Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

К.е.н. Кулаковська Т.А.

Одеська національна академія харчових технологій

Субсидування галузей тваринництва та рослинництва: стан, тенденції та перспективи розвитку

На підвищення конкурентоспроможності продуктів сільського господарства та рівень самозабезпеченості продовольством впливає державна політика підтримки сільгоспвиробника.

Дослідження заходів державної підтримки сільгоспвиробників та джерел їх фінансування, зміни обсягів та структури у тривалій динаміці дозволять виявити тенденції, оцінити ефективність засновуваних заходів, виявити недоліки у державній політиці підтримки аграрного сектора та розробити пропозиції щодо удосконалення політики з урахуванням всіх обмежень зовнішнього середовища. Для дослідженні джерел та механізмів державної підтримки сільгоспвиробників за окремими видами продукції застосовано методику, розроблену в Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Ця методика розділяє цінову підтримку виробників (підтримка ринкових цін) та субсидії з бюджету на конкретний вид продукції.

Підтримка ринкових цін здійснюється за рахунок зовнішньоторговельного регулювання через імпортні квоти та мита, експортні субсидії, мита тощо. Це непряма форма підтримки виробників.

Другим джерелом фінансової підтримки виробників сільськогосподарської продукції є субсидії з бюджету на конкретний вид продукції.

Відповідно до Угоди щодо субсидій та компенсаційних заходів (ССКМ), прийнятої на Токійському раунді (1979 р.), субсидією слід вважати виділення державою прямо або через третю сторону фінансових засобів, що створюють вигоду. Під таке визначення підпадають такі дії, як надання з боку держави товарів і послуг, відмова держави від доходу, який в іншому випадку міг би надійти до бюджету країни, або державна підтримка цін або доходів.

Залежно від призначення субсидії розділяють на заборонені субсидії, на субсидії, що дають підстави для застосування заходів, та ті, до яких компенсаційні заходи не застосовуються.

До заборонених видів субсидій відносяться субсидії, умовою отримання яких є експорт або використання вітчизняних товарів замість імпортованих (експортні субсидії).

До категорії субсидій, які не дають підстави для застосування заходів (відповідного компенсаційного мита), належать субсидії на проведення досліджень і прикладних розробок, на надання допомоги регіонам з несприятливими умовами, а також певні види допомоги, спрямовані на приведення виробничих потужностей у відповідність з новими природоохоронними законодавчими та нормативними актами.

До категорії субсидій, що дають підстави для застосування заходів, відносять заходи, які надають спотворюючого впливу на торгівлю, впливають на виробництво. До таких субсидій відносять дотації на продукцію тваринництва і рослинництва, дотації на племінне тваринництво, дотації на елітне насінництво (на реалізовані насіння), дотації на комбікорми, компенсацію частини витрат на придбання мінеральних добрив та засобів хімічного захисту рослин, компенсацію частини витрат на енергоресурси, компенсацію частини витрат по підвищенню родючості ґрунтів, компенсацію вартості техніки, придбаної в порядку зустрічного продажу сільгосппродукції, витрати на ремонт та поточне утримання меліоративних систем, витрати лізингового фонду, витрати на створення сезонних запасів запчастин і матеріально-технічних ресурсів, капіталовкладення виробничого призначення, крім капітальних видатків на меліорацію та водне господарство, цінову підтримку (компенсацію різниці між закупівельною і ринковою ціною на сільськогосподарську продукцію), надання виробнику товарів (послуг) за цінами нижче ринкових, закупівлю у виробника товарів (послуг) за цінами вище ринкових, пільгове кредитування сільськогосподарських виробників за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, включаючи списання та пролонгацію боргів, пільги на транспортування сільськогосподарської продукції. Застосування таких субсидій має бути обмеженим та зваженим з вимогами міжнародних організацій (СОТ).

Підтримка сільгоспвиробників через механізм субсидування та підтримки ринкової ціни здійснювався за основними видами продукції рослинництва (ячмінь, кукурудза, овес, пшениця, жито, соняшник та ін.) та тваринництва (яловичина, свинина, м'ясо птиці, молочна продукції, яйця та ін.).

Дослідження заходів з підтримки виробників пшениці показало, що найбільший вплив має показник підтримки ринкової ціни. На протязі періоду 1991-2014 рр. (крім 1991, 1994, 1997-1998, 2000 та 2003 рр.) він мав від’ємне значення, що свідчить про занижені внутрішні ціни на пшеницю у порівнянні зі світовими цінами. Найбільший розрив між внутрішньою та світовою ціною на пшеницю отримано у 2008 році, який значно скоротився у 2009 та 2010 роках після вступу України до СОТ. Але вже у 2011 року цей розрив збільшився майже у 6 разів, а в 2014 році – в 13 разів. Бюджетні виплати, які б мали компенсувати втрати виробників, нажаль не виконали цієї функції. Вони здійснювалися у вигляді виплат на 1 тонну продукції: у 1991 році (742 млн грн), 1992 (0,13 млн грн), 1996 (0,1 млн грн), 1999 (0,3 млн грн), 2000 (2 млн грн) та 2001 (9 млн грн) роках, а з 2006 по 2008 роки – у вигляді виплат з 1 га посівних площ (близько 430 млн грн щороку). У 2004, 2005 та 2006 роках підтримки виробників здійснювалася також у вигляді субсидування відсоткових ставок по кредитам на суми 20, 22 та 12 млн грн відповідно.

