Наталія Потерлевич викладач спецдисциплін

Технологічно-промисловий коледж ВНАУ

Вінниця, Україна

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

На даний період використання інноваційних технологій є однією з домінуючих тенденцій розвитку людства. Інноваційні технології пов’язані із загальними процесами, які відбуваються в суспільстві, глобальними проблемами, інтеграцією знань і форм соціального буття.

Сьогодні все очевиднішим стає той факт, що традиційна школа, орієнтована на передачу знань, умінь і навичок, не може забезпечити в повній мірі запити кожної особистості. Специфічними особливостями інноваційного навчання є його відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі постійної переоцінки цінностей, конструктивні дії в оновлених ситуаціях. Інноваційні технології забезпечують умови розвитку особистості, здійснення її права на творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку та самовдосконалення.

Інноваційні технології, які поєднують створення, освоєння та застосування різних нововведень, здатні набагато прискорити процеси оновлення системи освіти в загальному. Тому впровадження, вивчення та реалізація інноваційних процесів широко використовується в системі освіти на різних її рівнях, як педагогічному, так і психологічному.

Суть та структура педагогічних технологій дещо відрізняється від інноваційних педагогічних технологій. О. Кіяшко інноваційними називає такі технології, які спроможні вивести систему освіти на новий рівень і задовольнити потреби суспільства в новій генерації фахівців професіоналів [1]. На мою думку, таке визначення не відображає сутності зазначеного поняття. Інноваційна педагогічна технологія поєднує в собі науково-обґрунтовану систему дій, операцій та процедур, які забезпечують цілеспрямоване й поопераційне впровадження різних видів педагогічних нововведень, що викликають позитивні зміни в традиційному навчальному процесі, модернізують і трансформують його. Отже, інноваційна технологія передбачає поєднання технологічного підходу та впровадження новітніх ідей – інновацій.

Говорячи про інновації у сфері освіти ми маємо на увазі педагогічні інновації, що є ближчим до поняття «якість освіти», і означає введення нового в цілі, зміст, форми і методи навчання та виховання. Позитивний чи негативний результат від введення педагогічних нововведень важко визначити відразу, по причині його прояву через певний проміжок часу, а тому, при введенні будь-якої зміни у систему, потрібно випробовувати її індивідуально, заради уникнення ризику та розчарування у результатах.

На сьогоднійшній день існують такі проблеми швидкого впровадження інноваційних технологій в українській системі освіти:

- відсутність цільового фінансування державним бюджетом введення інноваційних технологій у освітніх закладах;

- зниження мотивації серед педагогічного складу;

- слабкі зв’язки між закладами освіти з переймання передового досвіду;

- слабка підтримка бізнесом навчальних програм;

- слабке використання вузами передових комунікаційних засобів;

- впровадження інноваційних педагогічних технологій носить переважно індивідуальний характер, а не масовий.

В Україні інноваційна діяльність передбачена проектом Концепції державної Інноваційної політики (1997) та проектом Положення “Про порядок здійснення інноваційної діяльності у системі освіти” (1999).

У контексті інноваційної стратегії цілісного педагогічного процесу суттєво зростає роль керівництва навчального закладу, викладачів, методистів

як безпосередніх носіїв новаторських підходів. При всьому розмаїтті технологій навчання: дидактичних, комп’ютерних, проблемних, модульно-

розвивальних та інших – реалізація провідних педагогічних функцій залишається за викладачем.

Носієм конкретних нововведень, їх творцем і модифікатором виступає

викладач-новатор. Він володіє широкими можливостями і має необмежене поле діяльності, оскільки на практиці переконується в ефективності наявних технологій і методик навчання і може коректувати їх, проводити дослідницьку

роботу, розробляти нові методики та технології. Основна умова такої діяльності - інноваційний потенціал педагога.

З впровадженням у навчально–виховний процес сучасних технологій викладач все більше набуває функції консультанта, порадника та наставника.

Останнє вимагає від нього спеціальної психолого–педагогічної підготовки, так як у професійній діяльності викладача реалізуються не тільки спеціальні знання предмету чи дисципліни, але й сучасні знання у сфері педагогіки і психології, технології навчання і виховання. На базі цього формується готовність до сприйняття, оцінки і реалізації педагогічних інновацій.

Інноваційну спрямованість педагогічної діяльності зумовлюють соціально–економічні перетворення, які вимагають відповідного оновлення освітньої політики, прагнення педагогів до засвоєння і застосування педагогічних новинок. Велику і важливу роль відіграє конкуренція вищих навчальних закладів, яка стимулює пошук нових технологій, форм, методів організації навчально–виховного процесу, диктує відповідні критерії щодо підбору науково–педагогічних кадрів [2]

Література

1. Кіяшко О. О. Інноваційні педагогічні технології підготовки молодших спеціалістів у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації: дис. канд. пед. наук: 13.00.04 / Кіяшко Олександр Олександрович. – Луганськ, 2001. – 262 с.

2. Дубасенюк О.А Інноваційні навчальні технології – основа модернізації університетської освіти // Освітні інноваційні технології у процесі викладання навчальних дисциплін: Зб. наук.-метод праць / За ред. О.А. Дубасенюк. – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. – С. 3-14.