Психологічні науки / 7. Загальна психологія

Викладач кафедри загальної та медичної психології Бунас А.А.,
студентка Киричок А.М.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Ґендерні аспекти емоційно-вольової сфери осіб юнацького віку

Останнім часом в просторі наукових психологічних досліджень спостерігається глибока зацікавленість зарубіжних та вітчизняних вчених питаннями категорії ґендера. На даний час, в існуючих дослідженнях вже встановленим є той факт, що ґендерна ідентичність дорослої людини являє собою складне ієрархічне утворення, включаючи, окрім усвідомлення власної статевої приналежності, ґендерної ідентичності, психічної статі, також ґендерні стереотипи, ґендерно-рольові аттитюди тощо [5]. Виникла наукова тенденція, стверджувати про вплив особливостей ґендеру на становленням вольової та емоційної сфер особистості, оскільки єдність даних процесів відіграють важливе значення для життєдіяльності людини, виступаючи її внутрішніми механізмами, що регулюють поведінку надалі в дорослому зрілому віці.

Для більш ґрунтовного ознайомлення з категорією емоцій варто детальніше розглянути основні теоретичні аспекти вивчення емоцій.

Поняття емоцій вчені трактують по-різному, звертаючи увагу на фізіологічні, психологічні чи соціальні характеристики. Спираючись на наукові дослідження вчених (Є.П. Ільїн, Р.С. Нємов, А.Г. Маклаков, В. Вундт, В.Джеймс, К.Н. Ланге, С.Л. Рубінштейн), варто розглядати поняття «емоцій» як особливу форму відображення внутрішнього світу людини, яка проявляється в активному сприйнятті навколишньої дійсності, виокремленні значущих подій та проживанні особливих психічних станів у відповідність їм [6]. Емоції є важливою умовою пристосування й адаптації людини до змінних умов її існування, спонукаючи її до активних дій або ж спокою, стану рівноваги. Варто наголосити на тому, що емоції виступають своєрідним базисом для побудови почуттів. Якщо емоції можуть виникати безпосередньо, то почуття виникають лише при умові наявності об’єкта. Почуття – відношення індивіда до явищ соціальної дійсності та їх переживання. Почуття являють собою особливі психічні стани з вираженою динамікою протікання, що, в свою чергу, виступають суб’єктивним показником того, як задовольняються потреби людини [6; 1]. Почуття є вищим рівнем емоційної сфери особистості.

Емоції мають складну мозкову організацію, передумовою виникнення емоцій та почуттів є утворення та функціонування систем тимчасових нервових зв’язків головного мозку, а баланс чи порушення сталості цих зв’язків викликає появу емоцій та почуттів [8]. Виявлено відносно незначні відмінності будови мозку (не більше 10%) в чоловічій та жіночій вибірках [4]. Так, наприклад, було встановлено, що у чоловіків область мозку, яка відповідає за емоції зазвичай локалізується в правій півкулі головного мозку, створюючи можливість її функціонування в незалежності від інших функцій мозку. У жінок емоції пов’язані зі значною областю обох півкуль й їх функціонування може відбуватися одночасно з функціонуванням інших структур. Чоловіки зосереджуються на одній дії і лише виконавши цю дію, переключаються на іншу. Чоловічий мозок відрізняється більш суворим розподілом на області, оперуючи емоціями на низькому інстинктивному рівні. Жінки, в свою чергу, можуть перебувати в певному емоційному стані й при цьому успішно займатися актуальною діяльністю [4].

