Медицина / 7. Клиническая медицина.
Аймедов К. В.
д.мед.н.,
професор, завідувач кафедри психіатрії, наркології, психології та соціальної
допомоги Одеського національного медичного університету
Стаханов К.О.
асистент кафедри психіатрії,
наркології, психології та соціальної допомоги Одеського національного медичного
університету
Суїцидальні ризики серед
осіб з псотшизофренічною депресією
За сучасними
уявленнями, реєстрацію афективних порушень, зокрема депресії у хворих
шизофренію, можна вважати скоріше правилом, ніж винятком, депресивні порушення
зустрічаються на будь-якому етапі розвитку шизофренії і при будь-якій формі її
перебігу. До 60 % пацієнтів, які страждають на шизофренію, в перебіг
захворювання переносять депресію [1, 8]. І тому зрозуміло, що в даний час більшість
проведених досліджень в області шизофренії, вказують на те, що цей розлад є
дуже витратним щодо вартості лікування, втрати працездатності та суспільних
витрат на хворих, а проблеми соціальної адаптації та реабілітації цих осіб
залишаються далекими від вирішення. Доведеним є факт високого відсотка
самогубств у хворих на шизофренію [3, 5]. В деяких дослідженнях вказано, що
частота депресій вище на початковому етапі шизофренії і після першого епізоду
хвороби та досягає 70 % [2, 4]. З постшизофренічною депресією (ПШД)
пов’язані показники негативного прогнозу: підвищений суїцидальний ризик,
ймовірність рецидиву гострого психозу, зниження адаптивних можливостей та рівня
соціального функціонування [6, 7, 9].
Тому в рамках
нашого дослідження, ми звернули увагу, на ризик реалізації аутоагресивних
тенденцій у вигляді суїцидальної поведінки серед пацієнтів з ПШД. До участі
було включено 141 хворих на ПШД. Всі обстежувані були розділені на дві групи за
гендерною ознакою: 68 чоловіків склали першу групу (Г1), а 73 жінок – другу
групу (Г2). Умови проведення роботи відповідали загальноприйнятим нормам етики
та моралі, вимогам дотримання прав людини, особистісних інтересів всіх
учасників дослідження. На психодіагностичному етапі дослідженим їм було запропоновано
опитувальник суїцидального ризику (в модифікації Т.Н. Разуваєвої) для
визначення ризику реалізації суїцидальних намірів. Дані наведено в табл. 1
Таблиця
1
Розподіл
досліджених за ступенем ризику суїцидальної поведінки
(средні
бали)
|
Шкали |
Г1 (n=68) |
Г2 (n=73) |
|
Демонстративність |
3,0 |
5,3 |
|
Афективність |
5,2 |
5,0 |
|
Унікальність |
2,3 |
2,7 |
|
Неспроможність |
5,6 |
4,1 |
|
Соціальний песимізм |
5,9 |
3,8 |
|
Злам культурних бар’єрів |
2,8 |
1,7 |
|
Максималізм |
4,6 |
2,4 |
|
Часова перспектива |
5,5 |
3,2 |
|
Антисуїцидальний
фактор |
2,1 |
3,3 |
По кожному субшкальному діагностичному
концепту опитувальника
суїцидального ризику було
підраховано загальний бал, з метою визначення рівня сформованості суїцидальних
намірів і конкретних факторів суїцидального ризику.
За даними, наведеними в табл. 1, у
чоловіків з ПШД ризик суїцидальної поведінки найчастіше був пов’язаний з
факторами «соціальний песимізм» (5,9 бала), «неспроможність» (5,6 бала),
«часова перспектива» (5,5 бала), «афективність» (5, 2 бала).
Соціальний песимізм – це фактор, що
полягає в негативній концепції навколишнього світу. Світ сприймається такими
особами як ворожий, не відповідає уявленням про нормальні або задовільні
відносини з оточуючими. Соціальний песимізм тісно пов'язаний з екстрапунітівним
стилем каузальної атрибуції.
Сутність фактору неспроможність –
негативна концепція власної особистості, почуття власної неспроможності,
некомпетентності, непотрібності. Неспроможність відображає інтрапунітивний
радикал. Високі показники за фактором тимчасової перспективи, отримані в групі
чоловіків з ПШД свідчать про неможливість конструктивного планування
майбутнього.
