Экономические науки/Региональная экономика

Аспірант Савєльєва Ю.М.

Інститут економіко – правових досліджень НАН України, м. Донецьк

Визначення факторів розвитку наукового потенціалу регіону (на прикладі Донецької області)

На формування будь-якого процесу, стану господарської системи впливають різноманітні фактори. Дослідження та вивчення цих факторів дозволяє управляти ними, впливати на процес розвитку покращення показників досліджуваних об'єктів та формувати стратегію розвитку системи господарювання залежно від ситуації, яка склалась на даний момент часу. Сукупність факторів впливає на господарську діяльність та отриманий результат, тому очікуваний позитивний ефект залежить від того, на скільки якісно буде проаналізована та вивчена інформація про досліджуваний об'єкт. Отже, для комплексної та ефективної оцінки наукового потенціалу регіону та шляхів його підвищення необхідно визначити та дослідити фактори впливу на цю категорію.

Дослідження проблем, пов’язаних з визначенням факторів розвитку наукового потенціалу присвячено багато досліджень провідних вчених, серед яких можна виділити: Я.Олійника, О.Трусія [2], Н.Тимановську [3], Н.Федорову [4] та ін.

В економічній літературі фактор (від лат. factor - той, що робить) визначається як умови, необхідні для проведення даного господарського процесу, та як причина, рушійна сила цього процесу [1, с. 52].

Я. Олійник та О. Трусій виділяють наступні фактори розвитку наукової сфери, такі як:

- історико - географічні особливості формування, розвитку та
використання наукового потенціалу;

- фінансово-кредитне забезпечення, що є рушійною силою розвитку наукової діяльності, створення та просторове поширення інновацій;

- інноваційно-технічне забезпечення;

- кадрове забезпечення, зокрема, підготовка, перепідготовка та
атестація наукових і науково-педагогічних кадрів [2].

При цьому Н. Тимановська виділяє інші фактори реалізації науково – технічного потенціалу (табл. 1) [3, с. 48].

Таблиця 1

Фактори реалізації науково – технічного потенціалу

Зовнішні фактори	Внутрішні фактори
Економічні (освіта, реалізація особистості, трактування інтелектуальної власності).	Ступінь участі наукових колективів у ціноутворенні, фінансовому результаті, управлінні організацією.
Технологічні (новизна техніки, ступінь забезпеченості технологічними ресурсами, новітніми технологіями, рівень зносу устаткування).	Мотиваційні механізми (матеріальне стимулювання, система заохочення, підвищення професійного рівня за рахунок коштів організації).
Політичні (політична ситуація в країні, відношення уряду до науки).	Система маркетингу (пошук надійних партнерів, представлення результатів наукової діяльності на ринку).
Соціальні (зацікавленість роботою, суспільна корисність роботи, можливість кар’єрного росту працівників, отримання прибутків, достатніх для відтворення).	Організаційно – правова форма підприємства, внутрішня структура функціональної організації.

Вищеназвані фактори лише відображають основні чинники розвитку наукової сфери. Водночас Н. Федорова, виділяє деякі інші чинники, що впливають на розвиток системи знань взагалі, сприяють становленню та розвитку науки.

Отже, перша група – це природно – кліматичні умови існування і господарювання людини та суспільства (зміна чисельності населення, оскільки людина є перш за все компонентом екосистеми, природною істотою). Зростання населення та його соціально-економічний розвиток призводить до зростання суспільних потреб, але одночасно створює умови до подальшого самовдосконалення, адже це дає можливість розширення продуктивних сил через кількісне та якісне поліпшення робочої сили, розвиток науки та культури.

Друга група охоплює весь комплекс соціокультурних чинників розвитку людства. Оскільки носієм наукового знання є людина, то стан її свідомості, ступінь розвитку соціальних умов її існування, безперечно, відбивається на інтенсивності і продуктивності наукової діяльності. Важливим фактором цієї групи є ступінь розвитку культури певного народу та людства в цілому. Оскільки наука являє собою структурний елемент культури, розвиток останньої не може не вплинути на вдосконалення та розвиток наукової діяльності.

До наступної групи відносяться внутрішні фактори, тобто фактори саморозвитку науки. Ще в 1844 Ф. Енгельс сформулював положення про прискорений ріст науки: «Наука рухається вперед пропорційно масі знань, успадкованих нею від попереднього покоління». Розвитку науки властивий кумулятивний характер: на кожному історичному етапі вона підсумовує в концентрованому вигляді свої минулі досягнення, і кожен результат наукового пізнання поповнює її загальний фонд.

