УДК 336

ФІСКАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ ПРЯМИХ ТА НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ У КРАЇНАХ ЄС

Романюта Е.Е.

ФИСКАЛЬНОЕ ЗНАЧЕНИЕ ПРЯМЫХ И НЕПРЯМЫХ НАЛОГОВ В СТРАНАХ ЕС

Романюта Э.Э.

FISCAL SIGNIFICANCE OF DIRECT AND INDIRECT TAXES IN THE EU COUNTRIES

Romanyuta E.E.

Досліджено сутність та роль прямих та непрямих податків в податкових системах країн членів ЄС. Висвітлено сучасний розвиток соціально-економічних та фіскальних систем. Наведено приклади високорозвинутих країн ЄС які можуть істотно підвищувати рівень оподаткування без помітного негативного впливу на економічний розвиток, а також здійснено оцінку відсоткових ставок податків. Запропоновано основні напрями щодо зниження податкового навантаження на платників податків.

Ключові слова: податкова система, фіскальна функція, податкова політика, прямі податки, податкове навантаження, непрямі податки, платники податків, ставки податків, податки на власність, податки на капітал.

Исследована сущность и роль прямых и непрямых налогов в налоговых системах стран-членов ЕС. Освещено современное развитие социально-экономических и фискальных систем. Приведены примеры высокоразвитых стран ЕС которые могут существенно повышать уровень налогообложения без заметного негативного влияния на экономическое развитие, а также осуществлена оценка процентных ставок налогов. Предложены основные направления по снижению налоговой нагрузки на налогоплательщиков.

Ключевые слова: налоговая система, фискальная функция, налоговая политика, прямые налоги, налоговая нагрузка, непрямые налоги, налогоплательщики, ставки налогов, налоги на собственность, налоги на капитал.

Постановка проблеми. Із вибором євроінтеграційного вектору економічного розвитку актуалізувалася необхідність дослідження проблеми удосконалення податкової політики в Україні в контексті євроінтеграційних пріоритетів, а підписання політичної частини Угоди про асоціацію між нашою державою та ЄС і активна підготовка до її ухвалення в цілому посилили науковий інтерес до цього питання.

Із вибором євроінтеграційного вектору економічного розвитку актуалізувалася необхідність дослідження проблеми удосконалення податкової політики в Україні в контексті євроінтеграційних пріоритетів, а підписання політичної частини Угоди про асоціацію між нашою державою та ЄС і активна підготовка до її ухвалення в цілому посилили науковий інтерес до цього питання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми дослідження конкурентоспроможності податкових систем та політики оподаткування в європейському інтеграційному просторі останнім часом набувають вагомого значення і привертають увагу низки науковців та фахівців. Серед них важливо виділити теоретиків та практиків з актуальних питань міжнародного оподаткування а саме: В. Андрущенко, З. Варналій, В. Вишневський, О. Галушко, В. Геєць, О. Данілов, О. Десятнюк, Т. Єфименко, Ю. Іванов, А. Крисоватий, О. Тимченко, В. Федосов, К. Швабій, С. Юрій та ін.

Поряд з цим, питання щодо дослідження впливу та фіскальне значення прямих та непрямих податків у країнах ЄС є актуальним. Тому це питання потребує більшої уваги збоку українських здобувачів та дослідників.

Формулювання цілей статті. Метою статті є дослідження фіскального значення прямих та непрямих податків в структурі надходжень до бюджетів країн ЄС; вивчення наявних податків в системі оподаткування; аналіз основних інструментів впливу на економіку; визначення оцінки діючих податкових систем в країнах ЄС, а також формування напрямів їх удосконалення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Країни Західної Європи відразу обрали курс ефективного обмеження ринкового саморегулювання коригуючим впливом держави та формування розгалужених систем державного соціального забезпечення зокрема, а країни Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), спочатку тяжіючи до етатичної економіки та фіску, лише протягом двох останніх десятиліть зосередились на створенні ринкового середовища господарювання і розбудові державних фінансів західноєвропейського зразка. Проте вже сьогодні можна говорити про такі характерні ознаки європейського оподаткування, як встановлення ширших меж податкової експансії, ніж у інших високорозвинутих країнах світу, підвищення фіскальної орієнтованості податків на споживання і, особливо, ПДВ, зменшення податкового навантаження на прибуток та об’єкти власності, акцент на використанні перерозподільних можливостей податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку) і платежів до державних соціальних фондів .

