Экономические науки/2. Учет и аудит
Шевцова
В. І., Грібова С. І.
Розглянуто
основні питання з приводу представлення сегментарної інформації. Зокрема,
наголошується на відмінностях її внутрішньо та зовнішньоорганізаційної
сутностей, на важливості чіткого розмежування цих понять.
Постановка проблеми.
Загальновідомо,
що для успішного розвитку будь-якого підприємства дуже важливим є рівень
інформаційного забезпечення його окремих підрозділів та служб. У зв’язку з цим
для оперативного управління й аналізу діяльності досить гостро постають питання
відносно використання даних бухгалтерського обліку. З цієї причини, а також
відповідно до інтеграційних процесів нашої держави у світове господарство,
Міністерство фінансів України почало втілювати в реальність ідею повної
відповідності національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (далі –
П(С)БО) до міжнародних стандартів. Саме з метою реалізації цього завдання на
сьогоднішній день розробляються нові П(С)БО і вносяться зміни до вже існуючих.
Положення
(стандарт) бухгалтерського обліку 29 «Фінансова звітність за сегментами» – це
перший з нових стандартів, затверджений наказом Міністерства фінансів України
від 19 травня 2005 року № 412 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України
3 червня 2005 року за № 621/10901 (далі – П(С)БО 29). Його зміст визначає
методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати,
активи і зобов’язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності.
Тобто, затвердження П(С)БО 29 зобов’язало вітчизняні підприємства подавати у
складі фінансової звітності нову форму – № 6 «Додаток до Приміток до річної
фінансової звітності «Інформація за сегментами» (далі – форма № 6). Одразу
зауважимо, що до кола підприємств, які мають подавати форму № 6 входять лише
підприємства:
)
зобов’язані оприлюднювати свої фінансові звіти;
)
які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку продукції (товарів,
робіт, послуг);
)
чия цінова політика підлягає державному регулюванню [1, с. 33].
Головним
призначенням зазначеного документу є оприлюднення даних про активи,
зобов’язання, доходи, витрати, фінансові результати та інші показники звітних сегментів
для зовнішніх користувачів фінансової звітності [2, с. 3]. Саме з цього моменту
і починається коло питань, вирішенням яких на практиці займаються вже не
міністерства та відомства, а безпосередньо робітники бухгалтерії, бухгалтерські
служби конкретних підприємств і їх керівники чи навіть власники. Так, головною
проблемою постав той факт, що інформація за сегментами діяльності на той час
вже була складовою частиною внутрішньої звітності підприємств (наводилася в
статистичних формах), - і при цьому не перший
рік. А, як відомо, інформація статистичної звітності не може бути оприлюднена
за кожним окремим підприємством без його дозволу, тобто доступ зовнішніх
користувачів до неї обмежений, майже виключений.
Зрозуміло,
якщо документ, регулюючий проблемні аспекти, вже розроблений і затверджений,
то, логічно, його положеннями слід керуватися і виконувати їх. В нашому випадку
це означає тільки одне – інформація про сегменти повинна наводитись у складі
фінансової звітності, яка відкрита для її зовнішніх користувачів. Проте це
протирічить системі внутрішньої звітності підприємств. Зокрема, інформація про
сегменти була, є і буде представляти собою набір стратегічно важливих для
підприємств показників їх діяльності в аналітичному розрізі за окремими
частинами бізнесу. Звідси, детальне розкриття даних про сильні та слабкі місця
стороннім особам є в принципі неприпустимим для будь-якого підприємства чи
організації. Ось тут і слід ввести поняття зовнішньо- та
внутрішньоорганізаційної інтерпретацій сегментарної звітності, мова про які й
буде далі.
Мета статті.
Метою статті
є постановка проблеми зовнішньо- та внутрішньоорганізаційної інтерпретацій
звітності за сегментами та з’ясування важливості їх чіткого розмежування.
Виклад основного матеріалу та його результати.
Сегмент
діяльності – це відокремлений компонент діяльності підприємства з виробництва і
(або) продажу окремих видів (чи груп) продукції (товарів, робіт, послуг), який
відрізняється від інших різними чинниками (характером продукції, або послуг,
характером виробничого процесу, способом отримання доходів, характерними для
діяльності ризиками, категорією покупців) [3, с. 17].
Дані
звітності за сегментами дозволяють оцінити якість роботи кожного сегмента
бізнесу. Для адміністрації фірми це означає можливість контролювати діяльність
центрів відповідальності та об’єктивно характеризувати якість роботи
менеджерів, що їх очолюють. На її основі складають висновки щодо професійної
придатності кожного конкретного менеджера, формується система матеріального і
морального стимулювання персоналу підприємства.
Крім того,
сегментарна звітність допомагає в роботі безпосередньо самим менеджерам.
Керівнику будь-якого рівня завжди необхідно знати, наскільки добре він працює.
Якщо його плани не виконуються, то він повинен дізнатися про це якомога раніше.
В іншому випадку менеджер не зможе своєчасно відкоригувати плани свого
підрозділу, і поставлена перед ним мета виявиться нереальною.
З точки зору
завдань формування і представлення бухгалтерської звітності можна казати про
сегменти організації, за якими:
)
згідно з правилами бухгалтерського обліку необхідно складання зовнішньої
звітності – зовнішньоорганізаційна інтерпретація;
)
в системі бухгалтерського управлінського обліку складається внутрішня
(сегментна) звітність – внутрішньоорганізаційна інтерпретація.
