аспірант Грищенко О.С.

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи Національного банку України»

Використання просторової ППГ-матриці при визначенні стратегічної позиції банку на інвестиційному ринку

Зміни, що відбуваються останнім часом в банківській системі України, кардинально впливають на напрями та темпи розвитку вітчизняного інвестиційного ринку [7Г]. Інвестиційна діяльність вітчизняних банків набуває ознак динамічного, високотехнологічного та конкурентоздатного бізнесу, залишаючись при цьому досить ризикованою банківською діяльністю [3К]. В таких умовах постає проблема визначення конкурентних переваг банку на інвестиційному ринку та відповідного місця в рейтингу банків. Вирішення цієї проблеми може бути знайдено шляхом визначення стратегічної позиції банку на інвестиційному ринку, що являється своєрідною комплексною оцінкою багатьох аспектів розвитку інвестиційної діяльності банку.

На нашу думку, найбільш релевантними факторами, що визначають стратегічну позицію банку на інвестиційному ринку, є:

· характеристики продуктового ряду, тобто основних інвестиційних послуг, що надаються банками (якість інвестиційної продукції; диференціація або індивідуалізація інвестиційних продуктів; охоплення інвестиційного ринку за наданням інвестиційних послуг; термін впровадження інвестиційних банківських послуг; стандартизація інвестиційних банківських продуктів і послуг тощо);

· характеристики кредитно-інвестиційного портфелю банку;

· характеристики географічного охоплення інвестиційного ринку.

Виходячи з цього, визначення стратегічної позиції банку на інвестиційному ринку може здійснюватися у відповідній системі координат за допомогою просторової ППГ-матриці (матриці «продукти – портфель – географія»), яка зображена на рис. 1.

Рис. 1. Просторова ППГ-матриця визначення стратегічної позиції банку на інвестиційному ринку

Стратегічна позиція банку відображається на сітці моделі у вигляді точки, яка задається експертними оцінками: продуктового ряду (вісь Х), географічного охоплення інвестиційного ринку (вісь У), обсягу кредитно-інвестиційного портфелю банку (вісь Z). Стратегічні позиції посилюються по мірі збільшення значень факторів по осям координат. Безумовно, найбільш приваблива позиція характеризується високою конкурентоздатністю за рахунок стійкої бази продуктового ряду, значного об’єму кредитно-інвестиційного портфеля банку та «широкого» географічного охоплення інвестиційного ринку. Тому, стратегічними альтернативами по підвищенню конкурентоздатності і зміцненню положення стратегічної позиції банку на інвестиційному ринку можуть бути: дії з оптимізації показників ефективності інвестиційної діяльності, налагодження раціональних стосунків з клієнтами, стабілізація фінансового стану, збільшення продуктового ряду, якісні зміни даної продукції, оптимізація ціни продукції, через застосування конкурентних стратегій.

Цікавим є аналіз змін у стратегічній позиції банку, що відображена в цій матриці. Так, наприклад, збільшення географічного охоплення ринку, на якому банк конкурує з іншими банківськими установами, може бути обумовлено не тільки збільшенням ресурсної бази банку, тобто портфеля, але й тими інвестиційними продуктами, які банк може запропонувати ринку та вибором клієнтів. З цього погляду регіональний банк може стати міжрегіональним, а згодом – працюючим у національному масштабі, проте менш реально виглядає перспектива набуття статусу глобальної банківської інституції.

При використанні тривимірної моделі – просторової ППГ-матриці банк має можливість: визначати цільовий інвестиційний ринок, на якому він збирається працювати, виявляти своїх конкурентів, досліджувати інші характеристики своєї стратегічної позиції. Тому окремий банк може перевіряти власні конкурентні переваги чи недоліки і встановлювати, які сегменти інвестиційного ринку якими інвестиційними продуктами обслуговувати.