Очевидно, що всі ці особливості сучасного європейського оподаткування проявлялись дедалі більше із поглибленням та розширенням інтеграції, що створювало умови для досягнення нового рівня економічної й податкової конвергенції. Для того, щоб проаналізувати вплив інтеграції на податкове регулювання у країнах ЄС, розглянемо національні особливості й тенденції конвергенції оподаткування на території Об’єднаної Європи. Потрібно зазначити, що різнорідність країн ЄС за рівнем соціально-економічного розвитку, інституційними механізмами ринкового саморегулювання і державного впливу на макроекономічні процеси, а також традиціями фіскального регулювання унеможливлює цілковиту уніфікацію європейського оподаткування навіть у віддаленій перспективі [1, c. 7].

Високорозвинуті країни ЄС, з одного боку, можуть доволі істотно підвищувати рівень оподаткування без помітного негативного впливу на економічний розвиток (у суб’єктів ринку залишається достатньо фінансових ресурсів після сплати податків і податкових платежів), а з другого – мають змогу сприяти зростанню ВВП за допомогою відносно раціональної (у них) фінансової діяльності держави (див. рис. 1).

Рис. 1. Загальна сума податку до ВВП, ЄС-15. [5]

Джерело: [побудовано автором за: http://ec.europa.eu/eurostat/data/database].

Щоправда, при формуванні і реалізації податкової політики їм доводиться враховувати те, що у світі є високорозвинуті держави з вужчими межами податкової експансії (за розвинутої ринкової економіки фактори виробництва характеризуються високою мобільністю), а ідеального перерозподілу ВВП неможливо досягти (фіскальні теорії базуються на спрощеному сприйнятті дійсності, а сучасна система державного управління не виключає прийняття помилкових фіскальних рішень). Тому навіть незначне розширення експансії фіску може дестимулювати економічне зростання.

Співвідношення прямих та непрямих податків має певні особливості в різних країнах. Так, у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У Франції – непрямі, 56,6%: податки на споживання, акцизи, внески підприємців у фонди соціального страхування. Німеччина, Італія мають досить урівноважену структуру податків (частка непрямих податків у Німеччині – 45,2%, в Італії – 48,9%). Податки, що стягуються державою безпосередньо з доходів або майна платника податків найбільшого значення досягли в Данії і Великобританії, а найменшим їх рівень був у Франції, Нідерландах, Португалії та Греції (див. рис. 2).

Рис. 2. Прямі податки, ЄС-15 [5].

Джерело: [побудовано автором за: http://ec.europa.eu/eurostat/data/database].

У цілому аналіз практики ЄС щодо використання непрямого оподаткування та його впливу на доходи бюджету та економічний розвиток, на формування ВВП, дозволить урахувати такі його особливості, як надходження від непрямих податків є одним з трьох базових джерел доходів бюджетів країн-членів, до яких відносяться, крім того, – надходження прямих податків і соціальних страхових платежів. Важливе місце посідає розвиток системи непрямого оподаткування обумовлювався необхідністю гармонізації та спрощення торговельних режимів у середині союзу та у торгівлі із іншими країнами – торгівельними партнерами. Головним непрямим податком виступає податок на додану вартість, доходи від справляння якого формують у середньому 6–9 % ВВП (див. рис. 3).

Рис. 3. Непрямі податки, ЄС-15 [5].

Джерело: [побудовано автором за: http://ec.europa.eu/eurostat/data/database].

Значні масштаби непрямого оподаткування у Франції, Італії, Німеччині окрім вищезазначеної причини, зумовлені також особливостями соціально-економічної політики урядів цих країн, спрямованої, з одного боку на стимулювання за допомогою податків від господарської діяльності, що потребує застосування широкого спектра податкових пільг для корпорацій (тоді як, наприклад, у США податкова реформа 1986 р. скасувала більшість пільг), які зменшують надходження від податку на прибутки до бюджету (в Німеччині частка цього податку – 4,7%, у Франції – 5,4%).

