“Филологические науки” /2. Риторика и стилистика
К.п.н. Єгорова
О.В.
Харківський національний
педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, Україна
Цитата та її функції в
художньому творі
У сучасній літературі та наукових дослідженнях цитата
визначається й як точний витяг з тексту або висловлювання, і як різновид
інтертексту або синонім до цього поняття.
Виділяються декілька підходів до
класифікації цитат. Так, наприклад, розподіл цитат на нейтральні й експресивні
залежить від стилю тексту, в якому цитати використовуються. З’ясовано, що нейтральне
цитування більш притаманне науковій літературі, в той час як експресивним є
цитування в художній літературі (Полубиченко Л.В., Андросенко В.П.). За
розміром і цілісністю цитати розподіляють на повні й часткові. За тими ж
критеріями в окремий вид виділяється цитування, при якому цитата
використовується як мовленнєва структурна формула, тобто зберігається загальне
значення, але замінюються деякі компоненти (Туркин Л.М.). Меркотан Л.Й.
виокремлює повну цитату, що є дослівним відрізком тексту-джерела, закінченим у
змістовому відношенні та представленим без скорочень; редуковану цитату, що є
скороченим, але без втрат для загального змісту відрізком тексту-джерела, який за
рахунок контексту отримує логічне завершення; та сегментовану, що представлена
цитатними вставками, нерозривно пов’язаних у структурно-смислових відношеннях,
відтворених через невеликі інтервали відповідно до змістового навантаження в
тексті-приймачі
[1, с. 231].
Установлено, що на різних рівнях
тексту цитата може бути лексичною, метричною, синтаксичною або сюжетною.
Найбільш функціональною вбачається цитата, що приведена на декількох рівнях
тексту одразу. У той же час лексичні цитати можуть розподілятися на – точні/ у власному розумінні
(точно відтворені уривки чужого тексту - приховані й явні), неточні цитати (або
перефразування), цитати - скорочені знаки (імена, художні предикати, атрибути,
«міфеми») (Минц З. Г.). Базуючись на принципах зазначеної вище типології цитат
Смирнова Т.А. визначає такі їх типи – точні (дослівне відтворення слів джерела);
неточні, що вміщають «забуті», змінені та «забуті» з функцією пригадування; цитати
- вислови, що можуть представляти й концентрувати складний образ художнього
твору; цитати - парафрази та цитати - знаки; цитати - епіграфи; цитати - теми
та слова - цитати, що можуть бути представлені авторськими неологізмами та
іншим, згідно з авторським задумом [2, с. 10-11].
Крім цього, цитата розподіляється
на види за типом її джерела – у залежності від авторського задуму вона може
з’явитися у мовленні автора, персонажа або оповідача; за її місцем у тексті –
на початку або у фіналі і т.ін. Виділяють також марковані й немарковані цитати
та «цитати в цитатах» (Щаслива Н.С.). Слід відмітити, що істотною
характеристикою цитат також є їх концептуальність для певного тексту, що
дозволяє розподіли цитати на впізнаванні й невпізнаванні. Якщо читач не
ідентифікує цитату, то її інтерпретація залишається неповною (Козицька К.О.). Цитати
також можна розподілити на імпліцитні/ неатрибутивні та експліцитні/ атрибутивні,
які читач може одразу впізнати за таким критерієм як вказівка на автора або
претекст.
Усі зазначені вище виявлені критерії
дозволяють визначити функції цитати в тексті, зокрема художньому. Зауважимо, що
функції цитат у чистому вигляді виявляються лише в окремих випадках, частіше
реалізується кілька функцій одночасно, та все ж таки у своїй більшості цитата сприяє
збільшенню змісту художнього твору за рахунок її інтертекстуальності.
Так, функції цитати можна
розглядати з точки зору її прагматичного потенціалу та через призму її
стилістичних аспектів.
Дослідженнями було виявлено такі
прагматичні функції – текстоструктуруючу (цитата формує простір художнього
тексту в єдине ціле, тим самим вносячи в нього новий зміст); функцію додавання
нового змісту (зміст тексту - реципієнта збагачується змістом претексту); характерологічну
(цитата допомагає створювати образ й описувати характер персонажу) й
передбачувальну функцію (сприяє цілісності художнього тексту) [3, с. 276].
Серед функцій цитати в художньому
тексті також визначаються – функція сюжетоутворення, при якому забезпечується
впізнавання авторитетного прецедентного тексту читачем; функція створення
можливості різнорівневого сприйняття твору (Аржанова О.К.).
У дослідженнях основними
стилістичними функціями цитати визначено: інформативну, рекламну, композиційну,
асоціативну, аргументативну, характеризуючу, емоційно-оцінну, комічну, образну,
а також функцію перифрази (Сабліна М.В.). Оціночна функція може бути критичною
(при негативному ставленні) та емпатичною (при позитивному ставленні автора або
персонажа).
У роботі Болсуновської Л.М. й
Баранової О.В. інформативна функція визначається поряд з експланативною, що
слугує для уточнення, роз'яснення ідеї автора, та апелятивною, що реалізується
в тих випадках, коли автор встановлює зв'язок з першоджерелом. Усі три функції
разом представляють референційну функцію інтертекстуальних зв’язків у тексті [4,
с. 24].
Цей перелік функцій цитати може
бути доповнений філософською (наприклад, створення відчуття абсурдності буття),
міфологічною та неоміфологічною функціями (Насрутдинова Л. Х.).
Таким чином, можна зробити
висновок про багатоаспектність поняття цитати, існування у сучасній лінгвістиці
великої кількості підходів до класифікації цитат. З’ясовано, що цитата у своєму
широкому й вузькому значеннях є багатовимірним й поліфункціональним явищем.
Литература:
1.
Меркотан
Л.Й. Структурні типи цитат у дискурсі сучасної української прози.
Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені
Івана Огієнка. Філологічні науки. Кам'янець-Поділ., 2015. Випуск 38. С. 229-233.
2.
Смирнова Т.А. Типология и функции цитаты в художественном
тексте. Автореф. дисс. по филологии, специальность ВАК РФ
10.01.08. Москва, 2005. 31с.
3.
Сиренко Т.С. Прагматический
аспект цитаты. Российско–украинские отношения, история, сотрудничество,
конфликты: Междунар. заочная научно-практич. конф. Филология и лингвистика. Номер 6-1 (28), 2014. Том 6
4.
Болсуновская Л.М., Баранова О.В. Частотность, типы и функции интертекстуальных связей в научных
текстах (на материале статей из журнала «Советская геология»). Вестник Читинского
государственного университета. №10 (77). Филологические науки. Чита, 2011.
С.21-27.