Костюченко Ангеліна

Ніжинський міський ліцей Ніжинської міської ради при НДУ імені Миколи Гоголя

Стан наукової розробки проблеми відносин православної церкви та Радянської влади (1919-1923 рр.)

Здобуття незалежності відкрило широкі можливості для вільного розвитку в Україні релігій понад ста різних напрямків. В свою чергу це ставить перед українською державою завдання формування такої системи державно-церковних відносин, яка відповідала б нормам сучасного демократичного суспільства.

На жаль, в сучасній системі державно-церковних відносин в Україні існує ще багато проблем, пов’язаних із комплексом церковно-громадських, церковно-політичних, церковно-правових аспектів як загальнодержавного, так і регіонального вимірів, які своїм корінням сягають недавнього минулого.

У світлі цього питання важливим є дослідження стану наукової розробки проблеми відносин православної церкви та Радянської влади. Перший період розвитку історіографії проблеми (1920 - початок 30-х рр. XX ст.) характеризувався поступовим витісненням немарксистських історичних шкіл. В радянську історичну науку розпочалось впровадження марксистсько-ленінської методології. На цих принципах базувалися публікації відомих в 20-30-ті рр. партійно-державних діячів В.Бонч-Бруєвича, В.Сараб'янова, І.Скворцова-Степанова, І.Сухоплюєва, О.Ярославського. Церква розглядалась виключно як опора самодержавної влади, що виховувала парафіян в дусі відданості монархії. Такі видання були спрямовані не стільки для наукового дослідження проблеми, скільки для дискредитації церкви і духовенства.

У 20-х рр. було налагоджено видання спеціальної навчально-методичної літератури. На відміну від дореволюційних часів в працях радянських авторів соціальна роль, православної церкви висвітлювались в контексті цивільної історії, соціально-економічних і політичних процесів, що відбувалися в Україні. Гостра антицерковна спрямованість, схематичність, фрагментарність, брак глибокого аналізу історичних подій і явищ – ось характерні риси переважної більшості подібних публікацій.

На другий період розвитку історіографії проблеми (початок 30-х - середина 50-х рр.) значно вплинула публікація влітку 1931 р. листа Й.Сталіна "Про деякі питання історії більшовизму" в журналі "Пролетарская революция". В ньому він звинуватив науковців у фальсифікації історії більшовицької партії. І хоч в листі йшлося лише про історико-партійні дослідження, він негативно вплинув на подальший розвиток всієї вітчизняної історичної науки.

Публікувалися також антирелігійні збірки з уривками творів українських та зарубіжних літераторів, видання з антирелігійними висловлюваннями відомих вчених.

Другий період формування історіографії проблеми збігся з часом зміцнення тоталітарного режиму в СРСР. Це призвело до звуження тематики публікацій й скорочення їх кількості. Спрямовані вони були не стільки на розповсюдження історичних знань, скільки на виховання "класових почуттів", "революційної пильності" та виявлення "ворогів народу", в тому числі й серед представників духовенства.

У третьому періоді розвитку історіографії проблеми (середина 50-х - 80-ті рр. ХХ ст.) вийшли друком дослідження І.Артеменка, М.Брайчевського, М.Котляра, О.Моці, П.Толочка, що були присвячені висвітленню вірувань стародавніх слов'ян, запровадженню християнства, історії православної церкви часів Київської Русі тощо. На жаль, в цей період з-під пера українських істориків не вийшло жодного солідного дослідження з нашої проблеми.

Науковий аналіз праць радянських істориків середини 50-х - 80-х рр. ХХ ст. свідчить про те, що православна церква перестала сприйматись як така, що загрожувала існуванню радянської влади. На перше місце висувалися питання про подолання релігійних пережитків, активізацію антирелігійної пропаганди. Пожвавилась розробка науково-атеїстичної тематики, причому майже виключно філософами, соціологами, фахівцями з наукового атеїзму.

З початком “перебудови” історики почали змінювати методологічні підходи у вирішенні завдань історичної науки, використовувати нові підходи й методи досліджень у сфері державно-церковних відносин. Свідченням цього стала поява колективної монографії "Русское православие: вехи истории", автори якої визначили свій методологічний підхід до висвітлення проблеми як “вільно-творчий”. Як справедливо вказують автори монографії, наприкінці 80-х рр. історія православної церкви залишалась однією з найменш досліджених проблем радянської історіографії..

Четвертий період розвитку історіографії проблеми розпочався з відновленням української державності в 1991 р. Нова ситуація спонукала науковців до розширення проблематики досліджень з нашої теми. Вони стали обговорюватись на міжнародних і республіканських науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, в яких брали участь фахівці з США, Канади тощо. Незабаром в українських видавництвах вийшли колективні й індивідуальні монографії Б.Андрусишина, В.Борщевича, В.Даниленка, В.Пащенка, В.Ульяновського та ін. В них розглядаються різні аспекти досліджуваної проблеми.

Окремим працям сучасних українських істориків з нашої проблеми притаманна тенденція до локалізації досліджень до географічних меж певних регіонів України, а хронологічних меж – до часів існування різних державних утворень. Але їхні праці містять цінний і цікавий фактичний матеріал, який допомагає збагаченню наших уявлень про характер державно-церковних взаємин в Україні, розкриттю досягнень і помилок у цій сфері. Життя свідчить: загрозу для історичної науки становить не різноманітність думок дослідників, а їх одностайність.

Література:

1. Єленський В. Здійснення в УСРР Декрету “Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви” в перші роки соціалістичного будівництва // УІЖ. – 1988. – №3. – С.58-61;

2. Молчанов О. Перше покоління (Українські атеїсти перших років Радянської влади на Україні) // Людина і світ. – 1967. – №12. – С.12-17;

3. Иванов А. Свобода совести в первых законодательных актах Советского государства // Наука и религия. – 1978. – №10. –С.29-33;

4. Куроедов В. Советское законодательство о религиозных культах // Агитатор. – 1982. – № 15. – С. 38-42.

5. Пащенко В.О. Політика Радянської держави щодо Православної церкви в Україні. 20-30-ті роки ХХ століття: Автореф.дис. ... д-ра іст. наук у формі наукової доповіді. – К., 1994. – С.4.

6. Шип Н.А. Потенційні резерви церковної проблематики у вивченні історії України // Історична наука на порозі ХХI століття: підсумки та перспективи. Матеріали Всеукр. наукової конференції. – Х., 1995. – С.263-267.