В Європі вважають, що основними засадами, на яких демократичне суспільство засновує своє соціальне забезпечення та розвиток повинні бути вільна ринкова економіка, представлена підприємницьким сектором; демократично обрана влада; розвинений громадський сектор. Успіх можна досягти тільки при співпраці цих складових [2, с. 4].

У межах фіскальної консолідації держави-члени ЄС в останні роки нарощують податкове навантаження. Зокрема – через прямі та непрямі податки, а також внески із соціального страхування. Про це свідчить звіт Єврокомісії за 2014 рік «Податкові реформи в державах-членах ЄС». Податки на споживання були збільшені в більшості країн Євросоюзу, тим не менш, майже половина держав ЄС фокусувалася на підвищенні ефективності структури ПДВ (див. рис. 4). Певні країни підвищили знижені ставки податку або розширили застосування стандартної ставки ПДВ, інші – ввели додаткову знижену ставку для окремих товарів та послуг. Однак загалом країни ЄС підвищували стандартні ставки ПДВ.

Рис. 4. Податки на споживання, ЄС-15. [5]

Джерело: [побудовано автором за: http://ec.europa.eu/eurostat/data/database].

Збільшення екологічного податку більше пов’язане з акцизом на енергетичну продукцію. В частині оподаткування праці – прибутковий податок та внески із соціального страхування – помітна тенденція до зменшення податкового навантаження, особливо для чутливих верств населення. Багато реформ в частині оподаткування податком на прибуток звузили базу оподаткування з метою стимулювання інвестицій та покращення конкурентоздатності окремих секторів економіки. Лише деякі країни знизили податок на прибуток та розширили базу оподаткування за рахунок обмеження компенсації збитків та вирахування відсотків за довгостроковими зобов’язаннями [3, с. 8].

Податкові системи деяких країн-членів ЄС включають податки на заробітну плату, відсутні в більшості країн-членів ЄС. Як і внески на соціальне страхування, податки на заробітну плату сплачуються працедавцем. Проте на відміну від внесків на соціальне страхування, програм соціального забезпечення населення, що є інструментом фінансування, і, як правило, зараховуваних до відповідних позабюджетних фондів, надходження від податків на заробітну платню включаються до складу доходів відповідного бюджету, хоч і мають цільовий характер. Зокрема, у Франції передбачається чотири види податків на заробітну плату:

·     загальний податок на заробітну плату, що стягується з суми заробітної плати працівника за прогресивною шкалою від 4,25 до 13,6%;

·     освітній податок, що стягується по ставці 0,5% із загального фонду заробітної плати;

·     податок на фінансування програм підвищення кваліфікації працівників, що стягується по ставках 0,15 або 1,15% з фонду заробітної плати;

·     податок на житлове будівництво, що стягується по ставці 0,45% з фонду заробітної плати попереднього податкового періоду.

Рис. 5. Податки на робочу силу, ЄС-15 [5].

Джерело: [побудовано автором за: http://ec.europa.eu/eurostat/data/database].

У Австрії муніципальний податок на заробітну платню стягується по ставці 3% із загального фонду оплати праці. Крім цього податковим законодавством Австрії передбачається сплата працедавцем внесків до Фонду розподілу сімейного навантаження у розмірі 4,5% від загального фонду оплати праці. У Швеції податок на заробітну плату носить цільовий характер і призначений для соціального забезпечення немолодих працівників. Ставка даного податку складає 24,26% від загального об’єму заробітної плати, що виплачується працівникам, вік яких перевищує 65 років.

У Великобританії економічною базою податку на капітал є збільшення ринкової вартості активів за період між їх придбанням і продажем, тобто, в окремих випадках оподаткування торкається спекулятивних операцій. Від оподаткування звільняються перші 5 тис. фунтів стерлінгів доходу від реалізації, а також доходи від продажу приватних автомобілів, житлових будинків, витворів мистецтва, державних цінних паперів (облігацій, ощадних сертифікатів), а також доходи від полісів на страхування життя та азартних ігор.

Рис. 6. Податки на капітал, ЄС-15 [5]. 

Джерело: [побудовано автором за: http://ec.europa.eu/eurostat/data/database].

