Педагогічні науки / 3. Методичні основи виховного процесу

Колодій Є. Ю.

Українська інженерно-педагогічна академія

ФОРМИ УЧАСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В ДУХОВНО-КУЛЬТУРНОМУ ЖИТТІ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Держава повинна не тільки створювати умови для розвитку особистості, участі молоді в суспільній, політичній та економічній діяльності, а й допомагати їй у всебічному розвитку, тому що кваліфікаційно підготовлена молодь є майбутнім держави [1, с. 19].

Аналіз теоретичних джерел та практики організації закладів освіти свідчить про те, що на сучасному етапі у вищих навчальних закладах чільне місце займає естетизація навчально-виховного процесу, яка є необхідною передумовою підготовки фахівців-особистостей. Наукові дослідження за даною проблемою визначають фактори і провідні напрямки, зміст естетизації освітнього середовища вищої школи (Г. Шевченко, В. Бутенко, О. Сисоєва, С. Мельничук та ін.). Особливо наголошується на необхідності формування в студентів естетичної картини або естетичного образу світу у всіх його проявах.

Естетизація не може бути зведена до зовнішніх атрибутів естетичного, хоча, безумовно, сучасний заклад освіти орієнтується на досягнення в архітектурі, дизайну тощо. Необхідною умовою принципу естетизації є емоціогенність організації, змісту та методів навчально-виховного процесу. “Краса педагогічної дії” [2, с. 86-90], “педагогічний процес як твір мистецтва” – такі ідеї знаходять відображення у сучасних дослідженнях українських педагогів та психологів (І. Зязюн, Г. Сагач, Г. Шевченко, С. Федорищева, Ж. Юзвакта та ін.).

Стан естетичного виховання студентської молоді визначений на основі аналізу навчальних планів, планів виховної роботи, програм студентських клубів, нормативних документів Міністерства освіти і науки. Однією з основних підсистем естетичного виховання є навчально-виховний процес навчального закладу. Дисципліни природничо-математичного, гуманітарного та естетичного циклів вносять у цю підсистему свій вклад і одночасно тісно пов'язані між собою як її елементи. Керівну роль у забезпеченні педагогічної цілеспрямованості цього процесу відіграє викладач-управлінець.

Одним із напрямів організації естетичного виховання студентської молоді було впровадження у навчальний процес курсу естетики (до 70 год.). Крім цього, у вищих закладах освіти читалися також факультативи, спецсемінари з історії та теорії мистецтва, приділялась увага розкриттю естетичних проблем у процесі вивчення інших дисциплін. В університетах та педагогічних навчальних закладах студентам пропонувалися спецкурси з проблем теорії і практики естетичного виховання. Однак у ряді технічних, будівельних, сільськогосподарських інститутів України у 70-80-ті рр. курс естетики викладався факультативно (12-18 год.) або ж зовсім не читався. Зараз спостерігається певна суперечність у визначенні змісту загально-естетичної підготовки майбутніх фахівців. Аналіз показує скорочення кількості годин на вивчення курсу естетики, поступову заміну курсу естетики на культурологію, історію мистецтва, світову художню культуру.

Наступна підсистема – позааудиторна діяльність студентів, пов'язана з навчальною діяльністю. Особливе місце належить в ній факультативним курсам з предметів художнього, естетичного виховання та інших дисциплін. Функціонування цієї підсистеми передбачає необхідність використання творчого підходу до будь-якого виду діяльності студента, форми і методів пробудження їх інтересу до естетичної творчості, а також здійснення педагогічного контролю за соціально-ціннісною діяльністю студентів у організації дозвілля. Естетичне виховання найчастіше представлено як частина організації вільного часу студентів (участь у художній самодіяльності, екскурсійна робота, вечори відпочинку тощо).

Більшість навчальних закладів активно використовує процес сприйняття явищ мистецтва, який супроводжується пробудженням асоціативних зв’язків, активізацією складових особистісного досвіду. Результати існуючих психолого-педагогічних досліджень доводять взаємозв’язок асоціацій, що виникають з культурним та життєвим досвідом людини. Ідеї зв’язку людських уявлень розроблялися ще в античну добу, набували свого розвитку протягом всієї історії людства. Вчені наголошують на важливості використання асоціативного потенціалу людської психіки у педагогічному процесі, адже він стимулює творчий підхід студентів до сприйняття новітньої інформації, сприяє прояву креативних рис, аналітичних можливостей, підвищує інтерес до здійснення навчальної діяльності [3, с. 38].

Для цього у навчально-виховному процесі використовується взаємодія різних видів мистецтва, одним з важливих механізмів якої є виникнення під час сприйняття та інтерпретації різноманітних асоціативних зв’язків, через функціонування яких синтез мистецтв є невичерпним джерелом художніх уявлень, вражень, натхнення, фантазії, витоком саморозвитку особистості, що сприяє збагаченню її досвіду. Врахування у навчально-виховному процесі глибинного взаємозв’язку різновидів художньої творчості, формування полікультурної свідомості студентів є одним з гострих питань мистецької освіти. До найбільш поширених форм естетичного виховання слід віднести наступні: гуртки художньої самодіяльності; культпоходи у театри, кіно, на виставки, в музеї; народні університети культури; факультети громадських професій; факультети естетичних знань; клуби любителів мистецтва; кіностудії; студентські театри естрадних мініатюр (СТЕМ); художні студії; студентські клуби тощо.

Для сучасного етапу естетичного виховання у вищих навчальних закладах освіти характерна нерівномірність розвитку різних видів художньої самодіяльності. Так, при досить широкому залученні студентів до музичного мистецтва обмеженою ще є кількість драматичних гуртків, літературних об'єднань, кіногуртків та студій образотворчого мистецтва. Однією з форм естетичного виховання є науково-дослідницька творча робота студентів, яка спрямована насамперед на розкриття краси людської думки, естетики мислення. У деяких вищих закладах освіти України практикувалося створення художніх рад, які керували організацією естетичного середовища навчального закладу та студентського дозвілля.

Важливою підсистемою є також художньо-естетичні впливи засобів масової комунікації (преса, радіо, телебачення, кіно), сім'ї, мікросередовища школяра. Контроль з боку навчального закладу за діяльністю її елементів виявляється у вивченні і аналізі впливів, ступеня сформованості у студентів естетичного ідеалу, смаку, критичної оцінки естетичної інформації, художніх інтересів і потреб студентів у галузі мистецтв, мотивів спілкування з ним.

В Україні накопичено значний позитивний досвід естетичного виховання студентської молоді вищими навчальними закладами різного професійного спрямування. Так, наприклад, деякі технічні університети значну увагу приділяють формуванню естетичної свідомості студентів, підвищенню їх художньої культури, систематичному спілкуванню з мистецтвом, використанню народних історико-культурних та художньо-естетичних традицій, різним видам самодіяльної художньо-естетичної творчості.

Література:

1.Даценко П. Х. Місце історичної самосвідомості у громадянській позиції студентської молоді / П. Х. Даценко // Творчество в контексте развития человека: Материалы науч. - практ. конф. – К.: Новый Акрополь, 2000. - С. 19.
2.Зязюн І. А., Сагач Г. М. Краса педагогічної дії / І. А. Зязюн, Г. М. Сагач. – К., 1997. – С. 86-90.

3. Харченко П. В. Взаємодія різновидів мистецтва як чинник особистісного розвитку людини / П. В. Харченко // Етика і культура: Материалы науч.- практ. конф. – К.: Новый Акрополь, 2001. - С. 38.