Сіра Евеліна Олександрівна

Львівська комерційна академія

Джерела формування інвестицій в основний капітал України

Рушійною силою економічного розвитку є капітал. Проте більшість вітчизняних підприємств не в повній мірі забезпечена цим ресурсом, а значна частина їх матеріально-технічної бази морально застаріла та фізично зношена. Зазначене обумовлює необхідність залучення значних фінансових ресурсів та активізації інвестиційних процесів.

Починаючи з 1998 р. і впродовж наступних десяти років обсяги інвестицій в основний капітал підприємств України стабільно зростали. Однак світова фінансова криза внесла свої корективи, що відобразилися в суттєвому скороченні інвестиційних ресурсів з усіх можливих джерел. У 2008 р. обсяг інвестицій в основний капітал в Україні на 2,6% у порівнянні з попереднім періодом, а в 2009 р. – на 41,5%, у 2010 р. – ще на 0,6%. У 2011 р. відбулося певне зростання (на 22,4%) [1, с. 22], однак досягти показника 2008 р. не вдалося. Здійснивши аналіз інвестиційного процесу в Україні за період з 1990 по 2010 рр., ми виявили, що за весь період незалежності обсяг інвестицій в основний капітал навіть не наблизився до суми 1990 р. У 2010 р. цей показник становив лише 50,7%. Частка інвестицій в основний капітал свого граничного значення – 25% досягла лише у 2007 р., отже, за весь період державної незалежності забезпечити належний інвестиційної безпеки Україна спромоглася лише у 2007 році.

Основним фінансовим ресурсом інвестиційної діяльності впродовж багатьох років поспіль були і залишаються власні кошти підприємств – на їх частку припадає близько 54% загального обсягу інвестицій в основний капітал. Левова частка інвестиційних ресурсів підприємств спрямовується на формування пасивної частини основних фондів, що скорочує інвестиції в реконструкцію, модернізацію та технічне переозброєння. Внаслідок цього відбулося збільшення ступеня зносу основних виробничих фондів підприємств. Стабільно висока частка власних коштів підприємств та організацій у фінансуванні капіталовкладень забезпечується завдяки скороченню обсягів фінансування з інших джерел.

Реальним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал у розвинених ринкових економіках є довгострокове кредитування. Однак частка довгострокових кредитів у кредитному портфелі українських банків дуже незначна. Для розвитку довгострокового кредитування в Україні не вистачає економічної стабільності, ефективних бізнес-програм [2, с. 82] та державної підтримки. На фінансування інвестиційної діяльності спрямовано лише 14% наданих кредитів, а це є свідченням того, що вітчизняні банки ще не мають ефективних технологій фінансування інвестицій [3]. Левова частка банківських кредитів припадає на високорентабельні швидкоокупні галузі – торгівлю та фінансову сферу, а це означає, що кредитно-фінансовий сектор України не забезпечує належного обсягу потреб реального сектора економіки.

Потужним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал є кошти державного та місцевих бюджетів. У розвинених ринкових державах їх частка становить 1,5% ВВП [4, с. 45], а в Україні – 0,4%. В періоди економічних криз уряди багатьох держав збільшують бюджетні видатки на інвестиційні цілі задля оздоровлення економіки. В Україні ж все відбувається навпаки – у кризовому 2009 р. обсяг інвестиційних видатків з держбюджету зменшився вчетверо [5, с. 39], а це свідчить про байдужість держави до проблем реального сектора.

Серед залучених в інвестиційну діяльність коштів особлива роль відводиться іноземним інвестиціям. Частка цього джерела в загальному обсязі інвестицій в основний капітал України становить близько 3%. Більша частина зазначених коштів спрямовується у високоприбуткові сфери зі швидким обігом капіталу, що не сприяє якісному оздоровленню української економіки. Складається враження, що єдиною метою іноземних інвесторів в Україні є отримання швидких та легких надприбутків і захоплення вітчизняного ринку товарів та послуг. До головних проблем, що перешкоджають залученню іноземних інвестицій в Україну відносимо: політичну та економічну нестабільність; недосконале та мінливе законодавство, відсутність належної інфраструктури; низькі можливості реалізації продукції всередині країни через низький рівень доходів населення.

Розв’язання зазначених проблем потребує активної участі держави. Важливим кроком на шляху до залучення додаткових інвестицій з різних джерел має стати удосконалення нормативно-правового поля. Це удосконалення передбачає насамперед його спрощення та викорінення суперечностей, що містяться в окремих нормах різних правових актів. Позитивний вплив на формування інвестиційного клімату в країні матиме запровадження системи податкових стимулів для інвестиційної діяльності, системи гарантій по кредитах, стимулювання заощаджень та тимчасово вільних коштів населення на потреби інвестування.

Література:

1. Капітальні інвестиції в Україні у 2007-2011 роках: Статистичний збірник. – К.: Державна служба статистики України, 2012. – 122 с.

2. Дубініч-Тарапата К.М. Джерела фінансування інвестиційної діяльності в Україні / К.М. Дубініч-Тарапата // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2010. – №2. – С. 77-87.

3. Унинець-Ходаківська В.П. Розвиток конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні // В.П. Унинець-Ходаківська // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2009. – №1(44). – С. 37-43

4. Деві К. Розвиток місцевих фінансів в Україні та інших державах-членів Ради Європи / К. Деві, Г. Петері, В. Росіхіна, В. Толкованов. – Київ, «Крамар», 2011, – 240 с.

5. Структурні перетворення в Україні: передумови модернізації економіки / А. П. Павлюк, Д. С. Покришка, Я. В. Белінська [та ін.]; за ред. Я. А. Жаліла. – К. : НІСД, 2012. – 104 с.

Відомості про автора

Сіра Евеліна Олександрівна - здобувач кафедри економічної теорії ЛКА

Адреса для розсилки

79008

м. Львів

вул. Туган-Барановського, 10

Львівська комерційна академія

кафедра економічної теорії

Башнянину Г. І.