Здобувач кафедри глобальної економіки, Шепелєв В.С.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ У НАПРЯМКУ ОПТИМАЛЬНОГО ПОЄДНАННЯ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ПІДХОДІВ ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО РИНКУ

Проведені наукові розвідки показують, що теоретико-методологічний розвиток регулювання ринкових відносин бере свій початок у XVI ст. з появою першої концепції ринкової економіки – меркантилізму, вчення французьких економістів суть якого полягала у заохочуванні експорту та стимулюванні імпорту. Теоретики даного вчення Томас Мен, Антуан Монкретьєн, Джон Локк вважали, що благородні метали є основним джерелом багатства і розробляли рекомендації правителям своїх держав у питаннях зовнішньої торгівлі, зокрема підтримання політики обмеження доступу іноземних продавців до внутрішнього ринку через високу ставку мита. Меркантилісти декларували основним показником багатства держави – кількістю нагромадженого золота та вважали втручання держави у ринкові відносини необхідними для розвитку промисловості. Еталоном меркантилісти вважали розквіт Голландії закликаючи європейські країни, а особливо Німеччину та Францію, орієнтуватися на досягнення цієї країни завдяки вдалому ринку зовнішньої торгівлі. На визначальну роль в наступному етапі розвитку регулювання ринкових відносин вказували фізіократи (XVIII ст.). Представники якого, зокрема і Ф. Кене, вважали найбільшим багатством держави продукти землі та працю у сільському господарстві. Вони доводили, що втручання держави в економічне життя було зайвим. Основною задачею вони вважали створення законів, що відповідають розвитку природи, а дану економічну категорію розглядали у контексті перерозподілу вартості та взаємодії факторів виробництва. Зроблено висновок про необхідність введення поняття «чистого прибутку», що є різницею між валовим продуктом та виробничими витратами (рис. 1).

Рис. 1 Загальна схема теоретичної сутності еволюції регулювання ринку.

І тут доцільно зробити наголос, що фундаментальні елементи методології дослідження економічної діяльності були також сформовані у межах класичної економічної теорії. На початку XIX ст. формується класична теорія саморегулювання економіки. На думку А. Сміта і Д. Рікардо, ринковий механізм автоматично встановлює ринкову рівновагу між попитом і пропозицією, заперечуючи при цьому втручання держави в економіку.

Фундатори неокласичної теорії започаткували теоретичне вивчення моделей функціонування ринків. Було доведено залежність ринку від конкуренції. У випадку не досконалої конкуренції, ефективність розподілу виробничих ресурсів починає зменшуватися. Проведені дослідження засвідчують, що увага вчених спрямована на вивчення конкурентної структури галузевих ринків не передбачає розкриття сутності поняття «ринок». Л. Кабраль, розкриваючи причини такої тактики, мав наступне переконання: «якщо ринкової влади немає, то вивчати організацію галузевих ринків не має потреби. На це ж саме були зорієнтовані М. Фелдстайн та А. Лаффер, як представники неоліберальної теорії «економіки пропозицій». До того ж підкреслювали і той факт, що необхідно стимулювати пропозицію та інноваційне підприємство, скорочувати соціальні витрати, знижувати витрати на виробництво та підвищувати його ефективність. У теорії «раціональних очікувань» окреслено, що заходи держави із стабілізації економіки є неефективними, пояснюючи це спроможністю суб’єктів господарської діяльності приймати оптимальні рішення, які максимізують їх добробут. Проте й через десятиліття, теорія суспільного вибору, запропонована лауреатом Нобелівської премії, американським економістом Дж. Б’юкеном не заперечує роль держави у процесах регулювання, але в той же час підтримує розвиток ринкових відносин на цивілізованих правових засадах.

Розвиток теоретичних засад регулювання аграрного ринку в Україні, як суверенної держави припадає на ХХ-ХХІ ст. Деякі дослідники вказують на відсутність оригінальної теоретико-методологічної основи регулювання економічних відносин. Водночас, С. Кваша вважає, що можливість виконання аграрним ринком та його окремими сегментами класичних функцій, залежить від типів ринків, які склалися під впливом умов балансування попиту та пропозиції у поєднанні з політикою державного регулювання у даній сфері.