Педагогічні науки/4.Стратегічні напрямки реформування системи освіти

Стегніцька Л.В.

Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», Чернівці

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У ФОРМУВАННІ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ.

Сучасна освіта спрямована на пошук дієвих шляхів вдосконалення навчального процесу у вищій школі. Саме вдосконалення отриманих знань та вміння їх застосовувати та адаптувати до потреб суспільства є пріоритетним напрямком у створенні нової парадигми освіти, основою якої є компетентнісний підхід. Компетентнісний підхід в свою чергу базується на вихідних результатах навчання, які проявляються у професійних рисах особистості. Від студента очікують ефективного практичного застосування знань, що є пріоритетним на противагу теоретичним, оскільки сприяє формуванню інтегрованої особистості здатної аналізувати та реагувати у проблемних ситуаціях. Дефініцій щодо компетентності є багато, та у широкому сенсі – це здатність особистості застосовувати взаємопов’язані знання, навички та здібності, які необхідні для результативного виконання поставлених задач.

У вищій школі обсяг базових теоретичних знань та практичних вмінь, які є обов’язковими для опанування студентом згідно вимог відповідної освітньо-кваліфікаційної характеристики, визначаються навчальною програмою, яка забезпечує формування компетенцій на різних навчальних рівнях. Формування іншомовної комунікативної компетенції є одним з визначальних напрямків навчальної програми з іноземної мови вишів зорієнтованої на спеціалізацію студента. Вивчення іноземної мови у ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет» триває протягом двох років, основною метою якого є формування комунікативної компетенції студента, що дозволить подолати бар’єр міжкультурного спілкуванні. На нашу думку, здатність студента інтегрувати отримані знання та навички володіння іноземною мовою є рушійним фактором у формуванні комунікативної компетенції в умовах компетентнісного підходу.

Комунікативна діяльність студента здійснюється через мовленнєву діяльність, основними видами якої є аудіювання, читання, письмо та мовлення, практичне застосування яких полягає у здатності індивіда адекватно діяти у різних, часто непередбачуваних, ситуаціях, вирішувати проблемні питання, досягати поставленої мети та успіху. Ми вважаємо, що саме компетентнісний підхід дозволить виявити не тільки що студент знає, але й спрогнозувати шляхи практичного застосування отриманих знань та навичок.

Аудіювання

Якщо знаннєва парадигма передбачає тільки розуміти почути, то компетентісний підхід вимагає від студента зрозуміти, проаналізувати та застосувати почуте. На нашу думку дієвими є наступні форми аудіювання:

- прослуховування аудіо запису з подальшим виконанням розроблених викладачем завдань для перевірки вихідного рівня знань;

- сприйняття на слух усного мовлення студентів-іноземців, які навчаються переважно у медичних вузах, з динамікою подальшого спілкування;

- сприйняття на слух матеріалу лекційних занять, до читання яких запрошуються викладачі іноземних вузів, з подальшим застосуванням отриманої інформації у навчанні;

- сприйняття на слух матеріалів наукових конференцій, та здатність студента застосувати отриману інформацію для моделюванням поведінки необхідної для введення дискусії.

Говоріння

Заздалегідь підготовлені діалоги чи монологи допоможуть у формуванні спонтанного мовлення, яке передбачає миттєве ситуативне реагування студента з використанням вивчених раніше мовних кліше. Моделювання ситуацій під час практичних занять дозволить використати отриманий досвід у веденні діалогічного та монологічного мовлення в реальних умовах, таких як:

- ведення діалогу у невимушеній обстановці на побутові та професійні теми із студентами іноземних громадян допоможуть подолати невпевненість в іншомовному спілкуванні;

- проходження навчальної практики чи стажування за кордоном, де набуті навички іншомовного спілкування допоможуть студентам визначити подальшу модель професійної поведінки;

- участь у міжнародних науково-практичних чи онлайн конференціях, які передбачають не тільки усну доповідь, як підготовлений монолог, але й вміння вести дискусію, тобто правильно формулювати запитання чи відповіді;

- участь в різноманітних мовних клубах, де відбувається розкриття не тільки професійного, але й творчого потенціалу студентів, яке здійснюється через іншомовне спілкування;

- проведення студентами ознайомчих екскурсій, участь в яких допоможе вийти за рамки тематичної проблематики визначених навчальними програмами.

Письмо

Опанувавши основні фонетичні та орфографічні правила, структурно-граматичні та лексико-семантичні моделі певної мови, студент здатний справитись із завданнями, які необхідні не тільки для навчання, але й майбутньої професійної діяльності, серед яких:

- ведення неформального листування, дотримуючись базових структурних елементів;

- написання резюме;

- заповнення формальних документів (аплікаційні форми, запити, заявки, листування, тощо);

- написання наукових робіт (тези, статті, дослідження).

Вміння викладати думки у логічній послідовності з дотримуванням основних правил, необхідних для такого виду спілкування, є результатом наполегливості студента і показник його компетентності, вдосконалення яких потребує часу та певних зусиль.

Читання

Читання та розуміння текстів та виконання запропонованих завдань не тільки збагатить словниковий запас, але дозволить якісно опрацювати інформаційні дані. Вміння застосовувати та поєднувати ознайомлююче, вивчаюче, вибіркове чи пошукове читання, які визначаються комунікативними потребами студента, є головним чинником успішної реалізації іншомовного спілкування.

Сучасна освіта все частіше заохочує студента до самоосвіти та самоконтролю, змінивши роль викладача з такої що навчає на контролюючу. Студент несе відповідальність за результати свого навчання та самостійно шукає ефективні шляхів свого вдосконалення. Перехід вищої школи на компетентістну модель підготовки дозволить формуванню цілісної системи знань та вмінь, яка допоможе особистості у вирішенні професійних завдань. Така єдність є пріоритетною у вихованні високо компетентних, а отже і конкурентоспроможних спеціалістів.

Література

1. Гладуш В. А. Педагогіка вищої школи: теорія, практика, історія. Навч. посіб. / В. А. Гладуш, Г. І. Лисенко – Д., 2014. – 416 с.

2. Гулай О. I. Компетентнісний підхід як основа нової парадигми освіти. / О.І. Гулай // Педагогічні науки Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України, 2009. – С.41-51

3. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / А. І. Кузьмінський [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-book-105.html.

4. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / З. Н. Курлянд, Р. І. Хмелюк, А. В. Семенова та ін. ; за ред. З. Н. Курлянд. – К. : Знання, 2007. – 495 с. – С. 449.