Емоції та почуття виконують ряд специфічних функцій, кожна з яких дуже важлива в життєдіяльності людини. В психології виділяють наступні функції емоцій та почуттів, а саме:

– оцінково-відображаюча полягає в оцінці особистістю значущості предметів та ситуацій для досягнення цілей й задоволення її потреб;

– підкріплююча функція – значущі події викликають сильну емоційну реакцію, швидко й надовго фіксуючись в пам’яті, тобто емоційно закріплюють бажані/привабливі об’єкти, а потім емоція виступає тим «трігером», який спрямовує індивіда на задоволення висхідної «емоційно підкріпленої» потреби;

– активаційно-мобілізаційна – мобілізація й організація всіх важливих функцій та психічних процесів організму, що беруть участь в забезпеченні сталості процесу життєдіяльності організму індивіда, а також активізація минулого досвіду людини;

– синтезуюча функція сприяє поєднанню, синтезу в єдиний комплекс незалежних один від одного подій і фактів буденності або окремих елементів діяльності особистості;

– стимулююча визначає напрям пошуку людиною потрібного стимулу для вирішення актуальної задачі;

– регуляційна функція забезпечує регуляцію поведінки людини, її діяльності тощо;

– пристосувальна – індивід виконує певні дії, які сприяють пристосуванню та виживанню його в майбутньому;

– екпрессивно-комунікативна функція полягає в можливості передавати свої переживання іншим людям шляхом вираження їх за допомогою жестів, міміки або власного відношення до предметів оточуючої дійсності;

– захисна функція емоцій та почуттів полягає в захисті від загроз різного характеру в особливих життєвих ситуаціях та умовах;

– смислоутворююча – емоції слугують людині сигналом для побудови нових мотивів та створення нових змістів у її житті [12].

Згідно теорії К.Е. Ізарда, існує декілька критеріїв поділу емоцій: по валентності виокремлюються позитивні (пов’язані з задоволенням позитивних потреб організму) та негативні (незадоволення певних потреб), амбівалентні (зв`язок негативних і позитивних емоцій) емоції; по модальності автор виділяв 10 фундаментальних емоцій, які в різні періоди життя відчувала на собі кожна людина в незалежності від віку чи ґендерної приналежності (радість, гнів, здивування, відраза, сором, презирство, страх, горе/страждання, цікавість/занепокоєння, печаль) [6].

Існує припущення, що відмінності емоцій й почуттів у чоловіків та жінок пов’язані з рівнем розвитку емоційного інтелекту [13]. У вищих почуттях яскраво проявляються інтелектуальні, емоційні та вольові якості особистості. Говорячи про відмінності між чоловіками та жінками, вчені Д. Бест і Дж.Вільямс зауважують, що жінки краще розпізнають та виражають емоції, є більш сприйнятливі до почуттів оточуючих, ніж чоловіки. Варто наголосити на тому, що чоловіки та жінки не відрізняються за ознакою емоційності, але спосіб вираження емоцій має різну міру інтенсивності. Г. Орме наводить дані про те, що жінки виявляють вищий рівень за міжособовими показниками емоційного інтелекту (емоційності, міжособистісними стосунками, соціальній відповідальності) [9]. Існує також припущення (Cross, Madson) стосовно наявності «чоловічих» та «жіночих» емоцій, тобто емоцій, які є значущими для окремої статі: чоловікам притаманий гнів, а жінкам – смуток й страх. Відмінності в емоційній сфері також можуть бути обумовлені впливом ґендерних ролей та ґендерних стереотипів, які або заперечують, або заохочують певну модель поведінки обох статей.

Емоції та почуття пов’язані з вольовими процесами людини. Воля є особливим психічним процесом, певна внутрішня сила особистості, яка спонукає її до свідомих, поміркованих дій заради досягнення конкретної мети [3]. Воля відіграє важливу роль у житті людини, оскільки має місце прояв вольових якостей особистості як відносно стійких, незалежних від конкретної ситуації психічних утворень, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки, влади останньої над собою (мужність, цілеспрямованість, рішучість, самостійність, наполегливість, ініціативність, витримку, терплячість, самоконтроль тощо) [10].

У той же час вольові процеси є різновидом психічних процесів свідомої цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей [11]. Воля вимагає від індивіда самоконтролю, вміння управляти собою і панувати над своїми бажаннями, а не лише служити останнім. Вольова регуляція стає найвищим рівнем освоєння особистістю власної психіки й людина свідомо змушує себе ретельно перевіряти правильність виконаних дій при умові браку сил та бажання будь-що робити. З одного боку, воля –внутрішнє зусилля психіки, а з іншого, – «боротьба» з зовнішніми перешкодами, обставинами, актуальними проблемами [7].

