Физическая культура и спорт/1. Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения

д.п.н. Бойко Г.М., к.п.н. Волошко Л.Б.

Полтавський інститут економіки і права ВНЗ ВМУРоЛ «Україна»

Психологічні детермінанти ефективності спортивної діяльності атлетів у спорті інвалідів

Спортивна діяльність є джерелом встановлення специфічних взаємовідносин між спортсменом, тренером, іншими суб’єктами спортивної діяльності та виступає фактором формування психічних новоутворень особистості, що забезпечують повноцінну реалізацію техніко-тактичного, психологічного та функціонального потенціалу атлетів в обраному виді спорту [1, 4]. Застосування психологічного рівня методології дозволило охарактеризувати суб’єктів і структуру спортивної діяльності, специфічну для спортсменів різних нозологічних груп, виокремити психолого-педагогічні аспекти тренувальної та змагальної діяльності спортсменів із порушеннями психофізичного розвитку, що забезпечуються професійними діями інших її суб’єктів, специфічних для спорту інвалідів. Вибір діяльнісного підходу як однієї з ключових методологічних засад у визначенні структури та змісту спортивної діяльності осіб із порушеннями психофізичного розвитку в спорті інвалідів актуалізував звернення до особистості спортсменів, їхнього індивідуального досвіду, активізації потреби в самоактуалізації та саморозвитку [2, 3].

Відомо, що індивідуальні особливості, пов’язані з психосоматичним станом, визначають специфіку: технічної підготовки, зокрема ступінь і характер індивідуалізації техніки у відповідності до моторних, сенсорних або інтелектуальних обмежень спортсменів; тактичної підготовки, що враховує специфіку взаємодії суперників у відповідності до правил змагань у спорті інвалідів; сенсорного та когнітивного компонентів забезпечення такої взаємодії між спортсменами [1]. З огляду на психологічну структуру спортивної діяльності [3, 4], на особливу увагу заслуговують психологічні детермінанти, що, поряд з іншими компонентами готовності спортсменів, визначають ефективність їхньої змагальної діяльності. Встановлено, що найвищий рівень спортивних досягнень забезпечується особистісними якостями та властивостями психіки спортсменів: адекватною самооцінкою та рівнем домагань, домінуванням мотивації на досягнення успіху, середнім рівнем особистісної тривожності. Підвищення ефективності тренувальної та змагальної діяльності спортсменів ґрунтується на прагненні до розширення власних потенцій, що створює передумови для опанування спеціальними знаннями та навичками й подальшого розвитку здібностей до самовдосконалення та ефективної міжособистісної взаємодії у межах групового суб’єкта спортивної діяльності, досягнення вершин спортивної майстерності.

Результати досліджень особливостей психічного та особистісного розвитку спортсменів із порушеннями психофізичного розвитку, визначення та обґрунтування специфіки структури змагальної діяльності (на матеріалах підготовки плавців у спорті інвалідів: старту, плавання по дистанції, повороту та фінішної ділянки дистанції), а також психологічної структури спортивної діяльності (мотивації, способів, умов і результату діяльності) спортсменів із порушеннями психофізичного розвитку забезпечило визначення психолого-педагогічних умов ефективного функціонування спортсменів високої кваліфікації в спорті інвалідів (діагностико-аналітичної, організаційної, корекційно-виховної, акмео-аксіологічної), що деталізуються в технології практичної реалізації системи психолого-педагогічного супроводу спортивної діяльності осіб із порушеннями психофізичного розвитку в спорті інвалідів [2].

