Экономические науки/9. Экономика промышленности

к.с-г.н., доц. Гарбажій К.С., магістр Бондар Х. І.

Одеська національна академія харчових технологій

АНАЛІЗ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ ХУТРА

ЗА 2016 РІК

Хутро - шкіри тварин, які повністю або частково зберегли волосяний покрив. Хутро один з найдорожчих матеріалів, який використовують для пошиття верхнього одягу [1].

В Україні підприємства хутряної промисловості знаходяться в 9 регіонах, і мають різну чисельність. Із загального числа підприємства хутряної промисловості понад 140 здійснюють зовнішньоекономічну діяльність: експортують свою продукцію до країн Європи і СНД – хутряні вироби [2]. Структура експорту хутряної галузі представлена на рисунку 1.

Рисунок 1 – Експорт продукції хутряної промисловості

Україна постачає продукцію у такі країни : Німеччина – 40%, Франція – 9%, Польща та Італія – по 7%, Нідерланди та Угорщина – 5% та інші. Всього за 2016 р. швейної і хутряної продукції було експортовано на суму 561,8 млн дол. США. Структура імпорту хутряної промисловості представлена на рисунку 2.

Рисунок 2 - Імпорт продукції хутряної промисловості

Імпортує Україна продукцію найбільше з : Китаю – 47%, Туреччини – 9%, Італії – 8%, Росії – 6%, та ін. [2].

Найбільший об’єм хутряного виробництва припадає на Південно – Західний район – 54,6 %, де проживає 43,1 % населення України. У цьому районі розміщено найбільший територіальний згусток хутряної промисловості – Київський, що включає такі спеціалізовані підприємства, як виробниче об’єднання «Україна», «Каштан», «Юність», «Спецодяг».

Філіали та пошивні цехи київських підприємств створені у райцентрах та деяких селах Київської області – Білій Церкві, Макарові та інших. Якісну продукцію, що користується попитом покупців, випускають виробничі об’єднання «Маяк» (м. Львів), «Трембіта» (м. Чернівці), «Зоря» (м. Дрогобич), швейні та хутряні фабрики у Тернополі, Рівному, Ужгороді, Івано – Франківську, Бердичів, інших містах.

Хутряна промисловість недостатньо розвинута у Донецько–Придніпровському та Південному економічних районах, де виробляється відповідно 33,5 % та 11,9 % хутряних виробів при питомій вазі населення 42,1 % та 14,8 %. Тут же працюють великі хутряні підприємства – Харківське виробниче об’єднання м. Тенякова, Дніпропетровська фабрика ім. Володарського, також у Луганську, Запоріжжі, Донецьку, Кіровограді, Полтаві, Сумах, але їхньої продукції недостатньо для забезпечення попиту населення, особливо у Донбасі.

Серед хутряних підприємств Південного району найбільше – Одеське – виробниче об’єднання, також у Миколаєві, Сімферополі, Херсоні. Як і в Донецько– Придніпровському районі хутряна промисловість, недостатньо розвинута у містах та селищах районного рівня. Ринок хутряних виробів України залишається ненасиченим, а з окремих видів гостродефіцитним, незважаючи на підвищення цін. Так, ціни чорного ринку на одяг перевищують державні у середньому на 70 %, а з окремих видів у 2 – 3 рази. Тому перед хутряною промисловістю України ставиться завдання не зменшувати, незважаючи на порушення міждержавних господарських зв’язків, обсяги випуску продукції [3].

Література

1. Макоров С.С. Товарознавство й експертиза пушно - хутряних товарів: Навчальний посібник. – Ростов н/Д: Видавничий центр «МарТ», 2001, 178с.

2. Карпов П.Д. Ринок хутряної промисловості. Стаття – Україна, 2017.

3. Державна служба статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту: http://www.ukrstat.gov.ua/

4. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 29 [Текст]: Чинний 01.01.2016 р.