До останньої групи можна віднести весь комплекс економічних факторів прогресу в цілому та прогресу науки зокрема. Як відомо, головною рушійною силою соціально-економічного прогресу виступає зростання суспільних потреб. Нові споживчі (кінцеві) потреби виникають головним чином внаслідок контакту споживача з іншими людьми, сприйняття рекламного продукту, дії засобів масової інформації, зміни кількості та якості пропозиції товарів на ринку. Потреби виробництва зростають та ускладнюються внаслідок нових наукових відкриттів, що спричиняють моральну зношуваність основного капіталу та технологій.

Наведений підхід Н.Є. Федорової, дозволяє дослідити прогрес науки у тісному взаємозв’язку з еволюцією інших сфер суспільного життя: природно – кліматичних умов, соціокультурних, економічних факторів, кожен з яких не тільки впливає на всі інші компоненти, а й випробовує на собі зворотний вплив з боку наукового прогресу [4].

Отже, враховуючи вищеназвані фактори, можна визначити показники для оцінки використання наукового потенціалу регіону на прикладі Донецької області (табл. 2).

Таблиця 2

Показники наукової діяльності в Донецькій області

Показники	Роки						Питома вага, %
	1995	2000	2005	2009	2010	2011
Кількість організацій, які виконують наукові та науково – технічні роботи, од.
Україна	1453	1490	1510	1340	1303	1255	100
Донецька область	112	101	81	67	65	63	5,0
Чисельність працівників наукових організацій, осіб
Україна	293100	188000	170600	146800	141100	134700	100
Донецька область	23824	13575	10677	9116	7856	8074	5,9
Чисельність кандидатів наук, зайнятих в економіці області, осіб
Україна	57610	58741	68291	81169	84000	84988	100
Донецька область	4030	4142	4449	5038	5165	5216	6,1
Чисельність докторів наук, зайнятих в економіці області, осіб
Україна	9759	10339	12014	13866	14418	14896	100
Донецька область	542	587	686	798	838	892	5,9
Чисельність аспірантів, осіб
Україна	17464	23295	29866		34653	34192	100
Донецька область	887	1419	1607	1938	1905	1847	5,4
Чисельність докторантів, осіб
Україна	1105	1131	1315		1561	1631	100
Донецька область	51	49	72	87	80	72	4,4
Обсяг фінансування наукових та науково – технічних робіт, тис. грн.
Україна	651962,0	2046339,0	5160399,8	7822209,8	8995893,9	9591349,5	100
Донецька область	50956,3	111305,9	264498,3	372046,3	54695,7	506395,3	5,3

Донецька область володіє потужним науковим потенціалом, про це свідчить, по – перше, кількість наукових організацій (5%). Хоча за останні роки їх кількість вдвічі зменшилась (з 112 організацій до 63), але за цим показником Донецька область займає п’яте місце після м. Києва (327 організацій), Харківської (189), Львівської (76) та Дніпропетровської (73) областей.

По – друге, за чисельністю працівників наукових організацій Донецька область посідає четверте місце в країні після м. Києва (55,1 тис. осіб), Харківської (21,8 тис. осіб) та Дніпропетровської (10,8 тис. осіб) областей.

По – третє, з кожним роком збільшується чисельність докторів та кандидатів наук. З 1995 – 2011р. чисельність докторів наук збільшилась на 350 осіб та на 1186 осіб кандидатів наук. Питома вага за чисельністю кандидатів та докторів дорівнює майже 6%. Також аналогічна ситуація простежується у збільшенні чисельності аспірантів та докторантів, що позитивно впливає на розвиток наукового потенціалу регіону. З 1995 – 2011р. чисельність аспірантів збільшилась на 960 осіб та докторантів збільшилось на 21 особу. Також простежується позитивна тенденція щодо фінансування наукових та науково – технічних робіт. Обсяг фінансування за аналізований період збільшилась на 455439 тис. грн.

Донецька область серед інших регіонів країни займає лідируючи позиції. Однак, постійне скорочення чисельності науковців може призвести до негативних наслідків у розвитку наукового потенціалу регіону, тому необхідно впровадити заходи для розвитку кадрової складової наукового потенціалу, а саме: залучати молодь до науки та створити умови для розвитку їх наукового потенціалу (грантова підтримка молодих спеціалістів), збільшити фінансове забезпечення на оновлення матеріально-технічної бази науки, а також на підвищення заробітної плати науковців.

Література:

1. Вахович І.М., Савлук О.В. Дослідження факторів впливу на інвестиційну привабливість регіону // Економічний простір. – 2011. - № 52/2. – с. 52 – 58.

2. Олійник Я., Трусій О. Принципи та індикатори використання наукового потенціалу // Економічна та соціальна географія. – 2008. - №58. – с. 32 – 39.

3. Тимановська Н. Аналіз умов і факторів впливу на розвиток науково – технічного потенціалу промисловості // Економіст. – 2006. - № 6. – с. 48 – 52.

4. Федорова Н.Є. Фактори розвитку науки під впливом еволюції суспільства // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Економіка». – 2012. - № 6(3). – с. 249 – 254.