Доведено, що ефективність реалізації системи обумовлена сукупністю показників індивідуальної ефективності спортсменів у поєднанні з ефективністю діяльності групових суб’єктів, специфічних для спорту інвалідів, які забезпечують тренувальну діяльність спортсменів і виконують професійні дії в кожній із фаз змагальної діяльності (передстартовій, змагальній та фазі післядії). Кількісний та якісний аналіз результатів інтегральної оцінки системи за критеріями ефективності професійної взаємодії суб’єктів спортивної діяльності передбачав визначення мотиваційної та рефлексивно-оцінної складових ефективності в сукупності з результатами діагностичного оцінювання ефективності функціонування групових суб’єктів спортивної діяльності. На час проведення підсумкових обстежень в учасників дослідження доведено домінування мотиваційних тенденцій на досягнення успіху (χ2емп.>χ2кр.0,05) у порівнянні з результатами, отриманими на констатувальному етапі педагогічного експерименту. Визначення ефективності за рефлексивно-оцінною складовою передбачало вивчення самооцінки та рівня домагань спортсменів як психологічних регуляторів професійної взаємодії суб’єктів спортивної діяльності. Отримані результати підтверджують зростання кількості осіб з адекватною (високою та середньою) самооцінкою та рівнем домагань (χ2емп.>χ2кр.0,05). Оцінка ефективності функціонування групових суб’єктів спортивної діяльності відповідає високому (оптимальному) рівню, а результати дослідження групової динаміки є статистично значущими (χ2емп.>χ2кр.0,05). За результатами, отриманими на формувальному етапі педагогічного експерименту, доведено, що груповий суб’єкт спортивної діяльності є оптимальною мікромоделлю професійної взаємодії фахівців і спортсменів із порушеннями психофізичного розвитку всіх нозологій у спорті інвалідів: при статистичному значенні критерію ефективності професійної взаємодії α1Еіпрв = 0,9856 показник оцінки ефективності реалізації системи відповідає оптимальному рівню (3,52+0,17 бала).

Оцінка системи за критерієм психологічної ефективності показала домінування високого рівня готовності спортсменів до змагальної діяльності. Аналіз результатів експертної оцінки досягнутого спортсменами рівня готовності та подальше визначення ступеня узгодженості результатів самооцінок спортсменів з експертними оцінками показали, що в 73,91 % випадків самооцінка осіб із порушеннями опорно-рухового апарату та в 77,77 % випадків самооцінка осіб із порушеннями зору співпала з експертною оцінкою, що засвідчує домінування достатнього рівня соціально-психологічної та професійної компетентності учасників дослідження (χ2емп.<χ2кр.0,05). Порівняння результатів експертних оцінок із самооцінками спортсменів із порушеннями розумового розвитку підтвердило, що наявність органічного ураження мозку та пов’язаний із ним інтелектуальний недорозвиток лімітують прогредієнтність особистісного розвитку спортсменів цієї нозології, що обмежується тільки формуванням задатків професійної самосвідомості (χ2емп.>χ2кр.0,05).

У результаті дослідження обґрунтовано нові підходи до вивчення спортсменів із порушеннями психофізичного розвитку як особистості та активних суб’єктів спортивної діяльності, що суттєво розширюють наукові відомості про особливості тренувальної та змагальної діяльності спортсменів у спорті інвалідів.

Література:

1. Бойко Г. М. Психолого-педагогічний супровід спортивної діяльності плавців із порушеннями психофізичного розвитку в паралімпійському спорті : монографія / Г. М. Бойко. – Полтава : ТОВ АСМІ, 2012. – 360 с.

2. Бойко Г. М. Технологія реалізації системи психолого-педагогічного супроводу спортивної діяльності плавців із порушеннями опорно-рухового апарату / Г. М. Бойко // зб. наук. праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : серія соціально-педагогічна. – Вип. 20. – Ч. 2. – Кам’янець-Подільський : Медобори-2006, 2012. – С. 245-254.

3. Стамбулова Н. Б. Психологическая структура спортивной деятельности / Н. Б. Стамбулова // Спортивная психология в трудах отечественных психологов / [cост. И. П. Волков]. – СПб. : Питер, 2002. – С. 32–37.

4. Boyko G., Babych N. (2014) Characteristics of motivational patterns for sporting activity of swimmers with psychological disorders //Sport Sciences for Health. – DOI: 10.107/s11332-014-0199-4 Advanced online publication