Не можливо оминути й питання стосовно ґендерної ідентичності, що безпосередньо має суттєвий вплив на прояви та регуляцію емоційно-вольової сфери чоловіків та жінок. Т.В. Бендас розглядає ґендерну ідентичність як ототожнення себе з певною статтю, відношення до себе як до представника певної статі, засвоєння відповідних їй форм поведінки та формування особистісних характеристик [3]. Більшість сучасних дослідників зосереджують свою увагу на соціальній природі ґендеру, психологічних відмінностях між статями та культурних чинниках формування ґендерної ідентичності [5]. Тому, щоб глибше зрозуміти особливості ґендерної ідентичності варто зупинитися на розгляді таки понять як «ґендер», «стать» та характеристиках таких ґендерних конструктів як «маскулінність», «фемінність» й «андрагінність». Ґендер – соціальна характеристика особистості як представника певної статі, в той час, як стать є біологічною характеристикою, сукупністю анатомо-фізіологічних характеристик особистості. Фемінність – система властивостей особистості, що передбачає відповідність жінки власній психологічній статі, дотримання жіночих статево-рольових норм, у типових для жінки формах поведінки, цінностях, установках, а маскулінність є тією системою властивостей особистості, яка визначає традиційно чоловічі риси. Андрогінність – це інтеграція характеристик жіночості та мужності, тобто такому типу особистості притаманні риси як маскулінності, так й фемінності [4].

Отже, саме через емоції та волю людина пізнає себе, навчається керувати власними діями, думками, почуттями та йти до цілей, яких вона прагне. Емоції та воля впливають на доцільність поведінки й продуктивність діяльності людини, що дає можливість зрозуміти механізми її свідомої діяльності та успішної самореалізації в житті. Можливість керувати емоціями багато в чому залежить від рівня розвитку волі, яка спрямована на подолання зовнішніх й внутрішніх труднощів при досягненні поставлених цілей. Емоційно-вольова сфера в структурі особистості є єдиним важливим комплексним процесом психічного регулювання психіки та поведінки зокрема.

На підставі розглянутих даних, нами було проведене емпіричне дослідження, в ході якого ми виокремили найбільш значущі відмінності в проявах емоційно-вольової сфери при різних ґендерних конструктах у осіб юнацького віку.

Загальна чисельність вибірка емпіричного дослідження становила 60 осіб, віком від 17 до 23 років (30 осіб чоловічої та 30 осіб жіночої статі). Дана вибірка досліджуваних була сформована не випадково, адже існують припущення, що особистість юнацького віку знаходиться на особливому етапі свого індивідуального розвитку, тобто це період формування емоційної обізнаності в соціумі, регулювання власної поведінки, складне переструктурування психічних функцій всередині інтелекту. В юності набуває нового розвитку процес соціальної й, відповідно, статевої ідентифікації особистості. Юнацький вік характеризується бажанням навчитися керувати своїми діями, високою відповідальністю за власні вчинки, а вольові якості, які при цьому виражаються, стають компонентами й рисами характеру особистості в подальшому житті. Виховання волі та вольова саморегуляція здається дуже складним процесом, тяжкою та виснажливою внутрішньою роботою над власним особистісним зростанням в цьому віці [2; 11].

Для перевірки висунутих гіпотез були використані психодіагностичні методики: опитувальник особливостей та складових емоційного інтелекту «EQ» Н. Холла (в адаптації Е.П. Ільїна), опитувальник «Вольові якості особистості» М.В. Чумакова, опитувальник дослідження впливу соціальних стереотипів щодо образу чоловіків і жінок «Маскулінність-фемінність» С. Бем.

Обробка результатів дослідження була проведена за допомогою математико-статистичного методу – t-критерію Стьюдента.

В результаті проведеного емпіричного дослідження стосовно розподілу ґендерних конструктів були отримані наступні данні, які зображені в таблиці 1.

Таблиця 1

Результатами модифікованого опитувальника

«Маскулінність-фемінність» С. Бем

Ґендерні конструкти	Хлопці, %	Дівчата, %
Маскулінність	23,3%	0%
Фемінність	3,3%	13,3%
Андрогінність	70%	86,7%.

Можна помітити, що результати відображають наявність статевої інтенсифікації – посилення статевих відмінностей, що пов’язані з підвищеним прагненням слідувати ґендерним ролям, але не відповідної статі, а «інтегративній» характеристиці жіночості та мужності. Такі дані свідчать про наявність певного «зміщення» у так званій «біполярної моделі маскулінності й фемінності», тобто уявлення юнаків щодо фемінності та маскулінності носять змішаний, певний проміжний характер, що узгоджується з трансформаційними процесами зміни ґендерних норм та уявлень, які панують в сучасному суспільстві.

В таблиці 2 подані результати дослідження вольових якостей та характеристик емоційного інтелекту в ґендерному аспекті. За даними результатами можна прослідкувати та порівняти відмінності в розвитку вольових якостей, а також побачити значущі розбіжності в розвитку емоційного інтелекту чоловіків та жінок.

Таблиця 2

Усереднені показники змінних та рівень значущості розбіжностей за t-критерієм Стьюдента у чоловічій та жіночій вибірках

Показники тестів	Групи досліджуваних		Значення t-критерію Стьюдента та рівень значущості розбіжностей
	Дівчата (N=30)	Хлопці (N=30)
Відповідальність	15,53	13,9	tемп=1,2 розбіжності незначущі
Ініціативність	13,73	15,3	tемп=1 розбіжності незначущі
Рішучість	12,37	11,53	tемп=0,6 розбіжності незначущі
Самостійність	13,83	15,8	tемп=-1,4 розбіжності значущі при p≤0,05
Витримка	16,3	21,8	tемп=-4,1 розбіжності значущі при p≤0,05
Наполегливість	10,4	12,37	tемп=-1,5 розбіжності значущі при p≤0,05
Енергічність	17,7	18,3	tемп=1,3 розбіжності незначущі
Уважність	14,17	14,03	tемп=0,1 розбіжності незначущі
Цілеспрямованість	18,77	16,73	tемп=1,3 розбіжності значущі при р≤0,01
Емоційна усвідомленість	8,73	8,73	tемп=0 розбіжності незначущі
Управління своїми емоціями	-0,03	2,6	tемп=1,7 розбіжності значущі при p≤0,05
Самомотивація	6,4	8,97	tемп=1,9 розбіжності незначущі
Емпатія	9,45	8,73	tемп=0,6 розбіжності не значущі
Розпізнавання емоцій інших	8,43	7,73	tемп=0,5 розбіжності незначущі

Як ми можемо помітити з вищезазначеної таблиці, отримані результати свідчать про наступні закономірності: стосовно проявів вольових якостей серед осіб чоловічої статі найбільш значущою якістю є витримка. Також чоловіки більш самостійні та наполегливі, схильні приймати самостійні рішення та доходити в справи до кінця.

Тенденція відповідальності вища у жіночій вибірці, що можливо пояснити прагненням осіб жіночої статі демонструвати в соціумі власну вихованість, здатність до самоконтролю, поглиблену саморефлексію, підвищену спостережливість й точність під час виконання завдання чи вирішення задачі, а також, можливо, існування у жінок прагнення побудови конкуренції з чоловіками, задоволення власних амбіцій. Також, якість відповідальності закріплена в жінках як біологічно (обов’язок за народження та виховання дітей), так й соціально (подвійні стандарти виховання, які існують у суспільстві по відношенню до дівчат), але такі припущення потребують подальших досліджень.

У жіночій вибірці встановлений вищий рівень вияву цілеспрямованості, ніж у чоловіків, в той час коли чоловіки більш наполегливі. Дані показники можуть вказувати на ймовірне існування здатності жінок з більшою терплячістю ставитися до перешкод, які трапляються з ними на шляху до досягнення цілей, а також на особливості ґендерного виховання та формування життєвих поглядів. Чоловіки ж наполегливо прагнуть досягти успіху, тому, що успіх для них є фактором самоствердження.

Відносно характеристик емоційного інтелекту то особливо значних відмінностей не було встановлено, але варто звернути увагу на такий показник як управління власними емоціями. Отримані дані можливо пояснити кращою здатністю чоловіків контролювати власні емоції, вищою емоційною стійкістю, жорстким самоконтролем, порівняно з жінками, які схильні демонструвати підвищену здатність розуміти як власні емоції, так й емоції інших; здатність приділяти більше часу саморефлексії та внутрішній роботі над аналізом та пошуком причинно-наслідкових зв’язків тих чи інших емоційно забарвлених подій/вчинків, які найбільш для них актуальні/важливі.

Таким чином, в емоційній сфері встановлено існування проявів більшої зовнішньою агресивності, наполегливості, схильність до ризику та здібності протистояти жорсткому напору у чоловіків, в той час, як жінкам властива більш диференційовані емоційні переживання/стани, які обумовлені та проявляються ситуативно.

В проявах вольових якостей помітно, що серед осіб чоловічої статі найбільш значущою якістю є витримка, в свою чергу відмічена перевага в бік жінок, що стосується таких вольових якостей як цілеспрямованість та відповідальність. Вираженою характеристикою волі в чоловіків є самостійність, наполегливість, а також схильність приймати самостійні рішення та прагнення завершення розпочатої діяльності.

Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити узагальнення стосовно існування в сучасному суспільстві «гнучкої» статево рольової поведінки (відсутність чітких меж при диференціації чоловічих та жіночих характеристик особистості, переорієнтація й зміна «суто» жіночих чи чоловічих якостей в соціумі, в поведінці і т.д.) молоді. Проведене дослідження відкриває перспективи подальшого вивчення впливу ґендерної диференціації на формування й виконання представниками обох статей соціальних ролей, їх вплив на психологічний стан особистості, умови її адаптації до оточуючого світу та ролі в процесі життєдіяльності. Також, нам видається перспективним дослідження взаємозв’язку ґендерної приналежності на досягнення особистістю життєвого успіху, суб’єктивного відчуття психологічного благополуччя, ясного й чіткого самовизначення та самореалізації людини в житті.

Література

1. Андреева И.Н. Гендерные различия в сфере эмоционального интеллекта / И.Н. Андреева // Материалы Междунар. междисциплинарной научно-практ. конф., 19 – 20 декабря 2003 г., Минск, 2004. – С. 147–149.

2. Асмолов А.Г. Психология личности / А.Г. Асмолов, М.Г. Асмолов. –Изд-во Московского ун-та, 1990. – 336 с.

3. Бендас Т.В. Гендерная психология / Т.В. Бендас. – СПб.: Питер, 2006. – 431с.

4. Берн Ш.М. Гендерная психология: законы мужского и женского поведения / Ш.М. Берн. – С-П.: Прайм-Еврознак, 2008. – 318 c.

5. Донець А.А. Особливості формування ґендерної ідентичності особистості у підлітковому віці / А.А. Донець // «Молодий вчений». 2014. – № 7 (10), липень. – С. 162-164.

6. Изард К.Э. Эмоции человека / К.Э. Изард. – М., 1980. – 464 с.

7. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины / Е.П. Ильин. – СПб.: Питер, 2002. – 544 с.

8. Небылицин В.Д. Психологические исследования индивидуальных различий / В.Д. Небылицин. – М., 1976. – 336 с.

9. Ольшанникова А.Е. Эмоции и воспитание / А.Е. Ольшакова. – М., 1983. – 80 с.

10. Пуни А.Ц. Некоторые вопросы теории воли и волевая подготовка в спорте // Психология и современный спорт. / А.Ц. Пуни. – М., 1973.

11. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. – СПб.: Питер, 2000. – 712 с.

12. Симонов П.В. Эмоциональный мозг. / П.В. Симонов – М.: Наука, 1981. – С. 160-168.

13. Guastello D.D. Androgyny, gender role behavior, and emotional intelligence among college students and their parents / D.D. Guastello, S.J. Guastello // Sex Roles: A Journal of Research, Dec, 2003, available at: http:// www.findarticles.com/p/articles.html