Стосовно
зовнішньої звітності, то тут стає зрозумілою нагальна необхідність прийняття
П(С)БО 29, оскільки сегментарна звітність, поряд з іншою фінансовою
інформацією, міжнародними стандартами розглядається як необхідна для
задоволення потреб сторонніх користувачів фінансової звітності. Мета такої
інформації, згідно міжнародного стандарту фінансової звітності 14 «Звітність за
сегментами» (який є «праотцем» вітчизняного стандарту) – допомогти зовнішнім
користувачам фінансових звітів краще зрозуміти показники роботи компанії в
попередніх періодах, точніше оцінити її можливі ризики і прибутки, а звідси –
допомогти прийняти більш обґрунтовані рішення відносно компанії в цілому та її
окремих підрозділів. Крім того, українські підприємства, котрі мають філіали,
представництва, дочірні та залежні товариства, таким чином виявляються
розбитими на окремі сегменти, чиї внески у формування остаточного фінансового
результату організації неоднакові. Відповідно, з’являється необхідність в
аналізі доходів і витрат кожного сегмента. Розв’язання ж цієї задачі є вже
прерогативою системи бухгалтерського управлінського обліку.
В результаті
обробки інформації управлінського обліку бухгалтером-аналітиком складаються
внутрішні (сегментарні) звіти, які представляються як адміністрації
підприємства, так і менеджерам всіх рівнів управління. Основна мета їх
складання – забезпечення необхідною інформацією лише внутрішніх користувачів.
В іноземних
джерелах є різноманітні рекомендації щодо складання Звітності за сегментами. Їх
аналіз та узагальнення дозволяють зробити наступні висновки:
-
внутрішній звіт повинен бути адресним і конкретним;
-
для прийняття управлінських рішень корисна оперативна інформація – неможна
допустити, щоб складені бухгалтером-аналітиком звіти залишилися на полці;
-
не варто поглиблюватися в минуле; більша користь буде від пошуку
інформації, використання якої дозволить поліпшити подальшу роботу центру відповідальності;
-
звіти повинні охоплювати головне – те, що наближає всіх робітників до
виконання плану. Звіт, що містить інформацію, не потрібну менеджеру, знижує
якість управлінського контролю;
-
не все треба подавати в письмовому вигляді – крім складання письмових
звітів управлінський контроль не можливий без проведення розмов
бухгалтера-аналітика з керівниками всіх рівнів. [4, с. 363-443]
Таким чином
бачимо, що сегментарна звітність допомагає розібратися в ефективності
різноманітних напрямів бізнесу компанії, котру неможливо визначити із її
сукупних даних.
Висновки
Узагальнюючи
весь вищевикладений матеріал можна сказати, що внутрішньо- та
зовнішньоорганізаційна сторони складання звітності за сегментами мають дві
кардинально різних цілі. Зокрема, головним завданням зовньоорганізаційної
інтерпретації є надання повної та неупередженої інформації стосовно сегментів
діяльності підприємства зовнішнім користувачам. Внутрішньоорганізаційний аспект
ґрунтується на важливості та необхідності забезпечення відповідною інформацією
лише внутрішніх користувачів. Це означає, що підприємство при складанні
звітності за сегментами повинно наводити в ній показники лише тих сегментів
діяльності, котрі визнані звітними у певний період. Процедура визнання
проводиться згідно норм П(С)БО 29 і потребує попереднього проведення складного
економічного аналізу. Проте сегмент може бути визнаний звітним і на основі
того, має він важливе значення для підприємства в цілому чи ні, тобто подання
інформації зовнішнім користувачам хоча й надає значно більший обсяг інформації
про підприємство в цілому, однак все ж не розкриває всіх позитивних та
негативних сторін його діяльності, що є дуже важливим моментом, оскільки в
такому разі вірогідність натиску конкурентів значно знижується.
На останок
треба зазначити, що розмежування внутрішньо- та зовнішньоорганізаційної
інтерпретацій подання звітності за сегментами існує і його необхідність
беззаперечна, оскільки жодне підприємство не допустить, щоб сторонні особи
володіли абсолютно всією інформацією про його діяльність. Проте баланс між
внутрішньо- та зовнішньоорганізаційним тлумаченням існує. Це підтверджується
тим, що формування звітності за сегментами необхідно як зовнішнім, та і
внутрішнім користувачам, оскільки, з однієї сторони, вона повинна входити до
складу фінансової звітності, а з іншої – лежить в основі прийняття
різноманітних управлінських рішень за сегментами бізнесу.
Література:
1.
Кононенко О. Звітність за сегментами: що робити з формою № 6. // Бухгалтерський
тиждень. – 2006. - № 6 (214). – С. 33-41
2.
Пархоменко В. Складання річної фінансової звітності. // Бухгалтерський
облік і аудит. – 2006. – № 1. – С. 3-20
3.
Цвєткова Н. Бухгалтерський облік інформації за сегментами: методологія,
організація, звітність. // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - № 6. – С. 17-21.
4.
Вахрушина М. А. Бухгалтерский управленческий учёт: учеб. для студентов
вузов, обучающихся по экон. специальностям / 5-изд., стер. – М.: Омега-Л, 2006. – 576 с.
5.
Наказ Міністерства фінансів України 19.05.2005 р. № 412 «Про затвердження
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 29 «Фінансова звітність за сегментами»
(витяг). // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - № 6. – С. 3-12.