Экономические науки / 15. Государственное регулирование экономики

к. е. н. Фільо М. М.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

Стимулююча компонента податкових пільг: зарубіжний досвід і вітчизняна практика

Податкові пільги − важлива складова податкової політики держави. Їх використання має бути ефективним тактичним інструментом втручання у розподільчі процеси за допомогою маневрування формами організації фінансових відносин, з метою створення сприятливих умов для певних платників податків, галузей і форм господарювання, з діяльністю яких пов’язане досягнення певних суспільних пріоритетів та соціально-економічних цілей. Результатом застосування пільг може бути як зменшення податкового зобов’язання платника податків, так і поліпшення фінансових показників діяльності такого платника без зміни суми податкового зобов’язання, яке підлягає сплаті до бюджету.

Дослідженням проблеми стимулюючої складової податкових пільг, а також кола проблем, які стосуються даного питання присвячено численні праці вітчизняних та зарубіжних вчених. У вітчизняній літературі це, насамперед праці таких вчених: Я. Жаліло, А. Крисоватого, В. Мельника, А. Соколовської, Л. Тарангул, Ф. Ярошенка та ін. Разом з тим, шляхи вирішення даних проблем недостатньо висвітлені у науковій літературі.

Учені Інституту економічних досліджень та політичних консультацій відносять податкові пільги до непрямих субсидій, що, з одного боку, призводить до значних прямих фіскальних втрат, у вигляді втрат бюджетних надходжень (макро ефект), з іншого боку, вони спричиняють неявні економічні втрати, адже відбувається дискримінація інших підприємств і галузей, придушується конкуренція між підприємствами через створення для їх функціонування нерівних умов, особливо коли такі пільги надають окремим підприємствам (мікро ефект) [1].

Діюча в Україні система пільгового оподаткування створює нерівномірне податкове навантаження на суб’єктів господарювання та не є ефективним стимулюючим важелем розвитку тих видів діяльності, які ними користуються. Значна частина податкових пільг, які надають в Україні, спрямована на задоволення інтересів та потреб окремих суб’єктів господарювання, представників влади та підпорядкована лобістським інтересам. Через відсутність дієвої системи контролю за отриманням та використанням податкових пільг їх розширення призводить до значних втрат бюджетних коштів. Поширення податкових пільг значно звужує базу оподаткування та несправедливо перекладає податковий тягар на ефективні підприємства, які не користуються податковими пільгами. Усі ці фактори спричиняють виникнення податкових втрат, неефективний перерозподіл податкових надходжень, порушення макроекономічної та фіскальної стабільності.

Однак необґрунтоване зменшення кількості податкових пільг може стримувати розвиток підприємництва й гальмувати темпи економічного зростання. У цьому контексті перед законодавцями постає завдання забезпечення реалізації потенціалу стимулюючої складової податкової політики з одночасним збереженням фіскальної складової.

Зарубіжна практика свідчить, що стимулююча складова податкових пільг реалізується саме за допомогою сфери корпоративного оподаткування. У країнах ОЕСР податкові стимули використовують для розвитку інвестиційно-інноваційної і наукової діяльності. Уряди багатьох країн стимулюють інвестиції в сферу розробок та досліджень з метою розвитку інноваційної сфери, що, своєю чергою, призведе до довготермінового економічного зростання. Вирішуючи питання інвестиційно-інноваційного розвитку, країни-члени ОЕСР концентрують увагу на наступних аспектах [2, с. 138]:

1) вдосконалення інфраструктури (інформаційні та комунікаційні послуги, транспорт, зв’язок);

2) підтримка науки, розробок та інновацій;

3) інвестування в людський капітал, освіта, підвищення кваліфікації;

4) забезпечення інвестицій у екологічно чисті технології та інновації для досягнення енергетичної ефективності й стійкого економічного зростання;

5) всебічна підтримка підприємництва, у т. ч. венчурні інвестиції.

На сьогодні 26 із 34 країн-членів ОЕСР надають податкові стимули для сфери досліджень та розробок. Разом з тим, у країнах, в яких відсутня система підтримки даної сфери (Люксембурґ, Фінляндія, Німеччина, Швеція та ін.) тривають дискусії щодо доцільності впровадження податкових стимулів для інноваційних досліджень. Механізми стимулювання досліджень і розробок істотно відрізняються в країнах ОЕСР (табл. 1).

