Педагогические науки 4.Стратегические направления реформирова­ния системы образования

 

К.п.н., доцент Т.В. Тарнавська

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Типи систем комп'ютерного контролю знань

 

Входження в освітній і науковий простір Європи вимагає дотримання європейських вимог щодо діяльності вищих навчальних закладів. Складовим елементом системи управління якістю надання освітніх послуг є оцінювання рівню засвоєння навчального матеріалу студентів за допомогою комп’ютера (Computer Aided Assessment). За І. Булахом [1], системи комп'ютерного контролю знань – це програмні системи, що дозволяють проводити аналіз знань студентів за допомогою сучасних інформаційних технологій. Однїєю з переваг автоматизованих систем контролю знань, на думку автора, є те, що вони можуть використовувати складні методики подання завдань студентам, які називають стратегіями тестування. Комп’ютерне тестування успішності дає можливість реалізувати основні дидактичні принципи контролю навчання, а саме принципи: індивідуального характеру перевірки й оцінки знань; системності перевірки й оцінки знань; тематичності;  диференційованої оцінки успішності навчання; однаковості вимог викладачів до студентів, учителів до учнів. Управлінська функція контролю реалізується шляхом отримання викладачем інформації про рівень засвоєння студентами навчального матеріалу для подальшого корегування процесу навчання і досягнення його кінцевої мети.

За допомогою комп’ютерного контролю знань визначається ступінь підготовленості студента до наступного рівня засвоєння навчального матеріалу та здатність застосовувати отримані знання для вирішення конкретних завдань. Оскільки навчання – це розподілений у часі процес формування необхідних знань, навичок і вмінь, контроль знань здійснюється поетапно і поділяється на:

§     вхідний (попередній), який проводиться до початку навчання, має на меті оцінювання початкового рівню знань студентів і планувати навчального процесу;

§     поточний, що має на меті визначення рівню засвоєння студентом окремих понять навчального матеріалу і коригування подальшого вивчення предмету;

§     рубіжний проводиться з метою оцінювання рівня знань студента за певною темою або розділом курсу;

§     підсумковий дає можливість оцінити засвоєння студентом матеріалу певного курсу навчання.

В. Бронетко, А. Кудін [2] виділяють такі типи систем комп'ютерного контролю знань (рис. 1):

Рис. 1. Типи систем комп'ютерного контролю знань (за [2])

Створення контрольних завдань передбачає, насамперед, розробку вимог і критеріїв до формування комплекту питань і завдань для опитування, а саме: відповідність завдань меті навчання на конкретному етапі навчального процесу; типи завдань; ступені складності; послідовність завдань; доцільність встановлення ліміту часу на виконання завдань; кількість балів за правильну відповідь; наявність вибіркових завдань; доцільність надання дозволу на повторні спроби; доцільність надання дозволу звертатись до довідкової інформації при виконанні завдань тощо.

Визнаючи той факт, що комп’ютерне тестування знань і умінь студентів – один з найбільш перспективних напрямків розвитку сучасної освіти, науковці звертають увагу на необхідність першочергового створення його методологічної бази  – не як підвиду тестування загалом, а як окремого підходу до оцінки знань студентів, який має певні особливості. Такий підхід забезпечить комп’ютерне тестування на якісно новому рівні. Актуальною є також наукова задача розроблення математичного та програмного забезпечення процедур комп’ютерного оцінювання знань студентів.

 

Литература:

1.            Булах І.Є. Теорія і методика комп’ютерного тестування успішності навчання (на матеріалах медичних навчальних закладів) // Дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Київський ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 1995. – 430 с.

2.            Бронетко В.О., Кудін А. П. Системи комп'ютерного тестування: огляд, аналіз, порівняння // Зб. наук. праць Кам’янець-Подільського нац. ун-ту ім. Івана Огієнка. Серія педагогічна. [голова наук. ред. П.С. Атаманчук]. – Кам’янець-Подільский, 2009. – Вип.15. – Ч. І. – 352 с. – С. 16-18.