Нікон І.В., доц. Гнидюк І.В.

Вінницький торговельно - економічний інститут КНТЕУ

Проблеми і перспективи розвитку медичного

страхування в Україні

Актуальність цього питання пов'язана з тим, що розвиток обов'язкового медичного страхування в Україні в найближчій перспективі має статися, що відповідає світовій тенденції страхування життя людини в цілому та медичного

страхування зокрема.

Мета роботи - проаналізувати стан обов'язкового медичного страхування в Україні. Розглянути сутність, проблеми та перспективи його розвитку.

Основна частина. Спроби держави впровадити систему обов'язкового медичного страхування (ОМС) в Україні мають багаторічну історію. Однак, в силу різних причин, наблизитися впритул до практичної реалізації даного проекту поки не вдається. Загальні проблеми в охороні здоров'я настільки глибокі і системні, що за оцінками деяких експертів для їх вирішення необхідні кошти, що прирівнюються до річного бюджету України. Передумовами впровадження ОМС в Україні було і є хронічне недофінансування галузі охорони здоров'я і, як наслідок, пошук джерел додаткового фінансування галузі.

Невирішених питань багато: починаючи від механізму розрахунків внесків роботодавця, закінчуючи дилемою, хто ж виступатиме оператором проекту: частина страховиків мають достатній досвід в добровільному медичному страхуванні, Державна страхова компанія або якийсь новий фонд? окремою проблемою є питання, чи готова сама галузь охорони здоров'я в принципі до впровадження обов'язкового медичного страхування на даний момент.

Насправді, ринок добровільного медичного страхування в Україні має величезний потенціал розвитку, але на сьогоднішній день ринок розвинений ще слабо, однак має найбільшу динаміку зростання. Багато великих компаній страхують своїх співробітників, забезпечуючи їм соціальний пакет, що є додатковою перевагою для працівників при виборі роботодавця. У деяких країнах Європейського Союзу цей вид так швидко не може розвиватися. Приміром, Польща аналізує український досвід добровільного медичного страхування з метою використання його прикладу у себе.

Фінансована тільки з державного бюджету, медична галузь протягом останніх десяти років хронічно недоотримує майже 50% необхідного мінімуму. Подібне становище не задовольняє ні лікарів, ні пацієнтів, ні органи державного управління, ні громадськість в цілому.

Таким чином, назріла необхідність у реформуванні системи охорони здоров'я в бік визнання і впровадження обов'язкового медичного страхування, що сприятиме зміні структури закладів охорони здоров'я, переформовування системи фінансування для більш ефективного використання коштів. Зрушення в цьому напрямку вже проводяться. Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров'я виконав значну роботу з підготовки практичних шляхів до вирішення цієї проблеми. Були проведені численні консультації з компетентними фахівцями, вивчено досвід зарубіжних країн, підготовлено ряд законопроектів і складна нормативна база, щоб з 2015 року в Україні змогло з'явитися загальне державне медстрахування.

Невперше депутати намагаються зробити нашу «безкоштовну» медицину дійсно безкоштовною - 10 років тому схожий законопроект був провалений у третьому читанні. Але зараз питання знову піднялось, адже в Росії загальнодержавне медичне страхування успішно працює з 2003 року.

Медичне страхування - це можливість компенсації збитку без суттєвих матеріальних втрат з боку потерпілого. В першу чергу, це вигідно. При медичному страхуванні людина отримує значно більше, ніж вкладає.

Українці відмовляються від медичних страховок, вважаючи їх непосильним навантаженням для сімейного бюджету. Щоб утримати клієнта, страхові компанії змушені чіткіше сегментувати продукти, вводити ліміти і франшизи.

Ціни на добровільне медичне страхування безпосередньо залежать від вартості медичних послуг, а також цін на медикаменти. В результаті чого багато страхових компаній ще раніше переглянули тарифи на добровільне медичне страхування, піднявши їх на 15-20%, і готуються зробити це в черговий раз.

Добровільне медичне страхування є досить збитковим продуктом, оскільки споживачі послуг завжди намагаються максимально використовувати всі медичні послуги, які передбачені страховкою. Це змушує страхові компанії встановлювати високий відсоток франшизи у випадку, якщо клієнт бажає скористатися дорогими медичними послугами.

Система фінансування охорони здоров’я застаріла та неефективна і характеризується недостатністю державних (суспільних) коштів, які включають Зведений бюджет і соціальне страхування (57,2% загальних витрат на охорону здоров’я, НРОЗ 2012 р.), приватні витрати в охороні здоров’я, які є значними (40-42%), і відповідно, некерованими в інтересах суспільства, ускладнюють доступ незаможного населення до медичних послуг, діючі механізми фінансування спрямовані на розподіл та утримання потужностей, а не на результати роботи.