Даний податок має однакову шкалу з прибутковим податком, тобто 20, 25, 40%. Податок сплачують приватні особи, компанії від нього звільнені. На податок на капітал також поширюється правило маржинальної податкової ставки. Навколо оподаткування капіталу йде тривала дискусія, оскільки податок справляється при кожному продажу активів незалежно від того, чи будуть виручені кошти реінвестуватися у виробництво чи направляються на особисте споживання.

Податок на нерухомість для мешканців багатьох країн ЄС цілком природна річ, однак розраховують його по-різному, а ставки можуть різнитися навіть у сусідів (див. рис. 7). Окрім Мальти та Ірландії, податок на нерухомість у Євросоюзі сплачують усі. У Греції від оподаткування звільнено недорогу нерухомість, вартістю до 120 тис. євро та до 200 тис. євро відповідно. У Нідерландах мінімальна ставка становить 0,1% від вартості нерухомості. Крім того, за ставкою менше 1% (нижній поріг) податки платять власники в Австрії, Іспанії, Італії, Люксембурзі, Португалії, Румунії, Фінляндії та Швеції. У Бельгії ставка трохи більша – 1,25-2,5%. Найвищі податки в Німеччині та Данії. У цих країнах мінімальна ставка податку становить 2,6% від оціночної вартості та сягає 10 і 6,4% відповідно. У Берліні мешканець (власник або орендар) квартири з однією спальнею сплачує від 200 до 500 євро на рік.

Рис. 7. Податки на власність, ЄС-15 [5].

Джерело: [побудовано автором за: http://ec.europa.eu/eurostat/data/database].

Цікавим є показник ефективної середньої ставки податку нефінансового сектор країн ЄС-15 (див. рис. 8). Адже, як відомо, до сектору нефінансових корпорацій включають підприємства і корпорації, які виробляють товари і послуги для продажу їх на ринку за цінами, що відшкодовують витрати виробництва та забезпечують прибуток. До цього сектору включаються приватні та державні підприємства і корпорації, спільні підприємства, які повністю перебувають під контролем іноземного капіталу. Одиниці, що включені до цього сектору, відшкодовують свої витрати (видатки) за рахунок виручки від реалізації (продажу) товарів і послуг на ринку. До цього сектору також включаються некомерційні організації, що їх засновано групами виробників і які фінансуються за рахунок внесків їхніх членів (асоціації підприємств, торгові палати тощо). Найбільш помітна зміна спостерігалась в Ірландії та Франції, а найнижча ставка даного податку в Ірландії, Фінляндії та Швеції.

Рис. 8. Ефективна середня ставка податку, нефінансовий сектор, ЄС-15 [5].

Джерело: [побудовано автором за: http://ec.europa.eu/eurostat/data/database].

У країнах ЄС оподаткування ПДВ характеризується поєднанням двох важливих і з першого погляду суперечливих складових – широка база оподаткування та високі, порівняно з іншими країнами, ставки податку. Податок на додану вартість розраховується на основі загальних для ЄС правил. ПДВ обкладається додаткова вартість продукту або послуги на будь-якому етапі виробництва і стягується з кінцевого споживача. Базове законодавство, що регулює систему адміністрування ПДВ, зосереджене на гармонізації внутрішнього законодавства країн-членів ЄС з метою створення уніфікованого механізму управління ПДВ у всіх країнах ЄС. Ставка ПДВ залежить від країни ЄС, до якої поставляються або експортуються товари та послуги [4, с.10]. У кожної країни є власна шкала ставок ПДВ, яка включає, в тому числі і пільгові ставки. Особливості ставок ПДВ країн ЄС-15 зображено на рис. 9 (найвища ставка: Данія, Швеція, найнижча: Люксембург, Німеччина, Великобританія). Найбільш помітна зміна відбулась в Ірландії, найменш – у Нідерландах.

Рис. 9. Ставки ПДВ, ЄС-15, 2015 р.

Джерело: [побудовано автором за: http://ec.europa.eu/eurostat/data/database].

Разом із цим проаналізовані вище податкові показники так чи інакше впливають на конкурентоспроможність податкових систем не тільки в межах ЄС-15, а у Європі в цілому. Дані показники описують привабливість національних податкових систем як для іноземних інвесторів так і для внутрішніх виробників та споживачів, відповідно до чого пропонуємо рейтинг країн ЄС-15 в межах ЄС-28 за податковими показниками (див. табл. 1).

