К.е.н., доц. Чиж Н.М., ст. гр. ФК-41 Швець О.М.

Луцький національний технічний університет

Управління державним внутрішнім боргом

В умовах формування та функціонування ринкової економіки значно посилюється роль та значення такого компонента державних фінансів як державний борг.

Питання управління та обслуговування державного боргу є особливо важливим в контексті тих економічних труднощів, які впродовж останніх років переживає Україна. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні. Від характеру врегулювання боргової проблеми в значній мірі залежить бюджетна дієздатність держави, стабільність її національної валюти, а відтак фінансова підтримка міжнародних фінансових організацій. Необхідність розв'язання цих питань потребує пошуку шляхів вдосконалення механізму управління та обслуговування державного боргу в Україні.

Залежно від того, з внутрішніх чи зовнішніх джерел здійснюються запозичення, державний борг визначається як внутрішній чи зовнішній борг. Зовнішній державний борг виникає у зв'язку із залученням державою зовнішніх позик. Державний внутрішній борг відображає підсистему економічних відносин між державою (включаючи місцеві органи влади) та кредиторами з числа юридичних та фізичних осіб. Класичною формою державного внутрішнього боргу є борг центрального уряду та місцевих органів влади.

Щодо шляхів покращення управління державним боргом в Україні, то одним з важливих напрямів удосконалення організаційної структури управління боргом може бути заснування Фонду управління державним боргом. Найбільшою проблемою створення вказаного фонду є пошук джерел фінансових ресурсів, які мають спрямовуватися на його формування. Як можливі джерела можна розглядати відшкодування підприємствами зобов’язань перед державою у зв’язку з покриттям їх боргів перед іноземними кредиторами; кошти, що надійшли як оплата послуг за надання державних гарантій; частину коштів, одержаних від приватизації державного майна, тощо [1, с. 28].

Також на сьогодні залишається актуальним питання щодо прийняття Закону України «Про державний борг та гарантований державою борг» як комплексного нормативного акта, яким планується врегулювати процес управління державним боргом та гарантованим державою боргом, визначити основні принципи управління ними та особливості ведення обліку і здійснення контролю за їх утворенням, а також операції з активного управління державним боргом [2; 3, с. 271].

Загальний обсяг державних запозичень у 2014 році склав 322,7 млрд. грн., з яких 227,6 млрд. (70,5 %) становлять внутрішні запозичення. Витрати державного бюджету з погашення та обслуговування державного боргу у 2014 році склали 168,8 млрд.грн., в тому числі погашення державного боргу – 120,8 млрд.грн., обслуговування – 48,0 млрд. грн. Всі платежі з погашення та обслуговування державного боргу були здійснені вчасно та в повному обсязі, що свідчить про позитивну тенденцію.

Однак пріоритетність внутрішніх запозичень зовсім не виключає можливості використання потенціалу зовнішніх позик, насамперед, залучених на ринках цінних паперів. І навпаки, у випадку очікування зниження курсу національної валюти варто переводити зовнішній борг у внутрішній, шляхом його рефінансування за рахунок внутрішніх позик. При цьому важливим є передбачення можливості дострокового погашення.

Ми вважаємо, що збільшення державного боргу має негативний вплив на фінансову безпеку країни та на її економічний розвиток. Значна частина видатків бюджету виділяється на погашення боргових зобов’язань, а запозичені кошти використовуються не за призначенням і держава потребує все більших кредитів, які штовхають її до боргової ями. Щодо ефективності управління державним боргом, то потрібно удосконалити нормативно-правове забезпечення боргового менеджменту, удосконалити механізми залучення, погашення та обслуговування державного боргу, забезпечити прозорість та зменшення ризику під час надання державних гарантій.

Структура і розмір державного боргу мають прогнозуватися на часовому інтервалі в декілька років та навіть десятиріч з тим, щоб забезпечити збалансований бюджет, стабільне економічне зростання й потужну фінансову систему. Таким чином, можна зробити висновок, що одним із найбільш нагальних завдань є пошук раціональних стратегій управління державним боргом.

Список використаної літератури

1. Ілясова Ю.В. Шляхи удосконалення управління зовнішнім боргом країн СНД / Ю.В. Ілясова // Решіональний збірник наукових праць з економіки «Прометй». – 2011. - №2. – С. 26-29.

2. Присяжнюк О.О. Особливості управління та обслуговування державного боргу України / О.О. Присяжнюк/ Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. – № 2. – С. 209-211.

3. Ярошевич Н.Б. Управління державним боргом: зарубіжний досвід та українська реальність/ Н.Б. Ярошевич, А.В. Мазур // Науковий вісник НЛТУ. – 2007. - №. 17. – С. 266-271.