К.т.н., доцент Холод С.Б.

Дніпропетровський  університет ім. Альфреда Нобеля, Україна

Концептуальні підходи щодо оптимізації моделі інфраструктури інноваційного саморозвитку регіонів

Розкрито актуальну проблему пізнання економічного середовища регіонів, їх структурних інститутів управління, інтелектуальної щільності та інвестиційної привабливості для створення умов оптимізації саморозвитку.

Ключові слова: регіон, інфраструктура, інститути управління, саморозвиток.

Холод С.Б.

Концептуальные подходы к оптимизации модели инфраструктуры инновационного саморазвития регионов

Раскрыта актуальная проблема познания экономической среды регионов, их структурных институтов управления, интеллектуальной плотности и инвестиционной привлекательности для создания условий оптимизации саморазвития.

Ключевые слова: регион, инфраструктура, институты управления, саморазвитие.

 

Holod S.B.

Conceptual approaches to optimization of infrastructure model of regions’ innovative self-development

The urgent problem of knowledge of regions’ economic environment of, their structural institutions of governance, intellectual density and investment appeal for creating conditions for self-development optimization has been disclosed.

Keywords: region, infrastructure, institutions of governance, self-development.

 

Стратегія економічного зростання України та її регіонів передбачає проведення на інноваційній основі глибоких структурних перетворень в господарській системі, формування ринкового середовища на засадах конкурентних відносин у всіх сферах економічної діяльності, що вимагає відповідних інвестицій і нових підходів щодо використання інтелектуального і трудового потенціалів.

Звичайно, заміна суб’єкт-об’єктивного розуміння структури суспільних відносин інтероб’єктивними, а також перехід від соціальної теорії цілераціональної дії до соціально-регульованої теорії, що базується на підґрунті комунікації, сприяють фокусуванню уваги на умовах побудови аконфліктного суспільства та напрямках і можливостях екстеріоризації регулятивного потенціалу консесуально-дискурсивної раціональності. Але сьогодні легітимуючу силу мають лише правила і комукативні передумови, які потребують визначення згоди, між «рівними» й «вільними» на основі вимушеного чи випадкового консенсусу. Бо демократія аж ніяк не є продуктом капіталізму, як прийнято вважати. Скоріш навпаки, бо це – наслідок незворотних змін у духовному житті народу, народження особливого типу культури та ідеології, принципом існування яких є спосіб буття, вільна творчість та індивідуальне самовизначення. А економічна і політична свобода то є лише вияв саме ініціативної економічної діяльності індивідів (членів суспільства), яка утверджується даними типами культури та загальнодержавної ідеології громадського суспільства [1].

Особливу увагу щодо аспекту економічного розвитку та інноваційної діяльності суспільства вимагає унікальна група об’єктів, які перебувають у формі потенцій (можливостей). Вони недостатньо вивчені та висвітлені в науковій літературі в наслідок того, що потенційне, існуюче за межами реально функціонуючого економічного життя досить складно зрозуміти та відобразити в понятійному апараті. Хоча вплив потенцій на реальні господарські процеси не можна недооцінювати. Не треба забувати, що економіка перебуває як в реальній, так і в потенційній формі. Потенційне завжди має шанс втілитися, матеріалізуватися.

Можливості розвитку мають причинно-наслідковий зв’язок з поняттями зовнішніх ефектів. Тільки зовнішні ефекти є наслідком реалізації даних можливостей, тобто потенції являються причинами їх прояву, і навпаки.

Крім факту існування можливостей розвитку нас цікавить, яким чином їх реалізація впливає на функціонуючу систему. Тут треба відзначити такі особливості: впливи можливостей розвитку мають подвійний характер – їх використання покращує параметри системи, а невикористання приводить до суттєвих втрат зайнятих позицій.

Ще на одну суттєву особливість необхідно звернути увагу. Можливості є лише частками економіки, яка існує у потенційній формі, а не реальної економіки, яка здатна отримати максимально-можливий результат за певних умов виробництва, розподілу та перерозподілу. Реальна економіка здатна досягнути свого потенційного рівня і одночасно вона обмежена рівнем максимально-можливих результатів. На відміну від неї, економіка, що існує у потенційній формі – це світ різних можливостей, які необов’язково реалізуються чи не реалізуються. Економіка у потенційній формі нічим не обмежена, оскільки все в ній перебуває у вигляді ідей (благ), які здатні впливати на господарське життя. Можливості в ній можуть знаходитися у виявленому, або невиявленому стані [1, 2, 3].

Проте автор дозволяє собі продовжити дослідження можливостей розвитку та можливостей занепаду на основі ініціативної економічної діяльності та справедливої конкуренції.

І все ж, за умов глибокої політичної, економічної, а найголовніше, моральної кризи українського суспільства не має сенсу орієнтуватися на якусь певну модель суспільного розвитку. Якими б привабливими не здавалися так звані «західні цінності» або, якого б осуду і зневаги не зазнавали наші вітчизняні цінності, все ж поспішні і необдумані підходи щодо визначення чітких критеріїв буття можуть спричинити значно більші ідеологічні метаморфози, ніж уже спричинили. Заперечення позитивних сторін минулого є таким же безпідставним і шкідливим, як і неприйнятність, ідеологічна самоізоляція, ігнорування західного ідеологічного підґрунтя, яке дає можливість різноманітного концептуального вибору, бо західні цінності пов’язані з свободою дії і особистою відповідальністю, на основі суспільного єднання цінностей, інтересів і моделей соціальної дії [4].

