Україні » від 26.05.07р. №778 та Закону України « Про Державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р.зі змінами та доповненнями . Видатки на утримання органів державного управління в тому числі і на забезпечення діяльності органів ДПС визначаються КМУ й фінансуються з Державного бюджету.

Однак, з кожним роком постають питання щодо розмірів фінансування тієї чи іншої сфери, в т.ч. і органів ДПС, тому що видатки зростають швидше, ніж джерела їх покриття. А тому кошти, що виділяються, повинні бути рівнозначними тим, що витрачаються на здійснення завдань і функцій , які покладаються на даний орган державою.

Характеризуючи джерела фінансування органів державної податкової служби України, необхідно виділити два етапи її фінансування і яким відповідають різні джерела формування фінансових ресурсів. Перший період – до1999 року, коли власне відбувалося становлення та нормативно – правове забезпечення діяльності податкової служби в Україні. В цей період державний бюджет був основним, але не єдиним джерелом покриття витрат на утримання органів ДПС. Оскільки, при створенні Державної податкової адміністрації та адміністрацій у областях та районах питання матеріально – технічного забезпечення практично не були вирішені, Президентом України був прийнятий відповідний Указ про спрямування 30 відсотків від сум, додатково нарахованих при перевірках суб’єктів підприємницької діяльності, на розвиток матеріально-технічної бази податкової служби. Згодом, цю норму було ухвалено Верховною Радою України і вона стала нормою закону. Таким чином, фінансування органів ДПС України здійснювалося з 2 джерел: із Державного бюджету і так званих « позабюджетних коштів». Такий порядок додаткового фінансування діяв протягом майже 3 років і дав змогу практично створити мінімально необхідну матеріально-технічну базу. У першу чергу було побудовано, реконструйовано та капітально відремонтовано кілька сотень будівель і нині майже кожна податкова інспекція має власне сучасне приміщення. Для порівняння: на початку створення Державної податкової адміністрації з 667 податкових органів лише 186 розміщувалися у власних приміщеннях, з них три – обласного призначення, решта - знаходилося в малопристосованих орендованих приміщеннях, які до того ж потребували капітального ремонту або реконструкції. Сьогодні проблему з розміщенням податкових органів загалом майже вирішено. Майже всі податкові органи різних рівнів забезпечено власними адміністративними будинками, що відповідають нормативам і специфіці діяльності податкової служби. Необхідно зазначити, що створення відповідних умов для роботи податківців відчули на собі і платник податків, оскільки підвищилась якість їх обслуговування.

Для утримання в належному технічному стані будівель і споруд, інженерних мереж, вирішення господарських питань майже в усіх державних податкових адміністраціях було створено госпрозрахункові служби з експлуатації об’єктів матеріально-технічної бази.

Одночасно в обов’язкових приміщеннях проводилось їх обладнання сучасними меблями та офісною технікою, комп’ютерами та сучасними засобами зв’язку, розроблялися відповідні комп’ютерні програми для оперативного обліку платників і платежів до бюджету. Вдалося придбати мінімально необхідну кількість автотранспорту, що значно покращило мобільність роботи податкових органів, особливо податкової міліції. Було придбано необхідну кількість зброї, боєприпасів, техніку спеціального призначення для оперативної роботи податкової міліції.

Необхідно відмітити, що поряд з цим у цей період бюджетні призначення на утримання фінансових і фіскальних органів збільшилися більше ніж у 2 рази, а затверджені видатки на утримання Державної податкової адміністрації – у 3 рази.

Однак, така практика фінансування державних установ суперечила нормам Бюджетного кодексу України, згідно яких фінансування державних органів має проводитися за рахунок бюджетних коштів та статті 95 Конституції України, згідно якої видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове використання встановлюються виключно Законом України « Про Державний бюджет України». Ці норми знайшли своє відображення у Законі України « Про джерела фінансування органів державної влади» від 30.06.99р.

Другий період почався з прийняттям вищезазначеного закону. Відповідно з цим Законом докорінно змінилася система фінансування податкових органів. Законом було заборонено органам державної служби в т.ч. і державній податковій службі, створювати позабюджетні фонди, мати позабюджетні спеціальні рахунки та використовувати кошти, одержані за здійснення функцій держави, що передбачають видачу ліцензій, сертифікатів тощо та інших дій, на платній основі, в будь-який інший спосіб, крім зарахування таких коштів до Державного бюджету України. З цього часу бюджет виступає єдиним джерелом фінансування органів ДПС України, а видатки на утримання визначаються Кабінетом Міністрів України.

З метою забезпечення прозорості бюджетного процесу, встановлення безпосереднього зв'язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання, упорядкування організації діяльності головного розпорядника бюджетних коштів та посилення відповідальності головного розпорядника бюджетних коштів за дотримання відповідності бюджетних програм законодавчо визначеній меті його діяльності Постановою КМ України від 14.09.02р. №538-р. було схвалено Концепцію застосування програмно- цільового методу у бюджетному процесі.

Запровадження у бюджетному процесі програмно-цільового методу має на меті встановлення безпосереднього зв'язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання та підвищення якості розроблення бюджетної політики, ефективності розподілу і використання бюджетних коштів.