Фесенко В.І., Фесенко І.В.*

ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗУ»

Харківський національний медичний університет*

Можливості поліпшення клініко-лабораторних показників у хворих катаральним гінгівітом на тлі хронічного ураження печінки

Незважаючи на досягнуті успіхи в дослідженнях, що присвячені вивченню етіологічних та патогенетичних механізмів розвитку запальних захворювань пародонту, питання їх діагностики та лікування і на теперішній час залишається однією з слабких ланок пародонтологічної практики [1].

В порівняні з іншими стоматологічними захворюваннями запальні хвороби пародонту супроводжуються більш складними та глибокими порушеннями обмінних біохімічних реакцій, імунологічними та ендокринними змінами. Такі зміни виявляють в організмі хворих при значних порушеннях їх загального стану внаслідок захворювань серцево-судинної, кровоносної систем, ураження органів травної системи, інфекційних хвороб, гормональної дисфунції тощо. Впродовж досить тривалого (або ж в залежності від стану пацієнта порівняно короткого періоду) часу ці порушення можуть призводити до раннього розвитку рухливості та випадіння зубів. Тому велике значення має виявлення предклінічних функціональних розладів в структурах пародонту, своєчасне проведення комплексного лікування, що особливо важливо у осіб молодого віку[1]..

Ряд авторів, на підставі експериментальних та клінічних досліджень, зазначають вплив гепато- біліарної патології на стан органів та тканин ротової порожнини[2,3,4].

За умови зростання частоти хронічних вірусних гепатитів та високої ймовірності їх тривалого безсимптомного перебігу особливої актуальності набуває проблема вивчення особливостей стоматологічного статусу та його корекція у даного контингенту хворих[5,6,7].

Довготривала персистенція вірусу в організмі (іноді на фоні атипових і первинно хронічних форм гепатитів) супроводжується значними порушеннями бар’єрної функції і резистентності організму, що призводить до затяжного перебігу загострення, і в більшій чи меншій мірі, відзначається на зниженні ефективності загальноприйнятого лікування.

Мета дослідження. Вивчення ефективності лікування хронічного катарального гінгівіту у хворих хронічним вірусним гепатитом В у фазі інтеграції.

Матеріал та методи дослідження. Під нашим спостереженням знаходились 16 осіб з хронічним вірусним гепатитом В (ХВГВ) у фазі інтеграції (обох статей у віці від 18 до 25 років), у яких було встановлено хронічний катаральний гінгівіт.

Стоматологічний статус оцінювали на підставі клінічних та параклінічних ознак запалення в яснах (папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (РМА,Parma,1960), гігієнічного індексу (ГІ) Федорова – Володкіной (1971), індексу кровотечі за методикою H.R. Muhlemann (1977), проба Кулаженко В.І. (1960). Визначення ступеня запалення в яснах проводили за допомогою проби Шіллера – Писарєва (йодне число Свракова) Для встановлення діагнозу використовували класифікацію хвороб пародонта М.Ф. Данилевського (1994) [1]. Видалені з тканин пародонту штами мікроорганізмів ідентифікували за морфологічними, тинкторіальними, біохімічними властивостями, використовуючи визначник бактерій Берджі [8].

Відомо, що терапія запальних захворювань тканин пародонту повинна бути комплексною з використанням як місцевого так і загального лікування. Однак, у деяких випадках, коли перебіг хвороб пародонту відбувається на фоні тяжких соматичних уражень організму, в тому числі при хронічному уражені печінки, обґрунтоване та раціональне місцеве лікування стає вирішальним в комплексній терапії хворих[9].

Хворим на катаральний гінгівіт на фоні базової терапії, яка узгоджувалась з лікарями-інфекціоністами, лікування призначали згідно протоколу та нормативів надання стоматологічної допомоги. Після зрошення та полоскання порожнини рота 0,05% розчином хлоргексидину біглюконату проводилась видалення над- та під’ясеневих зубних відкладень.

Виявлені нами мікробіологічні зміни в порожнині рота, а також чутливість виявлених бактерій до антибактеріальних препаратів у даного контингенту хворих, зумовили за необхідність включити до лікувально -профілактичного комплексу препарат «Холісал». До складу якого входить холін саліцілат (нестероїдний протизапальний засіб, що чинить протизапальну та знеболюючу дію), а також цеталконію хлорид (антисептик, що справляє антибактеріальну, протигрибкову та противірусну дію). Гель «Холісал» призначали на ясна під еластичну капу на 20-30 хвилин у вигляді аплікації 1 раз на день впродовж 2 тижнів. Терапія доповнювалась вітамінним препаратом «Supradyn» по 1 драже 1 раз на добу впродовж місяця та використанням розчину «Рекутан» для полоскання порожнини рота 2-3 рази на день.. Всім пацієнтам було рекомендовано щоденний аутомасаж ясен протягом 5 -7 хвилин. Одержані дані опрацьовані методом варіаційної статистики.

