Системна основа трансформаційного процесу економіки України

Потравка Л.О., к.е.н., доцент ХДАУ

Дослідження трансформацій економічної системи здійснюється за допомогою принципів методологічного індивідуалізму, лібералізму, еволюційного та інституційного підходів. В сучасному ракурсі вивчення трансформаційних процесів найбільш актуальним є використання системного підходу у контексті теорії економічного розвитку Й. Шумпетера та теорії зовнішньої залежності. Підхід Й. Шумпетера має ряд переваг, зокрема, об’єкт трансформації розглядається як системне явище, а не як сукупність різних елементів без функціонального призначення. Системний підхід дозволяє уникнути статичності в дослідженні трансформації економічних систем, однобічності її трактування. Окрім того, системний підхід дозволяє визначити вектор трансформації, критерії класифікації цих процесів у напряму становлення цілісності системи.

Системний підхід дозволяє розкрити найбільш загальний, глибокий системотворчий зв'язок, що реалізую цілісність системи стосовно її елементів. При цьому найважливішим є визначення місця кожного елемента, а також здатність їх відносно самостійно здійснювати свої функції в межах системи. При цьому функціональною їх характеристикою є взаємозв’язки між елементами. Таким чином, взаємозв’язки елементів й цілісність формують критерії реалізації системного підходу. Шумпетеровська позиція розширює рамки сприйняття трансформаційного процесу як безперервних економічних змін обумовлених інноваційною природою, що сприяють економічному зростанню. Але трансформаційні процеси не виключають перерв у вигляді економічних криз, які мають силу «творчого руйнування». Саме після різких спадів спостерігаються потужні підйоми, в чому і полягає сутність головного механізму соціально-економічного зростання. Трансформація у такому контексті розглядається як засіб розвитку економічної системи. На рис. 1. відображено складові трансформації економічної системи: еволюційна, реформаційна та революційна. Зокрема, еволюційна трансформація являє собою безперервний процес саморозвитку, джерело якого перебуває в самій системі, охоплює її повністю та приводить до поступового становлення системної цілісності на основі виникаючих протиріч в системі. Таку трансформацію можна характеризувати як поступовий, плавний процес, що виключає різкі стрибки та біфуркації.

Певні умови існування системи, що виникають в ході еволюційної трансформації, з урахуванням дії впливових факторів зовнішнього та внутрішнього характеру, викликають необхідність проведення заходів щодо подальшого розвитку системи. Наступним етапом є реформаційна трансформація, що здійснюється за допомогою реформ. В свою чергу відбувається перетворення значної частини параметрів системи в рамках збереження базових властивостей. За умов реформи економічних систем відбувається лише коригування окремих елементів з метою поліпшення ефективності старої системи без зміни її основ. Таким чином, реформи можна розглядати як певні етапи трансформації, вони створюють умови для якісного переродження системи.

Позиціонування нової системи: організація системи, її структури, нові якості елементів

Еволюційна складова

Становлення нової системи, подолання деформації, подолання протиріч в системі

Біфуркаційна фаза, відсутність стійкості, перехід до нової системи

Реформаційна складова

За умов, коли відбувається зміна старої системи новою, відображаючись змінами соціальної та економічної структури, слід говорити про етап революційної трансформації.

Рис. 1. Зміст етапів трансформації економічної системи.

Таким чином, з точки зору системного підходу трансформація економічної системи є засобам розвитку, що діє на еволюційній, реформаційній та революційній основі. Системні критерії можуть бути зведені до певних показників, які характеризують її зміни. Насамперед, до таких критеріїв слід віднести цілісність, стійкість, безпека та доцільність.

Важливе місце у визначені проблематики трансформації займає вибір напряму трансформаційних процесів. Якщо у 90-х роках минулого століття вибір постсоціалістичних країн, України в тому числі, був пов'язаний з орієнтацією на ринкову економіку, сьогодення примушує дещо ширше розглядати це питання. Умови формування та становлення економічних систем США та Європи не можна ототожнювати з існуючими нині. На нашу думку підхід до трансформації економіки України слід базувати на теорії зовнішньої залежності, що стає здебільшого актуальним останнім часом.

Теорія зовнішньої залежності виникла в 70-х роках ХХІ ст., як результат втрати популярності моделей стадій зростання та структурних перетворень в країнах з низьким рівнем розвитку. Її прихильники вважали ці країни суспільствами, обмеженими інституційними, політичними та економічними умовами, встановленими розвинутими країнами з метою завоювання неподільної влади. В даній теорії визначається три основні напрями: неоколоніальна модель залежності, хибна парадигма розвитку та теорія дуального розвитку.

Ці напрями пов’язує недостатній розвиток країн третього світу з історичними тенденціями експлуатації їх розвинутими країнами. На відміну від моделей стадій зростання та структурних перетворень, що враховують лише внутрішні обмеження розвитку, економічна відсталість, згідно даної теорії, є зовні нав’язаним явищем. Визначення напрямів трансформації економічної системи необхідно здійснювати з позиції поетапної єдності еволюційної, реформаційної та революційної складової в межах системного підходу з позицій теорії зовнішньої залежності.