У випадках перевищення світових цін над внутрішніми та незначної компенсації втрат виробників, слід констатувати факт перевищення оподаткування виробників.

Схожа ситуації з підтримкою виробників ячменю. Виплати з бюджету на 1 тонну здійснювалися у 2000 (1 млн грн) та 2001 (4 млн грн) роках. З 2006 (278 млн грн) по 2008 рік (152 млн грн) виплати здійснювалися з 1 га посівної площі. Субсидування відсоткових ставок за досліджуваний період відбулося одноразово у 2004 році на суму 7 млн грн.

Що стосується виробників жита та вівса, то тут спостерігається схожа тенденція: показник підтримки ринкової ціни до 2006 (по вівсу) та 2007 року (по житу) мав позитивне значення, що свідчить про перевищення внутрішніх цін над світовими. Підтримка виробників жита та вівса до зазначених періодів здійснювалася за рахунок трансфертів споживачів (тобто споживач мав купувати ці товари за завищеними цінами). Виплати з бюджету по вівсу здійснювалися за 1 га лише у 2006 році на суму 24 млн грн та 2008 році на суму 21 млн грн. Бюджетний дотації по житу здійснювався у вигляді виплат на 1 тонну у 2001 році на суму 1 млн грн, а з 2006 (29 млн грн) по 2008 (32 млн грн) роки – у вигляді виплат з 1 га посівних площ. У 2004 та 2005 роках здійснювалося субсидування відсоткових ставок по кредитам на суму 1 млн грн та 3 млн грн відповідно. Слід зазначити, що бюджетні виплати здійснювалися у ті роки, коли внутрішні ціни на овес та жито і так перевищували світові ціни. Лише у 2006 та 2008 році по вівсу та 2004 році по житу була здійснена спроба частково компенсувати втрати виробників.

Схожі між собою тенденції спостерігаються у підтримці виробників кукурудзи та соняшника: показник підтримки ринкової ціни мав негативне значення за виключенням трьох років (по кукурудзі – 1999, 2003 та 2006 рр.; по соняшнику – 2001, 2007 та 2009 рр.), що свідчить про надмірне оподаткування виробників. А виплати з бюджету настільки малі та несистемні, що не компенсують втрати виробників. Виплати з бюджету на 1 тонну соняшника здійснювалися у 2001 (1 млн грн) та 2002 (2 млн грн) роках. Інших виплат з бюджету по цій культурі не передбачалося. У 2001 році бюджетна підтримка виробників кукурудзи була у вигляді дотацій на 1 тонну (2 млн грн), у 2004 році – у вигляді субсидування відсоткових ставок по кредитам на суму 6 млн грн, та у вигляді виплат на 1 га посівних площ у 2006 (85 млн грн) та 2008 (98 млн грн).

Зовсім інша ситуація спостерігається з підтримкою виробників цукрового буряку. З 1996 по 2012 р. показник підтримки ринкової ціни отримував позитивне значення, отже внутрішні ціни були вищими за прикордонні ціни, що свідчить про субсидування галузі. Крім того, підтримка розвитку галузі здійснювалася у вигляді прямих виплат з бюджету на 1 тонну у 2000 (1 млн грн), 2001 (2 млн грн) та 2010 (198 млн грн) роках.

Слід зазначити, що основне навантаження з підтримки розвитку рослинництва перенесено на споживачів, які мають платити на внутрішньому ринку ціну за сільськогосподарську продукцію більшу за світову. Бюджетні трансферти мають хаотичний, непослідовний характер, здійснюються за негайної потреби, а не мають системності. Бюджетні виплати за більшістю продукції рослинництва такі незначні, що не можуть компенсувати втрати виробників.

Дещо інша ситуація склалася на ринку тваринницької продукції. Так, виробники яловичини мають значну підтримку від держави у вигляді бюджетних дотацій. Виплати на 1 тонну продукції з 1997 по 2008 рік зросли з 11 млн грн до 1018 млн грн, в подальшому відбулося скорочення виплат. Крім того, бюджетні виплати здійснювалися за поголів’я тварин: з 2003 по 2012 рік сума підтримки зросла з 1 млн грн до 366 млн грн. Підтримка ринкової ціни по яловичині має хвилеподібну динаміку, змінюючись з негативного значення (ціни внутрішні менші за світові) на позитивне.