Результати дослідження та їх обговорення. За результатами клінічного огляду у 68,7 % хворих було діагностовано генералізований хронічний катаральний гінгівіт. В більшості випадків у (81,3%) реєстрували середній ступінь тяжкості захворювання. Клінічно були виявлені ознаки запалення: дифузна гіперемія ясен, їх набряк, кровотеча. Серед скарг найбільш часто відзначали біль в яснах, їх кровотечу та неприємний запах з рота. У 87% осіб кровотеча ясен була пов’язана з прийомом їжі та чисткою зубів.

Аналіз та співставлення безпосередніх результатів лікування дозволили виявити, що під впливом лікувального комплексу ліквідація запального процесу в навколозубних тканих спостерігалась у 81,2% випадків, покращення у 2 осіб, а терміни регресії основних клінічних показників хворих на гінгівіт у 56,3 % хворих розпочиналось на 3 день, а в середньому по групі цей показник склав 4,2±0,3 дні.

Динаміка клінічних індексів до та після лікування вказує на достовірне їх зниження. Гігієнічний стан порожнини рота в більшості пацієнтів був в межах оцінки «незадовільна гігієна» і становив 2,4±0,2 бали, а після лікування було встановлено цей показник на рівні 1,43±0,3 бали. На фоні зменшення індексу кровотечі до лікування становив 2,8±0,2 балів після – 0,5±0,3 бали, значно знижувався РМА (˂0,001) ( до лікування 43,4±3,2% після 6,7±2,5%), а функціональна стійкість капілярів після лікування реєструвалась на рівні 43,7±1,6 сек. до лікування – 19,4±2,4 сек, показник проби Шіллера-Пісарєва до лікування становив 2,6±0,2 бали після лікування 0,2±0,08 балів.

В результаті досліджень встановлено, що при ефективному лікуванні запалення в пародонті число пацієнтів з високим рівнем мікробного обсіменіння тканин пародонту зменшувалось і відповідно збільшувалось кількість хворих, у яких біоценоз навколозубних тканин визначався в межах умовної норми.

Під впливом запропонованого лікувального комплексу мікробне число (десятинний логарифм) реєстрували на рівні 0,7±0,2, - до лікування 3,8±0,4. Відсоток осіб, у яких на яснах виявляли дріжджеподібні гриби, достовірно знижувався і склав 7,5%. Значно зменшувалась кількість осіб в яких виявлялись Staphylococcus aureus та Streptococcus sanguis. Ці види бактерій зустрічались в концентрації 10 – 10² КУО/од. субстрату. Такі бактерії як бактероїди та фузобактерії практично були відсутні. На той час відзначається збільшення числа осіб в яких висівались Streptococcus viridans – 62,5% хворих.

Висновки: гель «Холісал» є важливим доповненням до комплексного лікування хворих хронічним катаральним гінгівітом на тлі хронічної HBV- інфекції з латентним перебігом захворювання, як засіб, що дозволяє досягти значного відсотка ліквідації запального процесу в навколозубних тканинах, сприяє клінічному одужанню у більш короткі строки. Даний спосіб відрізняється простотою, доступністю та може бути рекомендований для впровадження в практику лікарів-пародонтологів.

Література

1. Практична пародонтологія /Науково-методичне видання //А.В. Борисенко, М.Ю. Антоненко, Л.Ф. Сідельникова - К.: ТОВ «Доктор - Медіа», 2011.-472с.

2. Cruz – Pamplona M. Dental considerations in patients with liver disease /M. Cruz – Pamplona, M. Margaix – Munox //J.Clin.Exp.Dent.-2011.-№3.- Р.1-4.

3. Васильев А.Ю. Стоматологический статус больных с хроническими диффузными заболеваниями печени /А.Ю. Васильев, Л.М. Шевченко и др. //Стоматология.-2004.Т.83, №3.

4. Левицький А.А. Гепато-оральний синдром /А.П. Левицький, С.А. Дем’яненко. – Симферополь, 2012.-140с.

5. Савичук Н.О. Стан стоматологічного здоров’я у дітей з хронічними вірусними гепатитами/Н.О. Савичук, Л.В. Корнієнко//Дентальные технологии.-2008.-№2 (37).-С.23-27.

6. Корнієнко О.В. Роль хвороб печінки інфекційного генезу у формуванні та прогресуванні стоматологічних хвороб у дітей / О.В. Корнієнко // Український стоматологічний альманах.- 2013.№6.-С.77 -80.

7. Щерба В.В. Патогенетичні особливості перебігу пародонтиту на фоні хронічного гепатиту /В.В. Щерба, М.М. Корда // Медична хімія.-2012.-№4. – С.64-68.

8. Краткий определить бактерий Берджи /Под.ред.ДЖ. Хоулта: Пер. С англ. – М.: Мир, 1980. – 487с.

9. Грудянов А.И.Быстропрогрессирующий пародонтит в молодом возрасте, протекающий на фоне хронического гепатита С, цирроза печени, железодефицитной анемии и тромбоцитопении /А.И. Грудянов, И.В. Безрукова, Н.Б. Охапкина//Пародонтология.- 2000.-№2. – С.3-9.