СУШКО Т.В.

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПРОГНОЗУВАННЯ ОБСЯГІВ ВИРОБНИЦТВА І РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Організація стабільного конкурентоспроможного господарського механізму взаємопов’язана із нарощуванням виробництва, збутом продукції і зниженням виробничих витрат.

В умовах ринкових відносин прогнозування обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) – та вісь, навколо обертається все планування на підприємстві.

У сучасній ситуації саме процес реалізації продукції, вибір його схем і технологій багато в чому визначає ефективність і конкурентоспроможність підприємства.

Перед товаровиробниками постає низка серйозних економічних проблем, зокрема: відсутність інформації на ринки; низькі реалізаційні ціни та низький споживчий попит; обмежена конкурентність на ринку; відсутність впевненості у точному виконанні угод, що перешкоджає налагодженню довгострокових стосунків із покупцями та клієнтами; обмежений доступ до конкурентних пропозицій щодо постачання продукції та нерозвинена інфраструктура тощо.

По мірі формування ринку переваги одержуватимуть виробники, що краще вивчили платоспроможний попит і випускають більше товарів високої якості з меншими витратами, які користуються попитом на ринку. Всі вищенаведені елементи зобов’язані функціонувати як цілісна система, призначена для задоволення інтересів як виробників, так і споживачів.

Поряд із процесом оптимізації сировинних зон слід також активізувати пошук і завоювання нових ринків збуту, посилити вплив підприємств в уже завойовані зони. Для забезпечення стійкого товарообміну доцільно планомірно налагоджувати і розвивати контакти з постачальниками сировини, різними виробничо-комерційними структурами, територіальними органами управління.

У підприємствах керівники підрозділів повинні розробляти програми випуску продукції відповідно до вимог прогнозів. Використовуючи прогнози реалізації, збутові служби повинні закуповувати матеріали для виробництва, установлюючи терміни постачань відповідно до виробничих програм. Фінансовий відділ повинен використовувати їх для оцінки ймовірного доходу, складання оперативних бюджетів на різні періоди. Це дає можливість відділам кадрів визначати потреби підприємства в робочій силі, набирати й навчати нових робітників.

Тривалість прогнозованого періоду повинна залежати від призначення або мети прогнозу. Їх складають відповідно до потреб окремих підприємств, з урахуванням продукції, що випускається, і умов виробництва. На нашу думку, прогнози реалізації продукції (робіт, послуг) повинні бути короткостроковими, середньостроковими і довгостроковими.

Короткостроковий прогноз має охоплювати період від одного місяця до одного року. Слід зазначити той факт, що в країнах з розвинутою ринковою економікою більшість підприємств розробляють прогнози річного обсягу реалізації для охоплення операцій за фінансовий або календарний рік. Прогнозовану реалізацію використовують як основу для планування потреб у коштах, продукції та робочій силі протягом року. Подібні прогнози часто розбивають на піврічні й квартальні періоди. Деякі підприємства розробляють свої прогнози на сезонних потребах або циклах виробництва.

Середньострокові прогнози повинні охоплювати період від одного до п’яти років. Ці прогнози мають бути проекціями існуючих тенденцій у майбутнє з урахуванням впливу передбачуваних змін у чисельності населення, кон’юнктури бізнесу й інших факторів. Їх варто використовувати для встановлення термінів визначених заходів, з яких складається стратегія реалізації, передбачення труднощів і можливостей.

Довгострокові прогнози повинні охоплювати періоди від п’яти до п’ятнадцяти років. Такі прогнози дають змогу керівництву заздалегідь закласти фундамент для виробництва нової продукції та організації сучасних технологічних процесів, а також провести велику науково-дослідну роботу; у результаті цього фінансові ресурси і виробничі можливості будуть ув’язані з новими планами реалізації.

Слід зазначити той факт, що фінансово-господарська діяльність підприємств може підпадати під вплив інфляції, дефляції, страйків, технологічних змін, безробіття, витрат урядових органів, оптимізму і песимізму споживачів, будь-яких значних політичних, економічних або соціальних змін.

У межах визначеної галузі на прогнози впливає поява нової продукції й нових виробників, зміна стратегій конкурентів і тенденцій до підвищення або зниження цін. Прогнози повинні бути засновані на фактах, зібраних із найбільш надійних джерел, розглядати загальні тенденції розвитку галузі.

Спочатку варто визначити, якою мірою функціонування підприємства пов’язане із ситуацією в економіці й у цілому по країні. Потім варто зробити оцінку характеру, сили й агресивності кожного конкурента. Однією з помилок прогнозу може бути недооцінка конкурентів.

Щоб урахувати умови, що змінилися, й виправити помилки, необхідно прогнози переглядати й перевіряти наприкінці визначеного періоду. Деякі експерти вважають, що різниця в 5% між передбачуваною та фактичною реалізацією на будь-якому етапі вимагає негайного повторного прогнозу. Однак рішення за прогнозом до початку періоду, на який зроблено прогноз, повинні прийматися тільки в тому випадку, якщо ці розбіжності створило б труднощі, зокрема нагромадження запасів або збільшення витрат виробництва.

Із наведено вище можна констатувати, що прогнозування на підприємствах приведе до зростання зайнятості населення, збільшення кількості вироблених товарів народного споживання зокрема, та до загально економісту росту країни в цілому.