Існує всього три джерела фінансування охорони здоров'я: державні кошти, страхові внески та особисті кошти населення. Задача полягає в тому, щоб правильно їх розподілити. В законопроекті прописано, що з бюджетних джерел має фінансуватися швидка, невідкладна медична допомога.

Згідно з даними рейтингу, за рівнем здоров'я своїх громадян Україна посідає 99 місце у світі. При цьому ми відстаємо не тільки від високорозвинених європейських країн - Україну обігнали навіть такі країни, як Узбекистан, Грузія і Азербайджан.

Аналіз сучасного стану медичного страхування в Україні показав, що концепція розвитку системи добровільного медичного страхування в Україні вимагає для своєї реалізації істотного вдосконалення.

Загальна кількість страхових компаній станом на 31.12.2013 становила 407, у тому числі СК "life" 1 – 62 компанії, СК "non-life" – 345 компанії, (станом на 31.12.2012 – 414 компанії, у тому числі СК "life" – 62 компанії, СК "non-life" – 352 компаній).

Необхідною вважається також проведення ряду заходів організаційного характеру, в тому числі, прийняття нормативно-правових актів, що зрештою забезпечило б рішення таких найбільш важливих проблем:

1.Забезпечення конкурентного середовища у разі прийняття законодавчих актів з питань обов'язкового соціального медичного страхування;

2. Створення умов для розвитку добровільного медичного страхування в якості ефективного доповнення до обов'язкового соціального медичного страхуванню, існування якого б забезпечувало покриття витрат на надання якісної медичної допомоги в тих обсягах, які будуть визначені в програмах обов'язкового соціального медичного страхування;

3. Законодавче врегулювання питань щодо підвищення зацікавленості роботодавців щодо збереження здоров'я своїх працівників шляхом встановлення економічних стимулів щодо коштів, які будуть направлятися підприємствами на добровільне медичне страхування, тобто щоб юридичні особи могли включати у витрати сплату страхових платежів за договорами добровільного медичного страхування своїх працівників і таким чином зменшували базу оподаткування.

4. Підвищення надійності страхових організацій, що працюватимуть як в системі добровільного медичного страхування, так і в системі обов'язкового медичного страхування, шляхом встановлення вимог до їх ліцензування згідно чітко встановлених критеріїв;

5. Забезпечення надходження коштів у систему добровільного медичного страхування шляхом створення оптимальної системи ціноутворення на медичні

послуги;

6. Забезпечення контролю за використанням єдиних стандартів усіма медичними установами, які працюють в системі медичного страхування, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та організаційно-правової форми.

Висновок. Обов'язкове медичне страхування має забезпечити всім громадянам нашої країни незалежно від статі, віку, соціального стану, рівня доходів і т.п. рівні можливості в отриманні певного рівня медичної допомоги. Перспективи України від введення обов'язкового медичного страхування полягають у створенні медичного обслуговування європейського рівня, збільшенні фінансування охорони здоров'я, зниженні витрат населення на медичну допомогу, незалежності медичних установ, благоустрою та покращенні оснащення медичних установ, збільшенні заробітної плати медичних працівників. Фонд обов'язкового медичного страхування повинен перебувати під

управлінням Міністерства охорони здоров'я, завдяки чому буде здійснюватися жорсткий контроль над виконанням страхових зобов'язань.

Список використаних джерел:

1.Закон України «Про страхування» № 86/96-ВР від 07.03.96, ВВР, 1996, N 18, ст. 79, — редакція від 01.01.2013.

2. Білик О.І. Медичне страхування у фінансовому забезпеченні системи охорони здоров’я в Україні // Національний університет „Львівська політехніка”. – 2012. - №739. –С.195-201.

3. Задорожня Л.А. Фінансові інструменти реалізації реформи обов’язкового медичного страхування в Україні / Л.А. Задорожня // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2013. – № 4. – С. 180 – 185.

4. Коропецька Т.О. Проблеми та результати впровадження медичного страхування в Україні / Т. О. Коропецька, І. І. Мельничук // Інноваційна економіка. – 2011. – С.31-34.

5. Шулик Ю. В. Перспективи впровадження загальнообов’язкового соціального медичного страхування в Україні / Ю. В. Шулик, Л. В. Дубняк // Наукові записки. Серія “Економіка”. – 2013. – Вип.22. – С. 97-100.