Таблиця 1.

Рейтинг країн ЄС-15 в межах ЄС-28 за податковими показниками, % ВВП.

Країна

Загальна сума податку

Прямі податки

Непрямі податки

Соціальні внески

Податки на споживання

Податки на робочу силу

Податки на капітал

Податки на власність

Ефективна середня ставка податку

Бельгія

2

3

17

7

24

4

4

3

6

Данія

1

1

4

28

3

3

8

5

13

Німеччина

10

12

24

4

23

9

16

18

4

Ірландія

23

10

26

27

26

25

14

9

25

Греція

17

16

20

18

12

17

11

7

8

Іспанія

19

15

27

13

28

14

10

6

2

Франція

3

11

5

1

18

5

3

2

1

Італія

6

5

7

8

21

7

2

4

9

Люксембург

8

7

19

14

19

13

1

10

7

Нідерланди

11

13

22

2

20

8

19

14

11

Австрія

7

9

9

6

15

2

13

24

10

Португалія

22

17

13

20

13

20

12

8

5

Фінляндія

5

4

10

10

5

6

15

12

17

Швеція

4

2

1

24

11

1

18

15

14

Великобританія

14

6

15

25

14

18

5

1

12

Джерело: [побудовано автором за: http://ec.europa.eu/eurostat/data/database].

 

Найменш привабливими виглядають такі країни, як: Франція, Данія та Бельгія, а найбільш: Ірландія, Іспанія та Португалія [6].

За рівнем простоти податкової системи найбільш виграшне становище серед краї ЄС-15 посідають: Люксембург, Ірландія, Данія та Великобританія (див. рис. 10). Найменш привабливими для платників податків є: Італія, Португалія, Іспанія, Греція, Австрія та Франція за величиною повної податкової ставки.

Рис. 10. Рейтинг країн ЄС-15 за рівнем простоти податкової системи.

Джерело: [побудовано автором за: http://rating.rbc.ru/].

Основними індикаторами конкурентоспроможності податкової системи країни є загальна кількість податків і зборів, ставки податку на доходи (прибуток) фізичних та юридичних осіб, рівень податкового навантаження, ефективність діяльності податкових органів, стабільність податкового законодавства.

Нижчий середнього у ЄС і найнижчий в ЄС-15 рівень оподаткування встановили чотири так звані середньорозвинуті країни ЄС-15. Греція, Ірландія, Іспанія та Португалія обрали ліберальну податкову стратегію, сподіваючись досягти швидкого нарощування економічного потенціалу. Причому ці країни з розвинутою ринковою економікою, з одного боку, свідомо вдалися до створення сприятливого податкового середовища для зростання ВВП та, по суті, відклали вирішення проблеми покращення якості соціально-економічного розвитку (розширення сфери фінансової діяльності держави) на віддаленішу перспективу, а з другого – об’єктивно не можуть розбудовувати такі фіскальні системи як, наприклад, французька і шведська. Доволі низький показник ВВП на одну особу населення Греції, Іспанії і Португалії вимагає застосування інших, ніж у високорозвинутих країнах ЄС, підходів до формування податкових структур в умовах порівняно вузьких оптимальних меж податкової експансії. Ірландія, хоч до рецесії займала другу позицію у ЄС, після Люксембургу, за показником ВВП на одну особу населення, але не зацікавлена у значному підвищенні рівня оподаткування у короткостроковій перспективі з огляду на загрозу дестабілізації функціонування економіки і державних фінансів. Це може звести нанівець всі її зусилля в напрямі досягнення таких якісних параметрів соціально-економічного розвитку (рівня доходів населення і прибутковості бізнесу, розвитку ринкової інфраструктури), як у високорозвинутих країнах світу [7].

Рис. 11.  Податкове навантаження країн ЄС-15.

Джерело: [побудовано автором за: http://www.heritage.org/].