Показник підтримки ринкової ціни по молоку протягом майже всього періоду дослідження (крім 2005, 2006, 2008 та 2009 років) мав негативне значення, що свідчить про значне перевищення світових цін на молоко над внутрішніми цінами. Найбільше відхилення у ціні на молоко спостерігається у 2007 році. Виробники молока не отримують тих доходів, які б вони могли мати при умові реалізації молока на світовому ринку. Тому державою були передбачені бюджетні виплати у вигляді дотацій за 1 тонну продукції, які здійснювалися з 1997 по 2012 рік. Сума бюджетних виплат зросла з 20 млн грн до 1763 млн грн у 2008 році, з подальшим зниженням до 6 млн грн у 2011 році. М’ясомолочному напряму розвитку тваринництва державою приділяється найбільша увага.

На ринку свинини до 2005 року внутрішні ціни були менші за світові (за виключенням 1998 та 2001 років). У цей період спостерігається надмірне оподаткування виробників. При цьому бюджетні виплати на 1 тонну продукції, які почалися з 1997 року (13 млн грн), не дозволили компенсувати недоотриманого доходу. Починаючи з 2005 року показник підтримки ринкової ціни по свинині мав позитивне значення, що свідчить про субсидування галузі за рахунок споживачів, які мають платити ціну вищу за світову. В той самий період продовжуються бюджетні виплати на 1 тонну: у 2005 році – 380 млн грн, у 2008 – 742 млн грн, найменше значення у 2011 році – 1 млн грн.

Ринок м’яса птиці та яєць демонструє зовсім іншу тенденцію. Внутрішні ціни на м’ясо птиці вищі за світові, отже вітчизняний споживач вимушений платити за продукцію більшу ціну, при цьому відмічається стійка тенденція до збільшення розриву між внутрішніми та світовими цінами. Крім непрямого субсидування галузі споживачами, відбувається пряма підтримка розвитку галузі за рахунок бюджетних виплат на 1 тонну продукції: у 1997 році – на суму 4 млн грн, зростання суми з 57 млн грн у 2002 році до 550 млн грн у 2008 році, потім різке скорочення бюджетних виплат. На ринку яєць переважає тенденція перевищення внутрішніх цін над світовими, тягар субсидування перенесено на споживача.

Загалом, на ринках тваринницької продукції за рівнем та формами підтримки виділяються три тенденції: перша – дотаційна підтримка виробників яловичини та молока, друга – непряме субсидування споживачами виробників м’яса птиці та яєць, третя – невизначеність у політиці підтримки виробників свинини.

Отже, слід зазначити, що на як ринку продукції рослинництва, так і на ринку продукції тваринництва, головний фактор впливу на показники діяльності сільгоспвиробників – це підтримка ринкових цін, яку здійснює переважно споживач продукції, вимушений сплачувати більшу ціну ніж за аналогічну продукцію на світовому ринку.

З найбільш дотаційних галузей слід виділити – м’ясомолочне тваринництво. Це пов’язано із значним погіршення стану галузі у порівнянні з 1991 роком, скороченням поголів’я крупної рогатої худоби тощо.

Два механізми підтримки сільгоспвиробників: підтримка ринкової ціни та бюджетні виплати, зовсім не узгоджені між собою. В ті роки, коли підтримка ринкової ціни має позитивне значення, здійснюються значні виплати з бюджету, що посилює (а не стримує) розвиток. В ті роки, коли підтримка ринкової ціни має негативне значення, держава або зовсім не компенсує втрати виробників, або здійснює не в достатньому обсязі.

Значні зміни у заходах підтримки сільгоспвиробників пов’язані зі вступом України до СОТ. Україна значно скоротила бюджетні виплати виробникам та перейшла (за більшістю продуктів) від субсидування на 1 тонну до субсидування за 1 га посівних площ. Слід зазначити, що у ЄС взагалі відмовилися від прямих виплат сільгоспвиробникам на конкретний продукт. Сьогодні це просто виплата на господарство, яка не залежить від виду діяльності (вирощування зерна чи худоби).

Література:

1. Agricultural Policy Monitoring and Evaluation 2013: OECD Countries and Emerging Economies Ukraine [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// dx.doi.org/10.1787/agr_pol-2013-en

2. Узун В.Я. Методы оценки влияния аграрной политики на развитие сельского хозяйства / В.Я. Узун, Е.А. Гатаулина, В.А. Сарайкин, Н.А. Карлова. – Москва, 2014. – 115 с.

3. Producer and Consumer Support Estimates database / OECD [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oecd.org/tad/agricultural-policies/producerandconsumersupportestimatesdatabase.htm#browsers