ДРОЗДОВ А.Ю.,

наук. кер. – к.е.н., доцент Урусова З.П.,

Запорізький національний університет,

м. Запоріжжя

АКТУАЛЬНІСТЬ РЕОРГАНІЗАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ «ДКРС – ДФІ»

Як відомо, Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади. Діяльність Держфінінспекції координується та спрямовується Кабінетом Міністрів України під безпосереднім керівництвом Міністра фінансів України. Державна фінансова інспекція України входить до системи виконавчих органів влади та забезпечує здійснення державної політики в галузі державного фінансового контролю [1].

Державна фінансова інспекція України була створена на базі Головного контрольно-ревізійного управління України 23 квітня 2011 року на підставі Указу Президента України № 499/2011.

Реорганізація даної структури – це вагомий крок в розвитку системи державного фінансового контролю. Але все ж найважливішим на сьогоднішній день залишається питання доцільності проведення такого роду трансформації.

В процесі інформаційно-пошукової роботи мною були виявлені якісно нові відмінності та, які характеризують Державну фінансову інспекцію як більш ефективний та продуктивний орган фінансового контролю в порівнянні з Державним контрольно-ревізійним управлінням України.

На сам перед зміни торкнулися нормативної бази, що регулює діяльність Держфінінспекції України. 16 жовтня 2011 року до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» Верховною Радою були внесені певні зміни та поправки. Змінилася назва Закону – тепер вона звучить наступним чином: «Про основні засади здійснення державного контролю в Україні». Зміст та види державного фінансового контролю, перевірка державних закупівель та державний аудит залишилися незмінними.

Але в той же час суттєвих змін зазнали права органів Державної фінансової інспекції України. Суттєво вдосконалилося державне регулювання процесу проведення зустрічних перевірок – відтепер представники Держфінінспекції України мають законне право здійснювати зустрічні перевірки не лише на об’єкті контролю, а й на інших суб’єктах господарювання, діяльність яких має безпосереднє відношення до процесу перевірки [1]. На мою думку, така інновація має досить прогресивний характер – якість, точність та обґрунтованість контрольних заходів підвищуються на порядок.

Корективів зазнало також Положення про планування контрольно-ревізійної роботи. Зміни торкнулися порядку відбору об’єктів перевірки – тепер підконтрольним об’єктам спочатку відсилається спеціалізований запит, який містить вимогу щодо надання ними фінансової звітності. На підставі отриманих звітних показників проводиться комплексний аналіз стану кожного об’єкта контролю та визначаються можливі обсяги втрат державних коштів. На основі даних аналізу Держфінінспекцією формується перелік об’єктів перевірки.

Я гадаю, що даний коректив є досить доречним, адже дає змогу виділити найбільш ризикові ділянки роботи, сконцентрувати на них максимальні зусилля та уникнути непродуктивних витрат робочого часу. Так в 2012 році в порівнянні з 2010 роком, враховуючи, що була проведена менша кількість перевірок (9500 проти 15392), було відшкодовано значно більше втрат державних ресурсів – 1927480,51 грн. в 2012 році проти 1751427,48 грн. в 2010 [2].

Отже, зміни торкнулися не лише назви контрольного органу, а і його діяльності, яка піднялася на якісно новий рівень.

Список використаних джерел

1. Положення про Державну фінансову інспекцію України: Затверджено Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011.

2. Звіт про результати діяльності Держфінінспекції за 2010 та 2012 роки. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http:// dkrs.gov.ua.