/Педагогические науки/4.

Стратегические направления

реформирования системы образования

 

Бабіна Віолета Вікторівна

Донецький інститут міського господарства Державної академії житлово-комунального господарства. Заступник декана обліково-економічного факультету

 

Стан та проблеми професійної орієнтації майбутніх студентів ВНЗ, які готують фахівців для сфери ЖКГ

 

 

Профорієнтація посідає важливе місце в системі освіти та виховання, але діюча система профорієнтаційної роботи в навчально-виховних закладах не відповідає вимогам сучасного життя. Вона не допомагає у вирішенні реальних проблем молодої людини, оскільки зосереджена не на особистості і не на явищах її психічної реальності, а на комплексі заходів, які є зовнішніми щодо особистості і здійснюються за досить неефективними схемами. Альтернативною може стати така психологічна концепція професійного самовизначення, яка розглядала б його як процес, в якому особистість виступатиме як активний суб’єкт. Коли інтереси людини знаходяться у центрі уваги педагога і психолога, поняття «виховання», «формування» і «коригування» позбуваються маніпулятивного змісту, а головною метою стає сприяння вільному розвитку індивідуальності, що відбувається згідно з її власним бажанням. Профконсультант і клієнт у такому разі роботу зосереджуватимуть на закономірностях психічних процесів, що відбуваються в житті клієнта, оскільки саме у цих процесах – причини та зміст його психічних проблем, а також резерви для їх  розв’язання [2; C.171].

Профконсультативна ситуація охоплює певний етап цілісного процесу професійного самовизначення особистості і тим самим відкриває перед нами можливості для вивчення природних закономірностей його плину і його основних складових. Структура і зміст цього процесу стають зрозумілими через аналіз психологічного змісту проблем, з якими клієнти звертаються до психолога. На цій основі можна виділити основні, найбільш доступні усвідомленню особистості елементи. В цілому проблему професійного самовизначення, з огляду на її психологічний зміст, можна розглядати з трьох сторін: як проблему самореалізації особистості, як проблему вибору та прийняття рішень і як проблему адаптації в широкому розумінні [2;C.173].

Більшість дослідників вважає, що профорієнтації може бути недостатньо для самовизначення, тому вони відстоюють думку, що у потрібно впроваджувати профілізацію навчання. Оскільки завдяки вибору предметів, які цікавлять учня досягається ідея формування професійної сформованості майбутнього студента.

Профільне навчання – це вид диференційованого навчання, який передбачає врахування освітніх потреб, нахилів і здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхньо­го професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті, структурі та організації навчального процесу.

Профільне навчання спрямоване на набуття старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослід­ницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, психі­чних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти.

Основними завданнями профільного навчання є:

1.     Створення умов для врахування та розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей та потреб учнів старшої школи в процесі їх загальноосвітньої підготовки;

2.     Виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їх життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією;

3.     Формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної, технологічної компетенцій учнів на допрофесійному рівні, спрямування молоді щодо майбутньої професійної діяльності;

4.     Забезпечення наступно-перспективних зв'язків між загальною середньою і професійною освітою відповідно до обраного профілю [3;C.8].

Досягнення вищезазначених завдань профільного навчання дозволяє формувати суб’єкти самовизначення, які мають сформовану життєву позицію щодо майбутньої перспективи. Неповна або часткова реалізація завдань профільного навчання сформує такого суб’єкта, який матиме впевнені погляди лише щодо недалекої життєвої перспективи. Таким чином, його навчання, а згодом і робота буде неефективною, оскільки суб’єкт не матиме певності у бажанні вчитися і працювати та перебуватиме у пошуці тієї сфери діяльності, яка здаватиметься йому цікавою.

Однак профілізація навчання допомагає майбутнім студентам зробити лише професійний вибір. Як уже зазначалося, професійний вибір – це рішення, яке вплине лише на найближчу перспективу життя людини, на відміну від професійного самовизначення.

Професійне самовизначення, як стверджує Пряжникова Є. Ю., - це вищий рівень профорієнтації. На цьому рівні людина самостійно приймає рішення, робить відповідальні життєві та професійні вибори [1;C.3].

Професійне самовизначення в контексті цілісного життя особистості може виступати як проблема духовна, психічна або соціально-психічна. Духовна сторона проблеми полягає в процесах вибору, самопізнання й виявлення свого призначення, які є головними рушійними силами, що спрямовують розвиток людини і визначають її долю. Психічна сторона самовизначення висвітлюється через складний комплекс відчуттів людини, особливості сприймання нею дійсності й системи відносин, які формуються в індивідуальному досвіді особистості та істотно впливають на її стосунки, дії, вчинки та рішення. Соціально-психічна сторона проблеми професійного самовизначення особистості виявляється в потребі визначення свого місця в людській діяльності та людських відносинах.

Таким чином, професійне самовизначення – це багатокомпонентний процес, який здійснюється протягом певного, іноді досить тривалого, періоду життя особистості і спрямовується внутрішніми чинниками і розвитку, в яких заломлюються об’єктивні зовнішні умови [2;C.172].

Професійна діяльність – основа індивідуальної самореалізації особистості. Реалізаційна спрямованість відображається в ієрархічній структурі мотиваційної сфери особистості, виявляється у цілеспрямованих вчинках і поведінці, переживається на емоційному рівні як інтерес, захоплення, відчуття перспективи.

Усвідомлення потреби в самоактуалізації, як свідчить Вітковська О.І., виникає лише на певному рівні розвитку індивідуальності та пов’язане з досить високим рівнем її саморозуміння, внутрішньої інтегрованості і диференційованості сприймання світу. Незалежно від рівня усвідомлення цінностей кожна людина у вчинках та поведінці виходить саме з них, втілюючи в цих цінностях частку себе. Розширюючи знання про навколишній світ і про себе, набуваючи досвіду взаємовідносин з ним, людина реалізує свій потенціал розвитку навіть тоді, коли не має змоги спланувати і передбачити далекі перспективи цих процесів..

Умовою розвинутості саморозуміння особистості є не лише певний рівень її інтелектуального розвитку, а й гнучкість її самосприймання і готовність до нового досвіду [2;173-174].

У професійному самовизначенні особистості вибір може стати головною сферою, у якій людина потребує психологічної допомоги. Певний професійний вибір відкриває перед людиною шлях для її професійної самореалізації, спрямовує розвиток і формування її здібностей та інтересів, окреслює професійне та соціальне середовище, в якому людина стверджуватиме себе як особистість і як професіонал, надає певного напряму головним подіям її життя [2;C.176-177].

Професійне формування майбутніх студентів залежить від багатьох факторів. Серед них виділяються об'єктивні (родина, друзі, школа) і суб'єктивні (інтереси особистості).


Список використаної літератури:

 

1.     Пряжникова Е.Ю. Профориентация: Учеб.пособие для студ.высш.учеб.заведений / Е.Ю.Пряжникова, Н.С.Пряжников. – М.: Издательский центр «Академия», 2005. – 496 с.

2.     Вітковська О.І. Професійне самовизначення як життєва проблема особистості // Педагогіка і психологія. - №3 (20). – Київ: «Педагогічна думка», 1998. – 224 с.

3.     Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформаційний збірник Міністерства освіти та науки України. - №24. – 2003. – 32 с.