Сидоренко  О. О., Івченко Ю. Ю.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ДЕРЖАВНИЙ БОРГ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ

Аналіз стану державного боргу та ефективності управління державним боргом набуває особливого значення в сучасних умовах розвитку та функціонування ринкової економіки. Для України, як і для більшості держав світу – державні запозичення є основним джерелом покриття дефіциту як державного так і місцевих бюджетів. Розмір державного боргу, його динаміка і структура, темпи росту є одним з показників фінансового стану держави та ефективності державної боргової політики [2]. Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призвели до формування і значного зростання державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього державного боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування обумовлюють необхідність вирішення проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів вдосконалення механізму його управління.

Важливий внесок в дослідження проблеми державного боргу зробили західні економісти: Д. Рікардо, А. Сміт, М. Браунриг, О. Екстайн, Дж. Кейнс, С. Вайнтрауб, Х. Джонсон, А. Лаффер, А. Лернер, Р. Масгрейв, М. Фрідман та інші. Серед російських вчених варто відмітити праці: М. Б. Богачевського, Б. Г. Болдирєва, Л. О. Дробозіної, Л. М. Красавіної, І. М. Осадчої, Ю. М. Осипова, Г. П. Солюса, В. М. Усоскіна та інших. Теоретичні основи державного боргу та питання щодо його управління висвітлюються в працях таких українських вчених, як: О. Д. Василик, А. С. Гальчинський, Г. Н. Климко, В. В. Корнєєв, О. В. Плотніков, І. Я. Софіщенко, В. М. Суторміна, В. О. Степаненко, та інших. В той же час в Україні недостатньо досліджені питання, що стосуються проблем управління державним боргом, особливостей його формування і розвитку в умовах ринкової економіки [2].

Питання управління та обслуговування державного боргу є особливо важливим в контексті тих економічних труднощів, які впродовж останніх років переживає Україна. Розв’язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні. Від характеру врегулювання боргової проблеми в значній мірі залежить бюджетна дієздатність держави, стабільність її національної валюти, а відтак фінансова підтримка міжнародних фінансових організацій. Необхідність розв’язання цих питань потребує пошуку шляхів вдосконалення механізму управління та обслуговування державного боргу в Україні.

Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України, державний борг – загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

Міжнародній фінансовій системі, що розвивається в умовах фінансової глобалізації, притаманне зростання обсягів зовнішньої заборгованості більшості країн світу. Так, рейтинг країн, що мають найбільший обсяг зовнішньої заборгованості, за даними Міжнародного валютного фонду очолюють Сполучені Штати Америки. За інформацією Світової книги фактів, яку веде ЦРУ, максимальний державний борг в 2013 році належив США – 15930 млрд. дол., що в свою чергу становить 108,9% ВВП найбільшої економіки світу. Також вагомі обсяги запозичень мають європейські країни, серед яких Велика Британія, Німеччина, Франція, також Японія. Обсяги українських запозичень становлять 135 млрд. дол., і це 39 місце у світі яке займає Україна між Казахстаном та Катаром.

Фахівці визначають рівні боргу відносно ВВП, які є безпечними для країни та загрожують її дефолтом, для України він складає близько 35% від ВВП. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Бюджетного кодексу загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України. Безпечний рівень боргу – це такий рівень, при якому держава може своєчасно і в повному обсязі виконувати свої боргові без проведення реструктуризації цих зобов'язань чи оголошення дефолту, а також здійснювати державні запозичення за прийнятними відсотковими ставками. Значні обсяги зовнішньої заборгованості – це значна перешкода на шляху економічних перетворень. До того ж зовнішня заборгованість країни виступає складовою системи економічної безпеки країни, яка становить найвагомішу частину національної безпеки в цілому.

Обсяг та структура зовнішнього боргу України за останні роки суттєво змінилася. Масштабне використання українськими компаніями іноземних кредитних ресурсів призводить до залежності національної економіки від кон’юнктури світового ринку капіталу та дисбалансів світової економіки.

