Педагогічні науки /2. Проблеми підготовки фахівців

Макхулі Іхаб

ВНЗ «Університет імені Альфреда Нобеля» (м. Дніпро), Україна

Гуманітарна освіта як запорука формування готовності майбутніх учителів до роботи в школах національних меншин

Проблема освіти національних меншин та формування готовності майбутніх учителів до роботі в школах національних меншин є однією з фундаментальних у сучасній педагогічній теорії та практиці та має давню педагогічну традицію. На сьогодні в науці наявний доволі великий фонд наукових знань, що розкриває різноманітні підходи та аспекти освіти національних меншин, з кожним роком інтерес до зазначеної проблеми зростає. Це обумовлено, з одного боку, посиленням вимог до сучасного педагога, його компетентностям, а з іншого – недостатнім впливом освітян на запобігання міжетнічних конфліктів в Україні, що значною мірою зіпсують соціально-економічні та політичні процеси, що відбуваються в нашій державі.

Процес формування зазначеної готовності ми розглядаємо в контексті професійної підготовки студентів гуманітарних спеціальностей. Відповідно до «Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» [1], до галузі знань «Гуманітарні науки» відносяться спеціальності «Релігієзнавство», «Історія та археологія», «Філософія», «Культурологія», «Філологія». Виникає справедливе питання – чому для дослідження було обрано студентів саме гуманітарних спеціальностей? Відповідь на це питання можна знайти в численних дослідженнях.

Наприклад, О. Гомонюк довела, що основними шляхами розвитку етнопедагогічної культури є посилення етнокультурної спрямованості викладання дисциплін гуманітарного циклу [2, с. 16]. О. Слоньовська встановила, що формування полікультурної особистості майбутніх учителів гуманітарних дисциплін передбачає оптимальне співвідношення загальнолюдських і національних цінностей; вміння допомогти учням розкрити власний інтелектуальний потенціал та розвинути активність шляхом набуття соціального досвіду, обстоювання прав і свобод людини на місцевому, національному і глобальному рівнях [3, с. 11]. На думку Н. Чернухи [4, с. 80], сучасна гуманітарна освіта об’єднує людей, вона є толерантною за своїм потенціалом, долає спеціалізацію, яка нерідко роз’єднує всіх. До цінностей гуманітарної освіти цілком закономірно ми можемо зарахувати толерантність, здібність людини розуміти та цінувати культури різних народів та епох, вміло користуватися словом для порозуміння, взаємодії та співробітництва.

Як зауважує О. Корж [5], лише усвідомлені знання про світ можуть слугувати розвитку інтелекту, щоб через осмислення цих знань, розуміти себе, адаптуватися до світу, досягти в ньому успіху. Саме гуманітарна складова освітнього процесу дає людині простір для формування власної точки зору, здатності самостійно оцінити складні реалії сучасного життя та практично використати знання і навички, отримані у процесі навчання у ВНЗ, враховуючи її майбутній професійний напрям.

Отже, гуманітарні знання можуть сприяти здійсненню інтелектуальної діяльності, націленої на осмислення та розуміння себе.

На це також звертає увагу Н. Волкова [6, с. 113], зазначаючи, що можливість виховного впливу на студентів через зміст гуманітарних дисциплін ґрунтується на емоційному сприйнятті особою подій, фактів, поглядів, що вивчаються. Важливого значення при цьому набуває процес перетворення конкретного навчального матеріалу в особистісні цінності, які визначатимуть ставлення студента до духовних, культурних, професійних надбань народу.

Звернемося також до «Концепції гуманітарного розвитку України на період до 2020 року» [7], серед завдань якої виділимо наступні: активізація політики підтримки національної культури та мови і мов національних меншин в усіх регіонах країни; підтримка діяльності національно-культурних товариств та інших організацій національних меншин; протидія ксенофобії, а також усім формам нетерпимості та дискримінації за етнічною, релігійною та расовою ознаками, сприяння досягненню толерантності в суспільстві; сприяння міжконфесійному порозумінню; здійснення спільних з релігійними організаціями проектів щодо пропагування загальнолюдських моральних цінностей, здорового способу життя, зміцнення інституту сім’ї, захисту дитинства та ін.; сприяння реалізації права громадян на свободу вибору характеру освіти як елемента свободи совісті.

На думку сучасних науковців (О. Гуренко, К. Юр’єва та ін.), процес переорієнтації освіти з предметно-змістового принципу навчання основам наук на вивчення цілісної картини світу, пов’язаний із посиленням впливу гуманітарних наук на всі види пізнання. Педагогічні дослідження розкривають поняття «гуманітаризація освіти» як найважливішу форму прояву життя людини, її активного ставлення до навколишньої дійсності.

Ми маємо глибоке переконання, що зміст навчальних дисциплін (у т. ч. гуманістичні засади народної педагогіки, національного мистецтва, культури та ін.), педагогічної практики (застосування її етнологічного потенціалу), студентської науково-дослідної роботи дозволяє забезпечити якісну підготовку студентів гуманітарних спеціальностей до професійної діяльності у поліетнічному освітньому середовищі. Сучасна модель професійної підготовки передбачає студентоцентрований підхід, а дисципліни гуманітарного циклу якнайкраще надають можливості до використання дискусій, презентації проектів, аналізу педагогічних ситуацій у полікультурному середовищі. Все це проектується на розвиток особистості майбутнього вчителя, його компетентності через засвоєння етнокультурних, загальнонаціональних, загальнолюдських цінностей і формування гуманітарної орієнтованої свідомості. Це забезпечує необхідні умови для самореалізації особистості в межах освітнього процесу, а також подальший розвиток особистісних і професійних якостей, потрібних для ефективної професійної діяльності.

Відтак, формування готовності до роботи в школах національних меншин здійснюється в процесі університетської підготовки. Зазначений процес повинен мати цілісний характер, бути цілеспрямованим, систематичним, педагогічно керованим та здійснюватися поетапно, протягом усього навчання студентів в університетів, оскільки саме тут відбувається інтенсивний цілеспрямований розвиток майбутнього педагога, становлення його професійної свідомості. Сформувати зазначену готовність без гуманітарної освіти неможливо.

Література:

1. Перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/266-2015-п.

2. Гомонюк О. М. Розвиток етнопедагогічної культури майбутніх офіцерів у навчально-виховному процесі : автореф. дис. ... канд. військ.-спец. наук : 20.00.02 / О. М. Гомонюк ; Національна академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького. – Хмельницький, 2001. – 19 с.

3. Слоньовська О. Б. Полікультурна освіта майбутніх учителів гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах Канади : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / О. Б. Слоньовська ; Житомирський державний університет імені Івана Франка. – Житомир, 2011. – 22 с.

4. Чернуха Н. М. Гуманітарна освіта: умови для формування толерантності особистості / Н. М. Чернуха // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка, 2012. – № 22. – С. 80 – 86.

5. Корж О. Ю. Формування професійно значущих якостей майбутніх лікарів у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін : автореф. дис.. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / О. Ю. Корж. – Слов'янськ, 2014 . – 19 с.

6. Волкова Н. П. Моделювання професійної діяльності у викладанні навчальних дисциплін у вишах : монографія / Н. П. Волкова, О. Б. Тарнопольський ; за заг. та наук. ред. О. Б. Тарнопольського. – Д. : Дніпропетр. ун-т ім. А. Нобеля, 2013. – 228 с.

7. Концепція гуманітарного розвитку України на період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/V ishya _osvita/30817/.