ЭКОЛОГИЯ/2. .Экологические и метеорологические

проблемы больших городов и промышленных зон.

Дудар В. В., к. с-г. н. Кравченко Ю. С.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

Небезпечні промислові об’єкти м. Києва

Одним із основних завдань розвитку м. Києва є забезпечення сталого збалансованого розвитку міста як столиці України. Сталий розвиток м. Києва – це економічно, соціально та екологічно збалансоване вирішення завдань щодо досягнення запланованих результатів функціонування міста в перспективі. При цьому екологічна складова сталого розвитку виступає на перший план і є пріоритетною порівняно з досягненнями економіки. Саме тому, одним з пріоритетніших напрямків діяльності природоохоронних органів є вирішення найгостріших екологічних проблем, що виникли в місті, особливо через негативний вплив деяких промислових об’єктів міста.

Київ – один з найбільших індустріальних центрів України. Місто є великим центром машинобудування, в тому числі важкого-, енергомашинобудування, верстато-, судно-, приладобудування, чорної і кольорової металургії, хімічної, легкої, поліграфічної промисловості.

Було створено список київських об’єктів, що найбільше загрожують довкіллю та здоров’ю людей. Майже всі найбільш небезпечні об’єкти є державними, а частина з них продовжує завдавати незворотної шкоди, вже будучи виведеними з експлуатації. Найвища концентрація найбільш небезпечних об’єктів – у Дарницькому районі міста.

1. Завод “Радикал” (ст. м. “Лісова”, Дарницький р-н).

Завод по праву називають “ртутним Чорнобилем”. Ртуті, що знаходиться в межах заводу, вистачить на забезпечення всіх жителів Землі градусниками. Це при тому, що вже вилучено більше 120 тонн ртуті. Головне управління екології та охорони природних ресурсів не рекомендує знаходиться ближче ніж за кілометр від заводу. Цікаво, що завод закрили не через екологічних міркувань: виробник гербіцидів і ДДТ збанкрутував у середині 90-их. Цей об’єкт не був включений до списку Держуправління охорони навколишнього середовища.

2. Завод з переробки твердих побутових відходів “Енергія” (Дарницький р-н).

Переробляє лише близько 20 % всіх столичних відходів. Раніше чиновники стверджували, що завод старий і шкідливий, тому його необхідно закрити. Разом з тим, фахівці говорять, що звалища відходів приносять більше неприємностей, тому потрібно побудувати ще 2-3 заводи. Але суттєвих змін не відбувається і ситуація консервується: сміттєспалювальний завод не знищує сміття в належному обсязі, та ще й забруднює повітря. Другий завод збиралися будувати в Деснянському районі – біля ТЕЦ-6 на Троєщині. Але інвестор – австрійська фірма AVG – відмовилася від проекту (будівництво за 240 млн. євро призвело б до подорожчання квартплати), до того ж невдоволення висловили місцеві жителі. Адже ефект від заводу додався б до вже існуючоъ шкоді від електростанції ТЕЦ-6.

3. ТЕЦ-5 АК “Київенерго” (Голосіївський р-н).

Найпотужніша теплоелектроцентраль України. На думку експертів, найбільшу небезпеку становить те, що на підприємстві досі не організовано утилізацію золи і золошлакової суміші, що утворюється від вапняного і ванадієвого шламів. Це отруює столичне повітря.

4. ТЕЦ-6 АК “Київенерго” (Деснянський р-н).

Станція виробляє тепло та електроенергію для Києва і є одним з найбільших забруднювачів міського середовища. Основним паливом на ТЕЦ є природний газ, резервним – мазут.

5. ДП “Державне госпрозрахункове виробниче підприємство “Захід” (Святошинський р-н).

Ще з 70-х років підприємство виробляло оптичні прилади для підводних човнів, ядерної та рентгенотехніки. У 90-х роках воно теж припинило виробництво з економічних причин – грошей на вивезення відходів, що містять берилій, не вистачило. Тому вони досі зберігаються в контейнерах, які, за словами екологів, не є герметичними. Берилій – отруйна речовина, що має алергічну дію. Подразнює шкіру та слизові оболонки. При попаданні в легені викликає хронічне захворювання бериліоз (легенева недостатність).

6. ЗАТ “Екостандарт” (Дарницький р-н).

Виробляє теплову та електричну енергію. Завод експлуатує Дарницьку теплоелектроцентраль (ТЕЦ). Визнаний одним з головних забруднювачів столичного повітря.

7. Спецкомбінат “Радон” (с. Пирогово).