Таблиця 1

Механізми податкового стимулювання сфери досліджень

та розробок у країнах-членах ОЕСР, 2011 р. [3, с.3]

Дизайн схеми податкового стимулювання	«Об’ємний» дослідницький податковий кредит	Австралія, Канада, Франція, Бразилія, Китай, Норвегія, Індія
	«Додатковий» дослідницький податковий кредит	Сполучені Штати Америки
	Комбінована система	Іспанія, Португалія, Корея, Японія
	Податкова знижка	Великобританія, Австрія, Данія, Чехія
Податковий кредит із заробітної плати працівників, зайнятих у сфері досліджень і розробок		Угорщина, Бельгія, Іспанія, Нідерланди
Пільгові режими для суб’єктів малого підприємництва		Японія, Австралія, Канада, Норвегія, Корея, Великобританія, Угорщина
Напрями підтримки	Підтримка енергетичної сфери	США
	Підтримка новостворених фірм	Нідерланди, Франція, Корея
Обмеження щодо обсягів		США, Нідерланди, Австрія, Японія
Вирахування з доходу		Іспанія, Бельгія, Нідерланди
Відсутність податкових стимулів		Нова Зеландія, Швеція, Швейцарія, Німеччина, Люксембурґ, Естонія

Однак у більшості країн податкове стимулювання розвитку даної галузі базоване на наданні дослідницьких податкових кредитів (США, Канада, Австралія, Китай), податкової знижки (Австрія, Данія, Чехія, Угорщина), пільгових режимів для суб’єктів малого підприємництва (Японія, Норвегія, Корея, Великобританія), підтримці новостворених підприємств (Нідерланди, Франція, Корея), зменшенні нарахувань на фонд оплати праці робітників даної галузі (Бельгія, Іспанія, Нідерланди) тощо.

Щодо обсягів пакетів фіскального стимулювання, які надають уряди країн-членів ОЕСР, то вони коливаються у межах 1–20 % від ВВП (табл. 2). Такі фіскальні пакети передбачають фінансування заходів, спрямованих на розвиток інноваційної діяльності, наукових розробок, освітньої діяльності, підтримку малих та середніх підприємств, розвиток інфраструктури тощо.

Таблиця 2

Пакети фіскального стимулювання в окремих країнах-членах ОЕСР, 2010 р.*

Країна	Загальна сума пакета фіскального стимулювання, млрд. дол.	% від ВВП	Сума податкових стимулів, спрямованих на соціальний захист, млрд. дол.	% від загальної суми пакета
Австралія	47,04	5,75	10,46	22,24
Австрія	16,25	4,14	4,08	25,10
Грузія	2,28	19,92	0,96	42,11
Канада	42,15	3,22	11,02	26,16
Китай	585,26	13,30	134,61	23,00
Нідерланди	8,35	1,02	2,58	30,92
Німеччина	80,50	2,32	20,03	24,89
Норвегія	2,86	0,79	0,91	32,00
США	787,00	5,52	310,44	39,45
Таїланд	44,92	17,22	10,54	23,45
Франція	36,18	1,34	5,85	16,15
Швейцарія	1,97	0,39	0,31	15,63
Японія	297,52	5,32	82,64	27,78

*Складено автором на основі [4].

Як бачимо, найбільші пакети фіскального стимулювання були у США (787,0 млрд. дол.), Китаї (585,26 млрд. дол.), Японії (297,52 млрд. дол.) та Німеччині (80,5 млрд. дол.). Однак, якщо визначати обсяги пакетів фіскального стимулювання у відсотках від ВВП, то найбільшими вони були в Грузії (19,92 %), Таїланді (17,22 %), Казахстані (13,83 %) та Китаї (13,30 %).

У загальній структурі пакетів фіскального стимулювання значне місце займають податкові пільги, спрямовані на соціальний захист населення, оскільки уряди намагаються забезпечити громадянам необхідний рівень життя та соціальних гарантій. 29 країн-членів ЄС використовують понад 10 % із загальної суми пакетів фіскального стимулювання на соціальне забезпечення. Найбільше на соціальний захист витрачають наступні країни: Сінгапур (52%), Тайвань (47%), Фінляндія (43%), Грузія (42 %) і США (39 %).

