Економічні наукі/7.Облік та аудит.

Литвинцева Г.С.

Харківський національний економічний університет, Харків

Методи списання виробничих запасів: переваги та недоліки

Для здійснення господарської діяльності підприємства всіх галузей економіки використовують виробничі запаси. Вони є складовою частиною групи матеріальних ресурсів та займають особливе місце у складі майна підприємства та у структурі витрат. Одним із резервів заниження витрат є підвищення ефективності використання запасів та їх оцінка, яка має вплив на визначення собівартості продукції.

Питанню обліку і оцінки виробничих запасів присвячені праці вітчизняних вчених, зокрема, Ф. Ф. Бутинця, М. О Виноградової, Р. Л. Хом’як, О. В. Лишиленка, Т. О. Олійника, Г. С. Сукова. Вагомим внеском у дослідження цієї проблеми оцінки також стали напрацювання Х. Андерсена та Д. Колдуелла. Однак, і на сьогодні питання оцінки запасів залишається досить суперечливим.

Метою роботи є дослідження різних методів оцінки вибуття виробничих запасів, їх переваг і недоліків.

Виробничі запаси займають особливе місце не лише у складі підприємства, а й особливе місце їм належить у структурі витрат, оскільки виробничі запаси є основною складовою при формуванні собівартості готової продукції. Враховуючи це, виробничі підприємства особливу увагу приділяють документальному оформленню, зберіганню, обліку й методам вибуття виробничих запасів.

Визначення запасів наведено в П(С)БО № 9 «Запаси».

За даними П(С)БО №9 п.16, при відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті, їх оцінка здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходження запасів(ФІФО), нормативних затрат, ціни продажу [1]. У МСБО 2 «Запаси» при вибутті запасів використовують такі методи: метод конкретної ідентифікації, середньозваженої собівартості, метод за формулою «перше надходження – перший видаток»(ФІФО), метод стандартних (нормативних) витрат, метод роздрібних цін [2].

Кожен з методів оцінки запасів при їх вибутті має свої переваги та недоліки, а тому перед підприємством постає завдання вибору такого методу, який би найбільше відповідав його потребам: не занижував собівартість готової продукції, не завищував фінансових результатів діяльності, був простим та легким у застосуванні.

Розглянуто основні переваги та недоліків методів оцінки запасів в табл.1.

Таблиця 1

Порівняння методів оцінки запасів

Метод		Переваги	Недоліки
Ідентифікованої собівартісті		- найбільш точний метод; - при застосуванні цього методу для кожної одиниці запасів використовується спеціальне маркування, яке дозволяє визначити її собівартість, таким чином підприємство може регулювати прибуток шляхом реалізації більш дорогих або більш дешевих запасів	- трудомісткість методу; - у результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно
Середньозваженої собівартості		- дає об’єктивну картину руху матеріальних цінностей на підприємстві; - при застосуванні цього методу чистий прибуток буде мати середнє значення, яке найбільш відповідає фактичному; - доцільність використання даного методу оцінки запасів також обумовлена рівномірністю їх списання, реальністю стану залишків запасів у балансі та вартості витрачених матеріальних цінностей; -метод полегшує роботу і не вимагає детального обліку руху за кожною одиницею товарів [3]	- не приділяється увага останнім за часом цінам, а вони більш доречні в оцінці доходу й при прийнятті управлінських рішень; - у період підвищення цін метод призводить до того, що підпри-ємства оголошують більший прибуток, ніж справедливий, у результаті чого сплачуються надлишкові кошти у вигляді податків
Продовження табл. 1
ФІФО	- метод простий у використанні та запобігає можливості маніпулювання прибутком; - залишки невикористаних матеріалів відображаються в активі балансу за цінами, які максимально наближені до реальної ринкової вартості, на дату складання звітності; - вигідно застосувати при плановому скороченні закупок матеріалів та при очікуванні падіння цін на продукцію, що виготовляється; - в період постійного зростання цін метод надає найбільш високий з можливих рівень чистого доходу [1]		- метод призводить до заниження величини витрат, які списуються за закупівельними цінами на собівартість продукції, що реалізується; - у період зростання цін підприємства оголошують більший прибуток, ніж справжній і виплачують надлишкові кошти у вигляді прибуткових податків; - завищує фінансові результати, що в умовах інфляції призведе до зниження частки купівельної вартості та до "вимивання" оборотних коштів та нестачі платіжних ресурсів для придбання нових партій товарів за цінами, які постійно зростають
Нормативних витрат	- можливість поточного оперативного обліку витрат шляхом обліку відхилень від норм; - відокремлений облік змін норм, тобто контроль за здійсненням режиму економії; - укрупнення об’єктів обліку, оскільки нормативні калькуляції складають по всіх видах виробів, а відхилення враховують за групами однорідної продукції, унаслідок чого зменшується число об’єктів калькулю-вання; - охоплення нормативними калькуляціями значної частини витрат; - можливість рідше здійснювати інвентаризацію незавершеного виробництва		- постійний перегляд норм використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін [5]
За ціною продажу	-даний метод розповсюджений у роздрібній торгівлі		- у балансі відображається про-дажна вартість товарів за вирахуванням нереалізованої торгової націнки, яка розраховується за допомогою середнього відсотка торгових націнок. Розрахована у такий спосіб величина досить приблизна і може відхилятися від реальної вартості товарів [4]

При виборі одного із вказаних методів необхідно керуватися цілями, які ставить перед собою підприємство. Найбільш розповсюдженими методами є: метод ФІФО, середньозваженої собівартості.

Отже, оцінка запасів має великий вплив на такі форми бухгалтерської звітності, як баланс і звіт про фінансові результати. Діяльність кожного підприємства направлена на пошук найбільш оптимального методу визначення собівартості використаних матеріалів. Без сумніву, не існує найкращого методу, але, на мою думку, найбільш доцільним є використання методу ФІФО, особливо на виробничих підприємствах. Хоча, з одного боку, метод ФІФО збільшує прибуток підприємства, але він дає найбільш достовірну інформацію про облік вибуття виробничих запасів, тому що залишаються тільки ті запаси, які були закуплені пізніше.

Список використаних джерел:

1. Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»(із змінами і доповненнями): Наказ Мінфіну України від 31.03.1999р. № 87. [Електронний ресурс].– Режим доступу:– http://buhgalter911.com/Res/PSBO/PSBO9.aspx

2. Бухгалтерський фінансовий облік : підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів / за ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – 5-те вид., доп. і переробл. – Житомир : ПП "Рута", 2011. – 726 с.

3. Завгородний В. П. Бухгалтерский учёт в Украине : учебн. пособие для студентов вузов / Завгородний В. П. – 5-е изд., доп. и перераб. – К. : Издательство А.С.К. 2009. – 847 с.

4. Сопко В. В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством : навч. посібн. / В. В. Сопко. – К. : КНЕУ, 2011. – 526 с.

5. Губа Є. Облік надходження (вибуття) запасів / Є. Губа // Школа бухгалтера. – 2010. – № 8