Високі значення за фактором афективність
були притаманними як жінкам з ПШД, так і чоловікам. Даний фактор свідчить про
домінування емоцій над інтелектуальним контролем при оцінюванні ситуації,
готовність реагувати на психотравматичну ситуацію безпосередньо емоційно. В
крайньому варіанті може відбуватись афективна блокада інтелекту.
У жінок ризик суїцидальної поведінки був
достовірно меншим, у порівнянні з чоловіками, про що свідчили і низькі значення
за більшістю шкал опитувальника, а також вищий (порівняно з Г1) показник за
антисуїцидальним фактором (р≤0,05).
Суїцидальний ризик у жінок з ПШД
здебільшого був пов’язаний з факторами «демонстративність» (5,3 бала) та
«афективність» (5,0 бала).
Поведінкові прояви пов’язані з фактором
«демонстративність» – це бажання
привернути увагу оточуючих до власних негараздів, намагання домогтися співчуття
і розуміння. На зовнішньому плані така поведінка може виглядати як «шантаж»,
«істероїдне підкреслювання труднощів», демонстративна суїцидальна поведінка.
Проаналізувавши отримані дані, слід
зазначити, що середні
бали за всіма шкалами опитувальника ВСК були низькими (Г1 – 6,5 бала, Г2 – 6,8
бала). У чоловіків з ПШД
ризик суїцидальної поведінки найчастіше був пов’язаний з факторами «соцільний
песимізм», «неспроможність», «часова перспектива», «афективність». Суїцидальний
ризик у жінок з ПШД здебільшого був пов’язаний з факторами «демонстративність» та
«афективність». Таким чином, підвищення значень за деякими шкалами
опитувальника при поєднанні з високими значеннями за антисуїцидальним фактором
свідчить про ризик реалізації суїцидальних намірів серед контингенту осіб з ПШД
чоловічої та жіночої статі.
Література:
1.
Абрамов В.А. Особенности межличностных отношений больных
параноидной шизофренией с симптомами госпитализма / В.А. Абрамов,
Т.Л. Ряполова, И.В. Жигулина // Таврический журнал психиатрии. – 2007. –
Т. 11. – № 3 (40). – С. 24-29.
2. Динаміка психічного здоров’я населення України 2008-2012
рр. та перспективи розвитку психіатричної допомоги / І.Я. Пінчук, Р.М. Богачев, М.К. Хобзей, О.О. Петриченко // Архів
психіатрії. – 2013. – № 1 (72). – С. 11-17.
3. Кушнир А.Н. Социально-демографические особенности больных
шизофренией с разными механизмами реализации общественно опасных действий /
А.Н. Кушнир // Психиатрия, психотерапия и клиническая психология. – 2013. – № 4
(14). – С. 24-33.
4.
Марута Н.А. Диагностика и терапия униполярных
депрессий в современных условиях: мифы и реальность /
Н.А. Марута // НейроNEWS:
психоневрология и нейропсихиатрия. –
2013. – № 2 (47). – C. 20-27.
5. Михайлов Б.В.
Психогенно обусловленные нарушения психической сферы в условиях чрезвычайных
ситуаций // Б.В. Михайлов / Український вісник психоневрології. – 2015. – С.
71-75.
6. Чабан О.С. Дезадаптація
людини в умовах суспільної кризи: нові синдроми та напрямки їх подолання / О.С.
Чабан, О.О. Хаустова // Журнал психиатрии и медицинской психологии. – 2009. – №
3 (23). – С. 13-22.
7. Юрьева Л.Н. Порівняльний
аналіз соціального і родинного функціонування та якості життя жінок і
чоловіків, хворих на параноїдну шизофренію / Л.Н. Юрьева // Архів психіатрії. –
2014. – № 1 (76). – С. 52-58.
8. Altamura A.C. Role of immunological factors in
the pathophysiology and diagnosis of bipolar disorder: comparison with
schizophrenia / A.C. Altamura, M. Buoli,
9.
Collier D.A. Schizophrenia: the
polygene princess and the pea / D.A. Collier //
Psychol. Med. – 2008. – P. 1-5.