Экономические науки/ 2. Экономика сельского хозяйства

Москалюк К.В.

ПВНЗ «Інститут ділового адміністрування», Україна

Економічні аспекти розвитку виробництва сільськогосподарської продукції

На сучасному стані розвитку ринкової економіки України необхідно забезпечити пропорційний і збалансований розвиток комплексу аграрних і промислових галузей, їх інтеграцію. Найбільш значною галуззю аграрного комплексу є продуктовий підкомплекс – головна задача якого забезпечення населення повноцінними продуктами харчування у достатній кількості, його рішення – це, насамперед, створення продовольчої безпеки країни. Особливо напруженим в останні роки залишається забезпечення населення сільськогосподарськими продуктами.

Господарства населення, як форма самозабезпечення, була притаманною людству протягом тривалого періоду його розвитку. Історичний досвід ведення господарської діяльності різних країн показує, що змінювалися суспільно-політичні формації, до влади приходили різні політичні сили, які суттєво, а інколи і докорінно впливали не тільки на організаційні форми ведення сільськогосподарського виробництва, а взагалі на все суспільне виробництво. Проте особисте господарство населення, як форма ведення виробництва продукції на землі, зберігалося і зберігається до тепер.

Сучасний розвиток сільськогосподарської продукції останнім часом характеризується нестабільністю (див. табл. 1). Економічна ефективність виробництва більшості традиційних видів продукції коливається залежно від цінової ситуації на ринку, обсягів попиту та пропозиції. Хоча світовий попит на продукти харчування невпинно зростає через збільшення чисельності населення, традиційні підходи у сільськогосподарського виробництві не дають змоги оперативно реагувати на глобальні виклики. Крім того, збільшення обсягів пропозиції потребує зростання рівня внесення мінеральних добрив, засобів захисту рослин та тварин, стимуляторів росту, кормових добавок, преміксів до раціонів тварин та різних хімічно синтезованих речовин.

Таблиця 1

Індекси обсягу сільськогосподарського виробництва за 2001-2013 роки (у % до відповідного періоду попереднього року)

Рік	Сільське господарство-всього	У тому числі
		сільськогосподарські підприємства	господарства населення
За 2001 рік	110,2	119,9	104,4
За 2002 рік	101,2	98,4	103,1
За 2003 рік	89,0	75,3	98,2
За 2004 рік	119,7	140,2	109,2
За 2005 рік	99,9	102,1	98,4
За 2006 рік	100,4	104,2	97,9
За 2007 рік	93,5	95,8	92,1
За 2008 рік	117,1	135,1	105,2
За 2009 рік	98,2	95,6	100,4
За 2010 рік	98,5	98,6	98,4
За 2011 рік	119,9	128,7	111,8
За 2012 рік	95,5	93,5	97,6
За січень, 2013 рік	105,6	110,6	101,2
Січень-лютий, 2013 рік	105,8	110,4	101,4
Січень-березень, 2013 рік	105,8	110,5	101,6
Січень-квітень, 2013 рік	105,1	109,7	101,3
Січень-травень, 2013 рік	105,1	110,2	101,2
Січень-червень, 2013 рік	115,4	127,5	106,4
Січень-липень, 2013 рік	114,8	123,1	107,0
Січень-серпень, 2013 рік	113,3	123,0	106,2

Такі заходи вимагають збільшення обсягу необхідних матеріальних і, особливо, фінансових ресурсів. В сучасних умовах це призводить до здорожчання отриманої продукції, оскільки вартість основних складових собівартості невпинно збільшується. Все це збільшує потребу фінансових ресурсів для забезпечення виробництва рослинницької та тваринницької продукції. В умовах світової фінансової нестабільності та дефіциту платоспроможності більшості товаровиробників вартість отриманих кредитів та залучених інвестицій зростає, що в кінцевому результаті негативно позначається на економічній ефективності їх господарської діяльності.

Крім того, зростання обсягів пропозиції забезпечується зростанням обсягів виробництва, що дуже часто негативно впливає на якість та безпечність отриманої продукції. В умовах глобалізації та членства в СОТ це питання набуває особливого значення.

Останнім часом на шляху розвитку сільського господарства виникають нові проблеми. Зростаючий світовий попит на продукти харчування потребує зростання виробництва більшості видів аграрної продукції. Разом з тим, обсяг попиту збільшується в основному за рахунок збільшення чисельності населення у країнах з низьким рівнем купівельної спроможності більшості громадян. Тому постає питання забезпечення більшого обсягу виробництва та доступності для споживачів. В багатьох випадках цей баланс досягається за рахунок погіршення якості продукції, застосування технологій генетичної модифікації, хімічно синтезованих харчових добавок, дешевих складових мікро- та макроелементів продуктів харчування.

Підвищення якості продукції вимагає додаткових затрат не тільки інтелектуальної праці, але, як правило, й матеріально-грошових коштів. Як свідчить світова практика, в усіх галузях народного господарства сформувалася стійка тенденція до зростання витрат на поліпшення якості продукції. Але слід пам’ятати, що висока якість не повинна досягатися будь-якою ціною. Додаткові витрати, пов’язані з реалізацією комплексу цих факторів, повинні бути економічно доцільними.

Застосування традиційних технологій сільськогосподарського виробництва обмежує можливості товаровиробників до збільшення прибутковості. Сучасний стан аграрної економіки вимагає пошуку інноваційних підходів в організації виробництва, які б забезпечили конкурентоспроможність вітчизняної продукції на внутрішньому і світовому ринках сільськогосподарської продукції та продовольства. Крім того, важливим питанням залишається мінімізація негативних наслідків для навколишнього середовища.

Література:

1. Аграрне право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / В.М. Гайворонський, В.П. Жушман, В.М. Корнієнко та ін. ; за ред. В.М. Гайворонського та В.П. Жушмана. – X. : Право, 2003. – 240 с.

2. Васильчак С.В. Перспективи розвитку господарств населення у ринкових умовах / С.В. Васильчак, О.Р. Жидяк // Науковий вісник ЛНГУ України. – 2009. вип.19.5

3. Сільське господарство України – 2010 : [стат. збірник]. – К. : Державна служба статистики України, 2011. – 384 с.

4. Статистична інформація [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua