Канд. психол. наук Самошкіна Л. М., студ. Кошковська А. Т. Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Україна

Досвід розробки медитативної казки

Щоб приборкати розум сформувалося безліч практик йоги, які за допомогою медитації заспокоюють і концентрують розум.

Медитація – це спосіб привести розум в спокійний стан і можливість

відпрацювати здатність концентрації уваги. Близьким за змістом є гештальтиський принцип «тут і зараз». Тобто можливість дати психіці побути думками в сьогоденні.

Минуле забуте, майбутнє закрито, даний момент даровано.

У психотерапію медитація стала просочуватися приблизно в 60-70-х роках, коли на сцену фігурою виступила третя сила – гуманістична психологія. Використовувалася, як описує Б. Д. Карвасарский, в рамках трансцендентальної медитації, дзен-психотерапії; є джерелом багатьох психотерапевтичних прийомів психічної саморегуляції. Аутогенне тренування Шульца, Моріта-терапії, Найкай-терапії та ін.
Звернемо увагу на дві ідеї, які «зашумлюють» відчуття «тут і зараз» [2].

І. Ялом в книзі «Вдивляючись в сонце. Життя без страху смерті» писав

про те, що в крамешній повсякденності менш контрастно відчуваємо і переживаємо власну унікальність [3]. Колодзін Б. в роботі «Як жити після психічної травми» приділив увагу стереотипам бачення себе, ставлячи запитання: «Ці стереотипи і є ваша реальність?» І продовжує думку наступними рядками: «Але людська особистість володіє однією дивною властивістю: насправді ми набагато значніше і різноманітніше ніж наше власне уявлення про себе. Відправившись на розвідку всередину себе, ви зможете самі переконатися у дійсності цього твердження» [1].

Медитативна казка має «законне право» на те, що б приділити собі час. Вона має певну цілеспрямованість [2].

Розділяють три цілі, на які може бути спрямована робота з казкою:

1) Для розслаблення людини. Зазвичай «тіло» казки є описом у деталях улюбленого місця людини, якоїсь дії (читання, спостереження за вогнем у каміні та ін.), простору (космосу, морської глибини, полю квітів та ін.), пори року тощо.

2) Ресурсна казка – підтримка. Вона корисна, коли людина перебуває у піднесеному емоційному стані або в умовах тяжкої життєвої ситуації. У середину казки вводиться такий образ, який буде опорою для вдалого проживання ситуації.

3) Для поліпшення різного роду відносин: дружніх, сімейних, інтимних, дитячо-батьківськіх і т.ін.

В медитативній казці важливими є нюанси. Вони задають глибину

відчуттів. Акценти робляться на дії. Не менш важливим є голос людини, що читає, і сам ритм читання. Голос приглушений і пошепки під рахунок «раз і» «два і» з паузами у 2-3 секунди супроводжує людину у роздивлянні образів, що вкладені у казку. Фрази короткі, це полегшує сприйняття образів. Фрази імперативні і задають напрям дії.

Вхід і вихід у казку органічно пов'язані з переходом у внутрішній план свідомості і виходом з нього. За обсягом ці дві частини практично рівнозначні. Структура витримана за наступною схемою:

· Відчуття від зовнішніх стимулів;

· Відчуття від тіла;

· Уява;

· Відчуття від тіла;

· Відчуття від зовнішніх стимулів.

В процесі читання виникає розслаблення, гіпноідний стан. Тому вихід із казки має бути повільним [2]. Психіка людини – тонкий механізм, що реагує на зміни. Якщо вирвати людину із роздивляння і «насолодження» образами різким виходом, метафорично це буде схоже на «кесонову хворобу» у психологічному сенсі. На виході доречним буде ввести якір у вигляді фрази «запам'ятай це відчуття» і спробу пропустити його через все тіло. Такі «якорі» дають можливість під час емоційної бурі утримати людину на місці, у її психічній гавані.

Приклад казки (на мові оригіналу розробки).

Музика підібрана фоновим звучанням. Текст написаний у теперішньому часі.

Сядь поудобней. Расслабься. Закрой глаза. Прислушайся к ощущениям. Ты слышишь шум за окном. Чувствуешь стул. Слышишь мой голос. Ноги тяжелеют. Тепло / золотым шаром /поднимается вверх. Останавливается в животе. Медленно поворачивается вокруг. На мгновение замирает и продолжает движение вверх. Тепло/ наполняет руки. Ты слышишь биение сердца. На вдохе/ свет собирается в золотую жемчужину, с выдохом она поднимается вверх, в космос.

Обитатели этого мира – энергии. У каждой /есть свой цвет, своя форма и даже /музыка. Прислушайся к ней. Это – симфония. Каждая энергия / играет / свою партию. Одна /звучит чисто. Другая – низко. А третья – нежно и хрупко. Почувствуй их движение. Они наполняют тебя. Каждая /дарит свою силу.

Вдруг/ ты видишь бабочку. Движения ее крыльев. Они нежно соприкасаются / с чистым пространством красок. Желтым, /синим, / красным, / зеленым. Цвета / плавно переходят друг в друга. Сгущаются. Темнеют. Затем светлеют. Становятся насыщенней. Сильней.

Словно сама юность вдохнула движение,/ энергию. Почувствуй ее. Теперь/ это уже не просто краски, они обрели форму. Это книга. Ты прикасаешься к ней. Ощущаешь ее переплет. Обложку украшают /древние символы. Прикоснись к ним. Они живые. Каждый содержит частичку мудрости. Ты чувствуешь их величие, благородство.

Это вдохновляет тебя. Мысли становятся гибче. Запомни это ощущение… Почувствуй его движение. Оно щекочет стопы. Поднимается вверх по ногам. Обнимает бедра. Прикасается к животу. Разливается теплом в груди. Золотой жемчужиной возвращается в голову.

Прислушайся к телу. Ты возвращаешься к своим мыслям. Слышишь шум за окном. Шевелишь пальчиками ног, затем рук. Делаешь глубокий вдох, выдох. Затем еще раз и медленно открываешь глаза.

Як бачимо з наведеного прикладу, пропоновані для концентрації об'єкти повинні підбиратися індивідуально, залежно від особливостей характеру і темпераменту, домінуючих у людини установок, так, щоб максимально зменшити вплив відволікаючих факторів, що вриваються у свідомість.

Написання самої казки, як і зайняття медитацією, зазначають досвідчені вчителя (гуру), без етичної підготовки – це є небезпечним (Sivanada Swami, 1960) [2]. Вміло підібрані образи складають веретено думок людини. Вони активно живуть у голові, формують відношення і забарвлюють їх палітрою емоцій.

Важливо пам’ятати, що життя на одну десяту визначається тим, як ми його будуємо і на дев’ять десятих тим, як ми до нього ставимося.

Тож вдалих образів і палітри фарб у ваше життя.

Література:

1. Колодзин Б. Как жить после психической травмы / Б. Колодзин. – М: «Шанс», 1992. – 49 c.

2. Психотерапевтическая энциклопедия / Под. ред. Б. Д. Карвасарского. – СПб.: Питер, 2006. – 944 с.

3. Ялом И. Вглядываясь в солнце. Жизнь без страха смерти. – М.: Эксмо, 2009. – 352 с.