Динаміка зовнішнього боргу і ВВП України з 2007 по 2014 роки представлена в таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка зовнішнього боргу і ВВП України з 2007 по 2014 роки, млн. долл. США [3]

Валовий зовнішній борг (ВЗБ)		Відхилення до попереднього року		Номінальний ВВП		Відхилення до попереднього року		Відношення (ВЗБ/ВВП)
на 01.01.2007	54512	(+,-)	(%)	на 01.01.2007	107753	(+,-)	(%)	50,6%
на 01.01.2008	79955	+25443	+46,7	на 01.01.2008	142719	+34966	+32,5	56,0%
на 01.01.2009	101659	+21704	+27,1	на 01.01.2009	179382	+36663	+25,7	56,7%
на 01.01.2010	103396	+1737	+1,7	на 01.01.2010	117152	-62230	-34,7	88,3%
на 01.01.2011	117343	+13947	+13,5	на 01.01.2011	136420	+19268	+16,4	86,0%
на 01.01.2012	126236	+8893	+7,6	на 01.01.2012	165239	+28819	+21,1	76,4%
на 01.01.2013	135065	+8829	+7,0	на 01.01.2013	176308	+11069	+6,7	76,6%
на 01.01.2014	142079	+7014	+5,2	на 01.01.2014	182026	+5718	+3,2	78,1%

Як видно з таблиці 1 Україна продовжує збільшувати обсяги зовнішньої заборгованості. Станом на 01.01.2014 обсяг валового зовнішнього боргу України становив 142,5 млрд. дол. США, або на 7,4 млрд. дол. США більше ніж на початок звітного року. За підсумками 2013 року рівень валового зовнішнього боргу України відносно ВВП зріс до 78,3% порівняно з 76,6% на початок року.

Основним чинником такої динаміки було зростання зовнішніх зобов’язань реального сектору економіки (включно з міжфірмовим боргом) на 6,9 млрд. дол. США – до 88,3 млрд. дол. США (48,5% від ВВП) через накопичення кредиторської заборгованості підприємств на 4,7 млрд. дол. США та зростання обсягів зобов’язань за довгостроковими кредитами та облігаціями на 2,9 млрд. дол. США [4].

Загалом розмір державного боргу України невисокий у порівнянні з розвинутими країнами, але темпи його зростання виглядають дійсно загрожуючими. Якщо не знизити темпи зростання державного боргу, то це потенційно може привести до проблем в економіці країни. Зокрема це може призвести до падіння життєвого рівня; девальвації національної валюти; зростання на імпортні товари (у тому числі на пальне); інфляція; відставання зарплат і соціальних виплат від зростання цін.

На сьогодні Україна на міжнародній арені не вважається добросовісним позичальником, завдяки чому ставки для України зберігаються на рівні 8-9%, в той час, як для країн ЄС вони не перевищують 3-4%.

Таким чином, враховуючи специфіку стану державної заборгованості України (більша частка зовнішнього боргу України – державний борг, обслуговування якого проводиться з державного бюджету), дуже важливо розробити комплексну систему показників, які, окрім загальної платоспроможності та тимчасової ліквідності, включали б також індикатори гранично безпечного боргового навантаження на бюджет. Необхідність розрахунку таких індикаторів зумовлена тим, що рівень державної заборгованості значно впливає на бюджетно-податкову політику держави, обмежуючи можливість управління видатками бюджету для досягнення цілей макроекономічної стабілізації у майбутньому. Стратегія формування і обслуговування ринку державних запозичень повинна базуватися на науково обґрунтованих засадах. Структура і розмір державного боргу мають прогнозуватися на часовому інтервалі в декілька років та навіть десятиріч з тим, щоб забезпечити збалансований бюджет, стабільне економічне зростання й потужну фінансову систему. Проблеми державного боргу повинні стати окремим напрямом дослідження у сферах економічного аналізу, прогнозування, фінансового менеджменту, господарського права. До принципових моментів, на яких варто зосередити увагу при вироблені стратегії боргового управління, слід віднести чітко визначену граничну межу частки зовнішнього та внутрішнього боргу та витрат на їхнє обслуговування в структурі державних витрат; подальше зниження вартості обслуговування державного боргу та подовження терміну запозичень, поєднання ринкових та інституціональних механізмів управління державним боргом, використання світового досвіду врегулювання боргу.

Література:

1. Бюджетний кодекс України: Кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI [зі змін.та доп.] // [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

2. Орленко О. В. Управління державним боргом України в умовах дисбалансів світової економіки / О. В. Орленко // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. – 2011. – №2. – С. 16-18.

3. Міністерство фінансів України. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua

4. Офіційне інтернет-представництво Національного банку України. – Режим доступу: www.bank.gov.ua