Медицина/1.Акушерство і гінекологія

К.мед.н. Бирчак І.В.

ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», Україна

Характеристика змін в системі регуляції агрегатного стану крові жінок з анемією І та ІІ ступенів на тлі аномальних маткових кровотеч

Частота аномальних маткових кровотеч (АМК) серед гінекологічних захворювань становить близько 15-21%. Питанням етіології, патогенезу, методам лікування та профілактики захворювання присвячено багато досліджень [1, 2]. Проте аномальні маткові кровотечі, які не піддаються консервативному лікуванню призводять до розвитку хронічної постгеморагічної анемії та системних порушень параметрів гемостазу, що потребує подальшого вивчення [4, 5].

Метою роботи було виявлення порушень в системі регуляції агрегатного стану крові у хворих з І та ІІ ступенями хронічної постгеморагічної анемії на тлі аномальних маткових кровотеч.

Для вивчення системи регуляції агрегатного стану крові у хворих з аномальними матковими кровотечами, кров збирали вранці натщесерце з ліктьової вени. Стан тромбоцитарно-судинного гемостазу оцінювали за відсотком адгезивних тромбоцитів [3], а також за індексом спонтанної агрегації тромбоцитів [7]. Загальний коагуляційний потенціал крові, фібринолітичну активність плазми, потенційну активність плазміногена, антиплазміни, рівень фібриногену в плазмі крові, активність антитромбіну III, концентрацію розчинних комплексів фібрин-мономера в крові визначали реактивами фірми “Simko Ltd”(Україна) [6].

                Визначення показників швидкості утворення тромбіну, тромбоеластографічної константи К, константи специфічного тромбоцитарного згортаня крові, кута a та збірного індексу коагуляції виконували на тромбоеластографі АКГ (Росія).

Як виявилося, у хворих з анемією І-ІІ ступеня на тлі аномальних маткових кровотеч (АМК), час рекальцифікації плазми крові та активований парціальний тромбопластиновий час не відрізнявся від контрольних даних. Разом з тим, спостерігалося суттєве скорочення протромбінового і тромбінового часу (на 39,35 та 34,81% відповідно).

Зміни з боку протизгортальної системи крові у хворих на АМК з анемією I-II ступеня характеризувалися зниженням активності антитромбіну ІІІ в 1,29 раза. Активність ХІІІ фактору коагуляційного гемостазу залишалася без змін. Крім того, мало місце підвищення на 38,99% концентрації фібриногену в плазмі крові.

Найбільші зміни спостерігалися з боку тромбоцитарної ланки первинного гемостазу. Відсоток адгезивних тромбоцитів у хворих на АМК зростав майже в 2 рази, що супроводжувалося таким же підвищенням індексу їх спонтанної агрегації.

Збільшення гемокоагуляційного потенціалу у жінок з анемією I-II ступеня відбувалося за адекватною реакцією з боку фібринолітичної активності плазми крові: сумарна фібринолітична активність зростала внаслідок підвищення інтенсивності ензиматичного лізису фібрину в 1,36 раза, тоді як неферментативний фібриноліз не змінювався. У відповідь на збільшення інтенсивності ферментативного фібринолізу у хворих з аномальними матковими кровотечами зростала активність антиплазмінів, проте без певного ступеня вірогідності.

Потенційна активність плазміногена у жінок з анемією I-II ступеня залишалася на контрольному рівні, так само, як й інтенсивність Хагеман-залежного фібринолізу. Активація плазмового фібринолізу у хворих з АМК супроводжувалася значним збільшенням концентрацій в плазмі крові розчинних комплексів фібрин-мономера і продуктів деградації фібрин/фібриногену.

Хронометричне підвищення загального потенціалу згортання крові у жінок з анемією I-II ступеня поєднувалося зі структурною гіперкоагуляцією, про що свідчать тробоеластографічні параметри. Так, якщо швидкість утворення тромбіну r (240,32±17,85 сек в контролі та 229,14±13,43 сек у жінок з АМК; n=48) і константа k (259,61±18,34 та 243,75±26,95 сек, відповідно; n=48) від контрольних величин достовірно не відрізнялися, то максимальна амплітуда Am зростала на 27,41% (30,72±1,18 та 39,14±1,29 мм, відповідно; р<0,001; n=48), що супроводжувалося значним збільшенням еластичності кров’яного згустку E (44,34±3,22 та 59,08±3,75 од, відповідно; р<0,01; n=48) та суттєвим підвищенням модуля його пружності Q (266,65±16,74 та 355,30±22,18 Н/м2, відповідно; р<0,01; n=48).

Висока функціональна активність тромбоцитів підтверджувалася скороченням в 1,67 раза константи специфічного тромбоцитарного згортання крові t (395,14±12,15 сек в контролі та 237,05±19,87 сек у жінок з АМК; р<0,001; n=48), що призводило до прискорення синерезису S (654,75±17,52 та 480,80±28,71 сек, відповідно; р<0,001; n=48) і скорочення загального часу гемокоагуляції T (895,07±19,14 та 709,94±30,06 сек, відповідно; р<0,001; n=48).

Про збільшення інтенсивності фібриногенезу у цільній крові свідчило підвищення інтегративних критеріїв оцінки гемокоагуляційного потенціалу: збірний індекс коагуляції та кут a зростали з високим ступенем вірогідності (відповідно: 0,369±0,022 од і 6,89±0,74о в контролі та 0,471±0,031 од і 10,14±0,98о при АМК; р<0,01; n=48).

Таким чином, зміни фібринолітичного потенціалу крові у жінок анемією I-II ступеня мають вторинний характер, що зумовлено активацією тромбіно- і фібриногенезу за механізмами зовнішнього шляху. Хронометрична гіперкоагуляція розвивається внаслідок активації згортання крові за зовнішнім механізмом утворення протромбінази, що супроводжується зниженням протизгортального потенціалу і значним збільшенням адгезивно-агрегаційних властивостей тромбоцитів.

Література

1. Айламазян Э.К. Гинекология от пубертата до постменопаузы: практическое руководство / под ред. Э.К. Айламазяна. – М.: МЕДпрессинформ, 2004. – 447 с.

2. Манухин И.Б. Клинические лекции по гинекологической эндокринологии / И.Б. Манухин, Л.Г. Тумилович, М.А. Геворкян. – М.: МИА, 2001. – 247 с.

3. Мищенко В.П., Крохмаль Н.В., Надутый К.А. Простой метод определения адгезивно-агрегационных свойств тромбоцитов // Физиологический журнал. – 1980. – Т.26, №2. – С. 282-283.

4. Руководство по эндокринной гинекологии 3-е изд. / под ред. Е.М. Вихляевой. – М.: Медицинское информационное агенство, 2006. 783 с.

5. Серов В.Н. Гинекологическая эндокринология / В.Н. Серов, В.Н. Прилепская, Т.В. Овсянникова. – М.,2004. – С. 36 – 90.

6. Энциклопедия клинических лабораторных тестов / Под ред. Н.У.Тица. - Пер. с англ. В.В.Меньшикова. - М.:Лабинформ, 1997. - 960с.

7. Tacсola A., Gotti G.B., Baruffini A., Cipolli P.L. Su un metodo di determinazione quantitativa della aggregabilita plasrinica spontanea // Rass. Med. Sper. – 1980. – V.27, №12. – P. 795-804.