Короткіх Михайло Анатолійович
доцент
кафедри розвідки
Військова
академія, м. Одеса, Україна
Педагогічна
майстерність викладачів є важливою в військовій освітній діяльності та
вихованні військових кадрів. Кожний військовий офіцер
зобов’язаний навчати та виховувати підлеглих, передаючи їм свої знання і досвід [2,
с. 76].
Проблему педагогічної майстерності викладачів вищих військових навчальних закладів можна розглядати як проблему:
– соціальну – пов’язану з виконанням
соціального замовлення кваліфікованих військових кадрів як складових частин
загальнодержавної системи освіти для забезпечення потреби держави і військових
формувань у зміцненні обороноздатності держави;
– професійну – пов’язану з виконанням професійно-військової, конструктивно-творчої діяльності в динамічних умовах сучасного суспільства;
– навчально-методичну – пов'язану з використанням педагогічної технології, навичок, вмінь, методів, засобів, прийомів педагогічного виховання;
– виховну – пов’язану з використанням педагогічної культури направленої на виховання та особистісне становлення високого показника рівня професійно-культурного розвитку особистості педагога;
– наукову – пов’язану з використанням високого рівня росту особистісного педагогічно-наукового професіоналізму в науковій професійній діяльності.
Розвиток
педагогічної майстерності військових викладачів визначається багатьма соціальними,
психологічними, суспільними, політичними, моральними, фаховими чинниками їх
професійної діяльності. З одного боку педагогічна майстерність військових
викладачів є елементом загально-інтелектуального рівня, професійного таланту,
військово-педагогічної підготовки, і одночас велике значення для її формування
має розвиток особистісного рівня, його психологічні особливості, що
характеризуються мисленням, спрямованістю, волею, силою стійкості, а також
професійно-специфічними знаннями, вміннями та навичками.
Розвиток педагогічної майстерності викладачів ВВНЗ залежить від високої військово-педагогічної і методичної підготовки, загальної освіченості офіцера. Зразкове знання командиром і вихователем своєї професії, його високий науковий і методичний рівень підготовки є необхідною умовою успіху службової діяльності і одночасно однією з важливих передумов формування педагогічної культури. Аналіз діяльності офіцерів показує, що підлеглі ставляться з великою повагою до тих, котрі досконало володіють своєю спеціальністю і вміло передають їм свої знання і життєвий досвід, правильно будують свої взаємовідносини з ними. На заняттях і заходах, які проводяться таким офіцером, більшість військовослужбовців виявляють дисциплінованість та повагу до того, що він говорить та робить [1, с. 35].
Процес розвитку педагогічної майстерності у професійній діяльності
викладачів вищих військових навчальних закладів можна визначити у кілька
етапів:
– оволодіння ґрунтовними професійними знаннями, навичками, вміннями, глибоким
знанням предмета професійної діяльності,
багатим військовим досвід;
– удосконалення
основних методів і прийомів педагогічної діяльності з прилученням до
перспективних моделей педагогічного досвіду і набуття власного;
– постійне самовдосконаленням особистості військового
викладача його саморозвитку, здатністю до творчого пошуку та зростанням його
науково-дослідницької діяльності (рис. 1).
У контексті зазначених вище фактів можна стверджувати, що педагогічна
майстерність є комплексом властивостей та якостей особистості військових викладачів, що забезпечує високу професійну діяльність в
освітньо-педагогічному процесі, залежить від рівня майстерності, підготовки,
кваліфікації, творчій активності, особистісного розвитку, від цінностей офіцера
у сфері педагогічного спілкування, вибору методів навчання і виховання
0
Рис. 1. Етапи процесу розвитку
педагогічної майстерності у професійній діяльності викладачів вищих військових
навчальних закладів
військовослужбовців і є самовдосконаленням
майстерного стилю їх професійної діяльності в навчально-виховному процесі вищих
військових навчальних закладів.
Література:
1.
Буяльский
Б. А. Курс на мастерство. – К.: Рад. школа, 1974. – С.37-39.
2.
Талызина Н. Ф. Управление процесом
усвоения знаний (психологические основы). – 2-е изд. – М.: МГУ, 1984.
– 344 с.