З розвитком суспільства відбувається універсалізація, тобто усвідомлення і наукове обґрунтування свідомо ініційованої індивідуальної діяльності, а разом з тим і свідомо контрольованої реальної дійсності в існуючій суспільній формації. Меж для мотивації розвитку творчих здібностей людини, а разом з нею і формаційної трансформації суспільства не існує, бо навколишній світ у своєму якісному русі та різноманітті безмежний [5].

Отже, ініціативна діяльність людини на основі рівня інтелектуального потенціалу спрямована в першу чергу на трансформування навколишнього середовища і в своїй основі є абсолютною і в розумінні важливості по суті діяльності, і в розумінні повноти охоплення процесів реальної дійсності, і в розумінні самого факту адекватності результату діяльності суті мети цієї діяльності.

Якщо створений людьми предметний світ відповідає їх прагненням, намірам та меті, то такий підсумок врегулювання об’єктивних процесів має абсолютний, природний характер, а тому мотиваційні фактори носять теж природний характер. Абсолютність їх полягає у тому, що вони є оптимальними, мовби «профільтрованими» свідомою діяльністю людей, а їх основою власне є рівень інтелектуального потенціалу. В свою чергу, реформована людьми дійсність, попри всю неповноту її відповідності їх прагненням, містить у собі й момент незмінного значення абсолютної цінності, бо і практичні, і матеріальні, і духовні надбання людини не зникають безслідно. Кожен крок людства у процесі історії являв і являє собою динаміку руху у майбутнє у справі свідомого регулювання процесів становлення нової формації суспільства.

Таким чином, між реальною дійсністю та людською ініціативною, творчою діяльністю відбувається постійна діалектична взаємодія, за якої реальна дійсність мотивує творчу діяльність, визначає спосіб дії окремих індивідів, соціальних груп та суспільства в цілому. З розвитком умов життєдіяльності людей модифікується і спосіб їх дій, завдяки чому виникають нові можливості для діяльності, змінюється сфера суб’єктивно можливого. Ось чому, чим вищий рівень нової формації суспільства, тим вищим є ступінь суб’єктивної свободи, а разом з тим і природний мотиваційний рівень, основою якого є інтелектуальний потенціал.

Прагнення людей організувати своє суспільство так, як це бажає їх елітна частина, пояснюється як низьким рівнем інтелектуального потенціалу саме цієї частини, так і загальним недорозвитком менталітету всього населення. У процесі такого підходу превалює не методологічний аналіз усвідомленого досягнення загального результату діяльності людей і його наукове обґрунтування, а процес наслідування, запозичення інших досягнень на підставі того, що модель, яка сподобалася, вдало функціонує в інших умовах, на підставі іншого менталітету.

Методологічний рівень створення організаційного суспільства на основі мотивації ініціативної економічної діяльності припускає її бачення як цілісної організаційно-економічної складної системи, яку можна диференціювати за різних підходів як соціально-економічного, так і політично-правового характеру. За такого підходу необхідність структурування економічної системи у своєму повному сенсі з повним правом може розглядатися як гарантія врахування всіх напрямків ініціативної творчої діяльності всіх членів суспільства. І тоді економічна система може розглядатися як ціле, диференційоване за частками від сукупності індивідуального, які, у свою чергу, утворять відносно самостійні форми як організації, так і мотивації. У процесі диференціювання утвориться не довільна кількість секторів за напрямками творчої діяльності, а тільки така кількість, яка буде обумовлена доцільністю її функціонування щодо визначення цілісності.

Висновок.

Зазначена проблема є складно вирішуваною в поточному розрізі, оскільки надання (створення) умов щодо ефективного забезпечення попиту підприємства потребує трудової міграції, чи використання наявного потенціалу, який раніше не використовувався. В окремих випадках навіть доцільніше виявляється перемістити підприємство до джерела трудових ресурсів, аніж намагатися використовувати власні ресурси. Окремо взяте підприємство не в змозі розв’язати низку складних соціально-економічних проблем, які принципово належать до проблем регіонального рівня. Таким чином, з метою створення трудового потенціалу окремого підприємства, існує необхідність у розробці та реалізації державних та регіональних інвестиційних програм щодо забезпечення перспектив регіонального розвитку.

Література:

1. Богиня Д.П. Социально-демографические аспекты формирования трудо­вого потенциала населения Украины // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії, конфліктності, проблеми та прогнози ХХІ століття / Д.П. Богиня.– Київ, Чернівці, 1997.– 350 с.

2. Астафьев Б.А. Алгоритм эволюции / Б.А. Астафьев.– М.: Институт холодинамики, 2010.– 440 с.

3. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество / Д. Белл; пер. с англ.– М.: Академия, 1999.– 578 с.

4. Технологічний імператив розвитку інтелектуального потенціалу України: наук.-концепт. альм.: у 7-ми кн.– Дніпропетровськ: Монолит, 2010.– Кн. 4: Ініціативна інтелектуальна творча діяльність в основі розвитку / В.А. Ткаченко, Б.І. Холод, М.Є. Рогоза та ін.; за наук. ред. д.е.н., проф. В.А. Ткаченка.– 359 с.

5. Журавлев П.В. Управление человеческими ресурсами: опыт индустриально развитых стран / П.В. Журавлев, Ю.Г. Одегов, Н.А. Волгин.– М.: Экзамен, 2002.– 448 с.