Тому, приймаючи рішення про доцільність надання певних видів пільг, потрібно враховувати наступні аспекти: обсяги втрат бюджетних надходжень, до яких вони призводять; простота податкового адміністрування; соціальні та розподільчі аспекти; недосконалість ринкового середовища та зовнішні чинники. Як зазначила російська вчена Т. Малініна, надання податкових пільг може бути виправдано, якщо вони [5, с. 19]:

1) коригують провали ринку;

2) спрямовані на виконня актуальних завдань;

3) не призводять до надмірної складності податкової системи;

4) не спотворюють поведінки економічних агентів;

5) ефективніші за принципом зіставлення витрат і вигод, ніж програми прямих витрат.

Зазначимо, що серйозною проблемою у сфері бюджетної підтримки і податкового стимулювання є наявність шахрайських та корупційних схем, що значно знижує ефективність наданих податкових пільг. У бізнесових структур виникає сильна мотивація лобіювати надання податкових пільг, для збільшення своїх майбутніх економічних вигод. Поділяємо думку професора Л. Тарангул, що з метою мінімізації шахрайства та корупції у сфері бюджетної підтримки необхідно [2, с. 389]:

· виділити стандартні схеми шахрайства і корупції та піддати їх гласності, публічності. Підвищення суспільної значимості проблеми суспільство завжди сприймає позитивно, і це більше зближує владу та суспільство, оскільки останнє розуміє, що політики стають відкритішими, прозорими та підзвітними перед своїми виборцями у сфері використання бюджетних коштів (коштів платників податків);

· запровадити суспільне інформування про кінцевих бенефіціаріїв державного субсидування з аналізом їх економічної ефективності та доцільності;

· створити список підприємств, установ, організацій та посадових осіб, які були засуджені за шахрайство і корупцію з бюджетними субсидіями;

· залучити авторитетні національні та міжнародні організації, які спеціалізуються на контролі, моніторингу й аудиті за використанням бюджетних коштів, до розроблення політики субсидування.

Для ефективнішого використання пільгового оподаткування вважаємо доцільним перегляд наявних видів пільг за податками і зборами з урахуванням аналізу їх впливу на формування доходів бюджету та податкове навантаження суб’єктів господарювання. Таким чином, немає сумнівів у потребі зменшення обсягів податкових пільг, які надають суб’єктам підприємницької діяльності в основному непрозоро, і це призводить до масштабних втрат бюджету.

Враховуючи викладене, для того, щоб податкові пільги не перетворювалися в необґрунтовані податкові витрати, доцільно вжити такі заходи: переглянути перелік та кількість податкових пільг, скасувати неефективні, які призводять до значних втрат бюджету (це стосується, зокрема, пільг з ПДВ та податку на прибуток підприємств); підвищити фіскальну і соціальну ефективність податкових пільг; збалансувати вплив фіскальної та розподільчо-регулюючої функцій податків; відновити надання територіальних податкових пільг для стимулювання ділової активності у депресивних регіонах країни; скасувати надання пільг окремим галузям чи суб’єктам господарювання для вирівнювання конкурентних умов; сформувати сприятливі інституційні умови для забезпечення розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності у країні; створити дієву систему нагляду за податковими витратами з метою дослідження їх впливу на окремі галузі господарства й ін.

Література:

1. Непрямі субсидії в Україні: оцінка, тенденції та наслідки для економічної політики [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ier.com.ua/files/publications/WP/2001/Wp10_ukr.pdf.

2. Бюджетна підтримка та податкове стимулювання національної економіки України [Текст] : [монографія] / за заг. ред. Л. Л. Тарангул; [Нац. унів-т ДПС України]. – Ірпінь, 2012. – 515 с.

3. The International Experience with R&D Tax Incentives [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.finance.senate.gov/imo/media/doc/ OECD%20SFC%20Hearing%20testimony%209%2020%2011.pdf.

4. Social Protection in Fiscal Stimulus Packages: Some Evidence [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://web.undp.org/ developmentstudies/docs/socialprotection_fiscalstimulus_march2010.pdf.

5. Малинина Т. А. Оценка налоговых льгот и освобождений: зарубежный опыт и российская практика [Текст] / Т. Малинина – М. : Ин-т Гайдара, 2010. – 212 с.