Шелест Олена Петрівна

студентка Уманського гуманітарно-педагогічного коледжу

Науковий керівник: Черниш Любов Петрівна

К.Д. Ушинський – основоположник педагогічної науки

У сузір'ї корифеїв світової педагогічної думки ім'я Костянтина Дмитровича Ушинського, українця за походженням, одного з основоположників педагогічної науки і народної школи, сяє зіркою першої величини. За масштабністю і глибиною висвітлення актуальної педагогічної проблематики він серед своїх сучасників не мав собі рівних. Творча спадщина геніального українського педагога назавжди увійшла в золоту скарбницю світової педагогічної культури і є національною гордістю українського народу.

Україна увійшла в розум, плоть, душу та серце майбутнього педагога із сім'ї, природи, від сусідів — українців, українських дітей — ровесників, з якими грався, під впливом української народної педагогіки, разом з українською мовою, яку добре знав і щиро любив, охоче спілкувався нею. Та й по суті він мав таку ж тернисту особисту долю, як і Україна, його майбутня діяльність стала справжнім громадянським подвигом в ім'я волі України і всіх уярмлених народів [1].

Як видатний педагог-методист, К. Ушинський дав низку цінних порад щодо організації навчально-виховного процесу в школі. На його думку, для правильної організації навчання дітей, розвитку їх розумових здібностей треба знати їх вікові та індивідуальні особливості, передбачати правильне дозування змісту навчального матеріалу, посильність його для учнів, послідовність і систематичність вивчення, розвиток свідомості й активності учнів, міцність засвоєння знань, виховуюче навчання та ін. Ці дидактичні принципи навчання він детально розробив у своїх творах.

У засвоєнні знань, за Ушинським, велике значення має наочність. Діти мислять формами, фарбами, звуками, відчуттями, тому в процесі навчання корисно використовувати всі наочні засоби з тим, щоб органи чуттів брали безпосередню участь у сприйманні навчального матеріалу. Прикладом умілого використання наочності в навчанні можуть бути його книжки для дітей "Родное слово" і "Детский мир".

Значну увагу приділяв К. Ушинський розробці методики роботи вчителя на уроці, радив запроваджувати різноманітні ефективні методи і способи навчання: пояснення нового матеріалу, повторення пройденого, вправи, письмові та графічні роботи учнів, індивідуальні й фронтальні форми роботи на уроці, облік знань учнів тощо. Зосереджувався він і на питанні реалізації на уроці освітньої та виховної мети навчання. Він був прихильником поєднання існуючих на той час формальної і матеріальної освіти.

В основі педагогічної системи К. Ушинського лежить ідея народності. «Всяка жива історична народність є найпрекраснішим створінням Господа на землі, і вихованню залишається тільки черпати з цього багатого і чистого джерела», — писав К. Ушинський в статті «Про народність в громадському вихованні».

Під народністю Костянтин Дмитрович розумів своєрідність кожного народу, зумовлену його історичними та географічними умовами.

Характерною особливістю народності в розумінні Ушинського є громадськість. Він писав: «Сам народ і його великі люди прокладають шлях в майбутнє: виховання тільки йде цією дорогою...».

Піклуючись про освіту народних мас, К. Ушинський запропонував навчальний курс народної школи в складі двох циклів - ементарного і власне початкового навчання. Педагогічна доцільність такої системи навчання полягає в тому, що сільські діти, вступаючи в народну школу без попередньої підготовки, не були готові до систематичного навчання. Костянтин Дмитрович був прихильником єдиної системи загальної освіти, народна школа виступала першою ланкою у всій системі освіти.

У дискусії про характер загальноосвітньої школи, що проходила в 60-х роках, Ушинський був одним з прихильників такої школи, яка забезпечувала б учнів різнобічними гуманітарними і реальними знаннями. Педагог підкреслював, що однаково важливим є як розвиток розумових сил і здібностей учнів, так і оволодіння ними.

Важливу роль у підготовці людини до життя Костянтин Ушинський відводив її моральній вихованості. Моральне виховання дитини слід починати з наймолодшого віку і здійснювати постійно і систематично. Воно має бути спрямоване на формування у дітей кращих моральних рис і почуттів: патріотизму й гуманізму, любові до праці та дисциплінованості, чесності й правдивості, почуття обов'язку і відповідальності, власної гідності та громадського обов'язку, скромності, твердості волі й характеру та ін. Головними методами і засобами морального виховання дітей та молоді є переконання, заохочення і покарання (але в жодному разі не тілесні), власний приклад вчителя, а також батьків і старших, правильний режим навчання тощо.

Великий педагог багато уваги приділяв у своїй педагогічній системі уроку. Необхідною умовою успішної організації навчальних занять має бути заняття з постійним складом учнів, сталим розкладом класних занять, з поєднанням фронтальних та індивідуальних форм при умові провідної ролі вчителя.

«Якщо медикам ми довіряємо своє здоров'я, то вихователям ввіряємо моральність і розум наших дітей, ввіряємо їхню душу, а разом з тим і майбутнє нашої вітчизни». Так визначав К. Ушинський роль і значення професії вчителя. Працю вчителя він порівнював з творчістю художника, який створює духовний образ людини [3].

Головна функція вчителя, за його висловом, — бути посередником між усім, що було благородного і високого в минулій історії людей і поколінням новим, охоронцем святих заповітів людей, що боролися за істину і за благо. Він повинен стати живою ланкою між минулим і майбутнім. І тому його справа — одна з найважливіших справ історії.

Надаючи учителеві відповідальну роль у суспільстві, Костянтин Дмитрович ставив до нього високі вимоги. Відповідно до ідеї народності виховання першою і основною умовою плідної діяльності педагога К. Ушинський вважав його близькість прагненням та інтересам народу.

Вчитель має володіти педагогічним тактом, знати свою справу і завжди займатися своїм самовдосконаленням та підвищенням своєї професійної майстерності [2,с.103].

Ушинський залишив чималу педагогічну спадщину: "Людина як предмет виховання", "Про користь педагогічної літератури", "Про народність у громадському вихованні", "Про елементи школи", "Проект учительської семінарії", "Праця в її психічному і виховному значенні", "Дитячий світ" та інші праці.

Костянтин Дмитрович Ушинський був видатним дидактом і педагогом-методистом. Свої дидактичні погляди К.Ушинський виклав, головним чином, в роботах «Керівництво до викладання «Рідного слова», «Педагогічна подорож Швейцарією». Він розробив кардинальні проблеми дидактики, і реалізував основні ідеї в своїх підручниках «Рідне слово» та «Дитячий світ».

Послідовниками Ушинського в Україні були Т. Лубенець, Б. Грінченко, X. Алчевська, Ю. Федькович, С. Русова, Г. Ващенко та багато інших.

Педагогічні ідеї великого педагога нині успішно втілюються під час розбудови самостійної Української держави, у відродженні й розвитку національної школи, освіти, української системи виховання, української педагогіки.

Список використаних джерел:

1.file://localhost/C:/Users/DF67~1/AppData/Local/Temp/Rar$EXa0.223/referat. html

2.Кучина Л.І., Молодиченко В.В., Молодиченко Н.А. ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ: навч.посіб. /Л.І. Кучина, В.В. Молодиченко, Н.А. Молодиченко. – Мелітополь, 2007. – 200 с.

3.http://socgum.mdpu.org.ua/index.php?option=com_mtree&task=viewlink&link_id=3728&Itemid=0