ІННОВАЦІЯ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОБ’ЄКТ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ

Визначення категорій теорії інноватики, які характеризують процес інноваційної діяльності було і залишається в центрі уваги вітчизняних і зарубіжних вчених і фахівців. Дослідженню загальних категорій інноваційної діяльності присвячені роботи Гольдштейна Г.Я, Зінова В.Г, Костіна А.В, Куклева П.А, Твісса Б, Федотової М.А, Шумпетера Й.А. та ін. [1-7].

Незважаючи на великий обсяг наукових робіт і публікацій з обраної проблематики в її рамках залишається цілий ряд питань, що досліджені в недостатній мірі, зокрема не має єдиного трактування категорії «інновація», крім того поряд з ним використовують інші категорії у тому же сенсі, що створює певну плутанину. Тому метою дослідження є визначення категорії яка може бути об’єктом комерціалізації на підставі узагальнення трактувань категорії «інновація» та її порівняння з іншими розповсюдженими категоріями.

У сучасному економічному словнику під інновацією розуміється нововведення в галузі техніки, технології, організації праці та управління, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду, а також використання нововведень в різноманітних галузях і сферах діяльності.

У сучасній економічній літературі зустрічаються три основні підходи до тлумачення терміну «інновація»: процесний, результатний та процесно-результатний.

Досить поширений підхід до інновації як процесу серед західних вчених. Б. Твісс визначає «інновацію» як процес, у якому ідея винаходу набуває економічний зміст. Ф. Ніксон вважає, що «інновація» – це сукупність технічних, виробничих і комерційних заходів, що приводять до появи на ринку нових і поліпшених промислових процесів і обладнання.

«Інновація» як результат певного процесу представлена в Законодавстві РФ у сфері інноваційної політики [3]. «Інновація – кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав реалізацію у вигляді нового або вдосконаленого продукту, реалізованого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності» [4]. Фатхутдінов Р.А. визначав інновацію як «кінцевий результат впровадження нововведення з метою зміни об'єкта управління й отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту».

На підставі процесно-результатного підходу категорія «Інновація» набуває універсального визначення, так як об'єднує в собі процес і результат практичної реалізації нововведення.

Як об’єкт комерціалізації інновацію можливо розглядати лише з позиції результатного підходу.

Поряд з поняттям «інновація» в економічній теорії існує велика кількість споріднених категорій цього поняття: «інноваційна розробка», «інноваційний продукт», «результат інноваційної діяльності».

«Інноваційна розробка» – це нова або поліпшена продукція (товар, робота, послуга), спосіб (технологія) її виробництва або застосування, нововведення або удосконалення у сфері організації та (або) економіки виробництва, та (або) реалізації продукції, що забезпечують економічну вигоду, та створюють умови для такої вигоди або поліпшують споживчі властивості продукції (товару, роботи, послуги) [5].

«Інноваційний продукт» згідно Закону України «Про інноваційну діяльність», визначається як результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим цим Законом. Інноваційний продукт є результатом виконання інноваційного проекту і науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторською розробкою нової технології (в тому числі – інформаційної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії.

Інша категорія, яка використовується у сучасній науковій літературі з проблем інноватики є «результат інноваційної діяльності». Під «результатом інноваційної діяльності» розуміють новий або додатковий продукт або продукт з новими якостями. Внаслідок творчого характеру інноваційної діяльності її результат може бути як позитивним, так і негативним.

Позитивний результат не завжди досяжний, це пов’язано зі специфікою інноваційної діяльності промислового підприємства. Ця специфіка полягає в невизначеності, що виникає при практичному використанні інноваційних розробок. Під негативним результатом розуміють результат, що виник з не залежних від виконавця обставин, не досягає поставлених цілей і далі не може бути використаний для вилучення економічної вигоди. Крім того, отриманий результат може відповідати іншим цілям, які непередбачені у процесі розробки або дослідженні. Однак, такий результат потребує додаткових досліджень пов’язаних з пошуком ринків збуту.

За результатами дослідження визначено, що серед категорій які використовуються у сенсі «інновація» об’єктами комерціалізації можуть бути лише категорії, які визначають певний продукт інноваційної діяльності у матеріальної або нематеріальної формі, а саме: інноваційна розробка та інноваційний продукт.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гольдштейн Г.Я. Инновационный менеджмент: учебное пособие / Г.Я.Гольдштейн. – Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1998. – 132с.

2. Зінов В. Проблеми комерціалізації результатів досліджень і розробок / В.Зінов // Інтелектуальна власність. – 2000. – № 3. – С.35–42.

3. Азгальдов Г.Г. К вопросу о термине «инновация» / Г.Г.Азгальдов, А.В.Костин // Оценка эффективности инвестиций: сб. статей под ред. В.Н.Лившица. – Вып.4. – М.: ЦЭМИ РАН, 2010. – С.6–21.

4. Куклев П.А. Инновационный продукт как объект купли-продажи в условиях рынка / П.А.Куклев // Креативная экономика. – 2011. – №7(55). – C.68–72.

5. Федотова М.А. Методы оценки стоимости инновационно активных компаний / М.А.Федотова, А.М.Камалов // Материалы I-го Международного конгресса «Становление, развитие и перспективы оценочной деятельности в России», 25–26 ноября 2008г. – Москва, 2008.

7. Шумпетер Й.А. Теория экономического развития. Капитализм, социализм и демократия [Текст]: пер. с нем. / Й.А.Шумпетер. – М.: Эксмо, 2007. – 862с.