Педагогические науки/Проблемы подготовки специалистов

Гудима О.Ю.

Коровійська  ЗОШ  I-III  ступенів Чернівецької обл., Україна

Наукові підходи до модульного навчання

Перебудова системи освіти на Україні, створення й удосконалення системи неперервної освіти вимагають нових підходів до організації навчального процесу. Розроблені в минулому, обґрунтовані теоретично і перевірені практикою традиційні методи і організаційні форми навчання уже не могли в повній мірі задовольнити потреби суспільства і самої особистості в освіті, так як не були достатніми для активізації та індивідуалізації навчання, підвищення самостійності учнів, надання їм достовірних знань і розвиток на їх основі умінь. Питання постає про зміну технології навчання, про перехід від школи знань на основі їх запам’ятовування до оволодіння системою знань на основі активної пізнавальної діяльності і творчості.

Аналіз літературних джерел свідчить, що успішне вирішення цих завдань, зокрема формування продуктивної пізнавальної самостійності учнів, може бути досягнуто шляхом використання педагогічних інновацій, зокрема, в умовах модульної організації навчального процесу.

Модульне навчання на практичному рівні виникло у США в 60-70 ХХ ст. роках і швидко поширилось у країнах Західної Європи. Перші спроби його використання були зроблені в середині 80-х років у Прибалтиці Так, у працях П. Юцявічене обґрунтовано основні принципи, створено теоретичну базу й організаційно-методичні основи модульного навчання. Теоретичні основи модульного навчання і, перш за все, принципи модульного навчання, як керівна ідея, основне правило, основні вимоги до діяльності та поведінки, що випливають з установлених наукою закономірностей, почали розроблятися на основі робіт прикладного характеру ще в кінці 70-х років ХХ століття.

П. Юцявічене сформулювала основний принцип модульного навчання – принцип модульності. У більш пізніх фундаментальних роботах П. Юцявічене окреслено вісім основних принципів модульного навчання: модульності; структуризації змісту навчання на відокремлені елементи; динамічності; методу діяльності; гнучкості; усвідомленої перспективи; різнобічного методичного консультування; паритетності. Автором обґрунтовано зв’язок принципів модульного навчання із загальними дидактичними принципами.

У 80-90 роках практичні й експериментальні розробки модульного навчання застосовувалися в більшості шкіл, коледжів, університетів США, Західної та Східної Європи.

В Україні перші розробки модульної організації навчального процесу здійснювалися А. Алексюком. У середині 90-х років у Донецьку під керівництвом А. Фурмана розпочався експеримент з теоретичної розробки із втілення модульно-розвивального навчання. За твердженням автора, цей соціально-психологічний експеримент пропонує таку інноваційну систему розвивального змісту й духовного спрямування, яку ще не створили ні зарубіжна, ні вітчизняна школи. Водночас, у Чернівецькому університеті почались експериментальні роботи з втілення модульно-формуючого навчання (Т. Алексєєнко, Т. Мишковська, В. Сушанко), спрямовані на формування певних якостей особистості в процесі навчання. Спочатку в Харкові, а згодом в Одесі був створений центр модульних технологій навчання. До кінця 90-х років у більшості навчальних закладів України розробляються і втілюються різні технології модульного навчання чи її елементи.

Аналіз літературних джерел свідчить, що в кінці 90-х років ХХ ст. визначилось декілька підходів до модульного навчання, які відображають особливості національних систем освіти. Це перш за все – американські, німецькі, російські, прибалтійські й українські підходи.

Вітчизняні дослідники обґрунтовують експериментально перевірені підходи до організації модульного навчання, які розкривають специфіку його застосування. Так, у ході приєднання до Болонського процесу особливої значущості набула кредитно-модульна система організації навчання, яку науковці вважають основним методом підвищення якості освіти, визначають особливості забезпечення окресленої якості і вивчають її особливості на прикладі вищої школи інших країн. Так, в Україні впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу здійснюється з 2005 року. З метою оптимізації упровадження кредитно-модульної системи в організації навчального процесу науковці розробили довідник для студентів, науково-методичне забезпечення навчального процесу, використовували засоби інформаційних комунікацій тощо.

Власне бачення модульного підходу у навчанні відображені у публікаціях багатьох авторів, котрі розглядають його як теоретичну і дидактичну проблему. Так, В. Боднар аргументує доцільність матрично-модульного підходу в процесі проектування уроку як оптимальної системи навчання. Т. Олендр і М. Федоряк доводять важливість індивідуалізація навчання в умовах трансферно-модульної системи освіти. В. Пастушенко здійснює порівняльний аналіз особистісно-орієнтованого, традиційного, диференційованого та розвивального навчання у контексті модульно-розвиваючого процесу. Л. Ребуха висвітлювала експертний аспект психолого-педагогічного експерименту з модульно-розвивального навчання.

Особливого значення науковці надають модульно-рейтинговій технології, визначаючи психолого-педагогічні аспекти, навчально-методичне забезпечення та специфіку організації модульно-рейтингової системи контрольних заходів у навчальному закладі, здійснюючи кореляційний аналіз її впливу на якість навчання та ін.

Сучасні наукові пошуки у напрямі вивчення модульного навчання спрямовані на поглиблений аналіз різних його аспектів. На основі дослідження генези становлення модульного навчання й аналізу умов його застосування на сучасному етапі розвитку освіти; вивчення проблеми розвитку технології модульного навчання в працях вітчизняних науковців та у світовій і вітчизняній педагогіці. Дослідники визначають модульну систему як педагогічну новацію, розглядають її як альтернативу особистісно-діяльнісному підходу в навчанні, проводять паралелі між Болонським процесом і модульною організацією навчального процесу. Педагоги-практики визначають психологічні передумови використання модульного навчання у школі, його можливості для розвитку самостійної активності учнів та розвитку у них критичного мислення. Дослідники аргументують особливості мотивації навчальної діяльності та обґрунтовують методику постановки цілей у модульному навчанні, вивчають специфіку організації контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів і студентів і використовують тести та вдосконалення модульної системи; пропонують теоретичні моделі модульної структури навчальних дисциплін на основі інтегрування змісту навчальних програм і формування навчально-методичного комплексу. Для цілеспрямованого й ефективного використання модульного навчання в школі науковці доводять необхідність застосування сучасної модульної освіти та рейтингового підходу до оцінювання професійної компетентності студентів вищих навчальних закладів.