Однак у центрі уваги в країнах ЄС залишається боротьба з податковим шахрайством, ухиленням від сплати податків та агресивним податковим плануванням. Така боротьба посилюється на всій території Євросоюзу. Заходи, що імплементуються в ЄС, дозволяють не лише зменшити податковий розрив, але й допомагають податковим органам підвищити ефективність збирання податків та знизити тягар відповідальності платника податків. Недотримання податкового законодавства платниками податків та недостатня якість адміністрування податків з боку держави пов’язані між собою. Важко знайти баланс між застосуванням санкцій податковими органами до платників податків, які ухиляються від сплати податків, та небажанням самих платників податків дотримуватися законодавчо встановлених правил. Якість адміністрування податків можна підвищити шляхом запровадження електронних сервісів та підвищення контролю за обігом готівки. Не менш важливим є розвиток відносин між урядом та платниками на основі довіри, а також зростання податкової грамотності у суспільстві. Це важливі кроки для підвищення культури сплати податків та добробуту населення.

Висновки. Отже, удосконалення національних податкових систем країн ЄС відбувалося шляхом проведення системних реформ, орієнтованих насамперед на пошуки додаткових джерел наповнення бюджету. При цьому більшість країн Об’єднаної Європи підвищувала податкове навантаження на споживання (в тому числі всі країни, які до рецесії не вважали за потрібне повною мірою використовувати фіскальний потенціал податків відповідної групи) та на працю (шляхом посилення прогресії в оподаткуванні доходів фізичних осіб і підвищення ставок соціальних платежів, а постсоціалістичні країни ЄС передусім за рахунок збільшення ставок внесків до державних соціальних фондів). Низка країн ЄС-15 вдавалася до підвищення податкового навантаження на капітал (на прибутки великих компаній, інвестиційний дохід, дорогу нерухомість тощо); деякі країни знизили ставки окремих податків на капітал за умови збільшення (утримання на високому рівні) стандартної ставки ПДВ.

Попри фіскальну орієнтованість податкових реформ у більшості країн ЄС-15, кожна країна намагалася знайти свою «точку збалансування» вимог фіскальної достатності, економічної ефективності та справедливості при розбудові податкової системи, внаслідок чого на території євроінтеграції спостерігалася конвергенція в оподаткуванні споживання одночасно з розвитком традиційних національних моделей оподаткування праці та капіталу. Щоправда, у той час як країни ЄС-15 дедалі активніше використовували перерозподільні можливості податків чи удосконалювали податкові механізми заохочення економічної діяльності, нові країни ЄС дотримувались стратегії утримання, як правило, доволі низьких ставок прямих податків для стимулювання інвестиційних процесів. Зазначені тенденції формування податкового навантаження на споживання та фактори виробництва у країнах ЄC повинні враховуватись при реформуванні податкової системи України.

 

Список використаної літератури:

1.            Іванов Ю. Б. Податкова система: підручник / Ю. Б. Іванов, І. Крисоватий, О. М. Десятнюк. – К.: Атіка, 2007. – 920 с.

2.            Крисоватий А.І. Інституційне середовище фіскального регулювання соціально-економічних процесів / А.І. Крисоватий, Т.В. Кощук // Фінанси України. – 2011. – №9. – С.18 - 32.

3.            Крисоватий, А. Фіскальна ефективність ПДВ із ввезених на митну територію України товарів / Андрій Крисоватий, Інна Гуцул // Економіст. – 2015. – № 5. – С. 7-9.

4.            Мельник В.М. Сучасна податкова політика у країнах ЄС-15 / В.М. Мельник, Т.В. Кощук // Економіка України. – 2012. – №6. – С. 73 - 85.

5.            Taxation trends in the Eupopean Union [Electronic source] / European Commission, 2014. – Access mode: http://ec.europa.eu/taxation_customs/ taxation/gen_info/economic_analysis/tax_struct ures/index_en.htm.

6.            Tax Administration 2015: Comparative Information on OECD and Other Advanced and Emerging Economies [Electronic source] / OECD Publishing. – Access mode: http://www.keepeek.com/Digital-Asset-Management/oecd/taxation/tax-administration-2015_tax_admin-2015-en#page1.

7.            The World Bank : official web-page [Electronic resource]. – Access mode: http : //data.worldbank. org/indicator.

аспірант, кафедри міжнародної економіки

Тернопільського національного економічного університету

 

аспирант, кафедры международной экономики

Тернопольского национального экономического университета

 

PhD student, Department of International Economics

Ternopil National Economic University

 

Романюта Едуард Едуардович

м. Тернопіль, вул. Львівська 7/50, 46000