Даценко Г.В., Шатківська Л.Д.

Вінницький торговельно-економічний інститут

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АУДИТУ ОПЕРАЦІЙ З КАПІТАЛЬНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ

Інвестиційна діяльність передбачає якісні зміни в економічних відносинах, призводить до тісної взаємодії окремих елементів і учасників процесу відтворення суспільного продукту. Це висуває нові вимоги до системи управління інвестиційними процесами, як визначальними чинниками цього відтворення. Загалом система управління інвестиційною діяльністю базується на економічному розмежуванні її суб’єктів як власників ресурсів і результатів виробництва. Формування цієї системи передбачає пошук принципово нових методів управління з урахуванням інтересів всіх суб’єктів і характеру економічних відносин, що складаються між ними.

У зв’язку з ринковими перетвореннями в Україні значно змінилися і підходи до розуміння суті інвестицій. Характерними рисами ринкового підходу до визначення економічної сутності інвестицій є:

1) зв’язок інвестицій з валовим внутрішнім продуктом економічної системи як основним джерелом їх утворення;

2) розгляд інвестицій як основи для збільшення обсягів активів (національного багатства);

3) взаємозв’язок інвестицій з результатами вкладення, який відображується у формуванні доходів у різній формі.

У зв’язку з цим економічна сутність інвестицій може бути сформульована в такому вигляді: інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту [3].

Суб’єкти підприємницької діяльності можуть здійснювати інвестиції в різних формах, що пов’язано з існуванням різноманітних об’єктів інвестування. Найчастіше в теорії інвестицій і господарській практиці виділяють дві основні форми інвестицій – реальні і фінансові інвестиції.

З поняттям інвестицій тісно пов’язане поняття “інвестиційна діяльність”, що має широке і вузьке тлумачення. З позиції широкого тлумачення інвестиційна діяльність – це діяльність, пов’язана з вкладенням коштів в об’єкти інвестування з метою одержання прибутку або ефекту.

З позиції вузького тлумачення інвестиційна діяльність чи інвестування є процесом перетворення інвестиційних ресурсів у реальні активи підприємств.

Інвестиційна діяльність включає два взаємозалежних етапи руху коштів. На першому етапі сформовані інвестиційні ресурси перетворюються у вкладення коштів. На другому етапі вкладені кошти забезпечують одержання результату інвестування у формі прибутку або іншого ефекту.

Господарська діяльність будь-якого підприємства пов’язана як з постійним вкладенням коштів, так і з одержанням доходу чи ефекту. Без одержання доходу (ефекту) відсутня економічна мотивація інвестиційної діяльності. Тому в практиці господарювання інвестиційна діяльність здійснюється тільки в тому випадку, якщо є реальні можливості одержання доходу в тій чи іншій формі. При відсутності реальної можливості одержати дохід або якщо він виявляється нижче мінімально очікуваного (прогнозованого) значення, то вкладення інвестицій, як правило, не здійснюється. Це правило абсолютне для будь-яких форм інвестицій, здійснюваних суб’єктами підприємницької діяльності, а також фізичними особами [2].

Однак воно не завжди спрацьовує, особливо у відношенні вкладення інвестицій з боку держави і місцевих органів влади, які можуть робити інвестування коштів не тільки для одержання відповідного доходу, а й для соціального ефекту. Соціальний ефект від інвестування коштів для державних і місцевих органів влади має іноді більше значення, ніж одержання від них прямого доходу. Однак основним критерієм оцінки інвестиційної діяльності є можливість формування прибутку, а також її обсяг.

В результаті визначення класифікації видів та джерел фінансування інвестицій аудитор визначає завдання аудиту:

- вивчення дотримання порядку державної реєстрації інвестицій;

- перевірка відповідності обліковій політиці та дотриманню норм правових документів;

- перевірка реальності фінансових інвестицій, відображених в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності;

- перевірка правильності та обґрунтованості розподілу фінансових інвестицій на довгострокові та поточні;

- перевірка правильності відображення в обліку фінансових інвестицій при їх придбанні, оцінці на дату балансу, отриманні доходу, вибутті;

- перевірка відповідності ведення податкового обліку;

- перевірка взаємоузгодження форм фінансової звітності тощо.

Отже, для стабілізації фінансового стану підприємства, підвищення результатів його господарської діяльності необхідно більш ефективно використовувати активи, а саме збільшити забезпеченість найбільш мобільними активами не допускаючи їх іммобілізації.

Література:

1. Бондар М.І. Інвестиційна діяльність: методика та організація обліку і контролю: монографія / М.І. Бондар. – К.: КНЕУ, 2008. – 256 с.

2. Остапчук Т.П. Капітальні інвестиції як об’єкти бухгалтерського обліку / Т.П. Остапчук // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. Економічні науки. – 2014. – № 22. – С. 138-146.

3. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. / Г.В.Митрофанова, Г.О. Кравченко, Н.С. Барабаш та ін.; за ред. проф. Г.В. Митрофанова. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т: 2002. – 301 с.