Завод припинив свою роботу. Раніше він займався переробкою відходів, але через зупинку використовується лише як сховище атомних відходів, зокрема, тритію – матеріалу для термоядерної зброї. У сховищі спецкомбінату з 80-х років звозили радіоактивні відходи з усіх сусідніх областей країни. Тепер вони зберігаються на глибині 10 м у спеціальних контейнерах. Сховище поповнюється відходами з підприємств, лікарень і т. д. В даний момент сховище перебуває в аварійному стані. Залізобетонні перекриття дали тріщини, а металеві контейнери, поховані на десятиметровій глибині, з’їдає корозія. Після аналізу ґрунтових вод вчені з Інституту геохімії виявили там тритій – радіоактивний ізотоп водню. Крім того, в резервуарах зберігається 450 кубометрів ядерних відходів. Чиновники неодноразово піднімали питання про перепоховання небезпечного сміття на території Чорнобильської АЕС.

8. Дніпровська водопровідна станція ВАТ “АК Київводоканал” (Дніпровський р -н), Деснянська водопровідна станція ВАТ “АК Київводоканал” (Деснянський р -н).

Основними постачальниками столичного водопроводу залишаються саме Деснянський і Дніпровський водозабори. Через неправильну технологію очищення води в неї потрапляють небезпечні речовини. Підвищена концентрація у воді ізотопів вуглецю, водню і кисню прискорює процес старіння організму; навіть незначні частки тритію пригнічують життєдіяльність в цілому; солі алюмінію в самих малих дозах викликають у дітей розумову відсталість. Деснянська, як і Дніпровська, станції небезпечна через використання хлору.

10. ДП “ЗАХІД”. (Бульвар Академіка Вернадського.

За цією адресою з 70-х років працювала рядова радянська “поштова скринька”, яка виробляла оптичні прилади для підводних човнів. Для шліфування оптики застосовувалися з’єднання берилію. У 1989 році завод прикрили, а промислові відходи берилію залишилися. Їх помістили в 111 сталевих контейнерах і зберігають на ДП “Захід”, створеному на місці колишньої п/с. За даними Державного управління охорони навколишнього природного середовища Києва, проведеними дослідженнями встановлено, що ґрунт майданчика, де розташовані контейнери з берилієвмісними відходами, істотно забруднена берилієм (значення до 7 разів перевищують фонову величину), а складування цих відходів на підприємстві неможливо навіть у герметичних контейнерах у зв’язку з небезпекою для здоров’я як працівників, так і населення прилеглих територій.

Інші досить небезпечні підприємства м. Києва є: ВАТ “Корчуватський комбінат СМ”, СТ-1, СТ-2, РК “Борщагівка”, Київський склотарний завод, Дарницький вагоноремонтний завод, ЗАТ “Київський м’ясокомбінат”, Бортницька станція аерації.

За даними Головного управління статистики Києва, впродовж дев’яти місяців поточного року від підприємств і організацій в повітряний басейн столиці поступило 36,1 тис. тонн шкідливих речовин, що в 1,9 разів більше порівняно з відповідним періодом минулого року. На один квадратний кілометр від стаціонарних джерел потрапило 43,2 тонни шкідливих речовин, а на одну людину – 13,1 кілограма. Найбільше шкідливих викидів в атмосферу сталося в Голосіївському, Деснянському, Дніпровському районах столиці. Максимальне навантаження – більше 11 тис. тонн шкідливих викидів – припало на Голосіївський район. Менше всього забруднені Печерський(58,7 тис. тонн), Оболонський (420,5 тис. тонн), Соломенський (571,1 тис. тонн) райони. Із загальної кількості шкідливих викидів 426,2 тонн (1,  %), зокрема метан (406,2 тонн) і окисел азоту(20,0 тонн), належать до парникових газів. Крім того, в атмосферу Києва за цей період поступило 5092,8 тис. тонн діоксиду вуглецю, який також впливає на зміну клімату.

Шляхи вирішення проблеми зрозумілі – чи винесення цих підприємств за межі міста (більш масштабний і не завжди можливий до реалізації проект, так як навколо столиці велика кількість інших населених пунктів, щільність населення яких збільшується щорічно), або – оснащення цих підприємств сучасними системами очищення. Потрібно відзначити, що приклад вирішення продемонструвала київська влада в кінці 2011 року стосовно заводу “Енергія”. Щодо цього промислового об’єкту досягнуто угоди з японськими фахівцями, які до 2014 року замінять очисне устаткування на сучасне, на що будуть частково залучені кошти Кіотського протоколу.

Література

1. Державне управління охорони навколишнього природного середовища Києва Стаття “Вісім найнебезпечніших з погляду екології об’єктів столиці” – Київ, 2012.

2. Коваленко В.М. Экологическая ситуация в Киевской области, Київ, 2012.

3. Дудар В. В. Радіаційне забруднення Київського водосховища”/ Матеріали конференції “Екологія – філософія існування людства” – м. Київ, 2013.

4. Ручин А. Б., Мещеряков В. В., Спиридонов С. Н. Урбоэкология для биологов. − Изд-во Колос, –2009. − 195 с. ISBN 5-9532-0686-0.

5. М. М. Мусієнко, О. В. Брайон, В. В. Серебряков та ін. Екологія — К.: Візаві, 2009.