Терновець Н.П.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

Інноваційні методи навчання та викладання іноземної мови за професійним спрямуванням

Мовна освіта, її сучасний стан і перспективи для України, мовна політика у сфері освіти постійно знаходяться у фокусі уваги педагогічної громадськості. Метою навчання іноземним мовам у вищих навчальних закладах є формування у студентів професійної комунікативної компетенції шляхом розвитку та вдосконалення усіх видів мовленнєвої діяльності: читання, говоріння, письма та аудіювання.

Проте, на шляху успішного оволодіння іноземною мовою у вищому навчальному закладі стоїть низька мотивація студентів до вивчення мови. Тому особливий інтерес представляє комунікативна спрямованість навчального процесу та інтерактивні методи навчання та викладання, метою яких є створення комфортних умов навчання, за яких кожен студент відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Термін „інтерактивна педагогіка” відносно новий: до наукового обігу його ввів у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц. У своїх дослідженнях він визначив мету інтерактивного процесу – це зміна і поліпшення моделей поведінки його учасників. Аналізуючи власні реакції та реакції партнера, учасник змінює свою модель поведінки і свідомо засвоює її. Це дозволяє говорити про інтерактивні методи як процес інтерактивного виховання. Лінгвістичне значення слова «interactive», представлене в іншомовних словниках, розтлумачує поняття „інтерактивності”, „інтерактивного” як взаємодію, або того, що взаємодіє, впливає один на одного.

Н.С. Мурадова стверджує, що інтерактивне навчання – це навчання, заглиблене в процес спілкування. Для підвищення ефективності процесу навчання необхідна наявність трьох компонентів спілкування, а саме: комунікативний (передача та збереження вербальної і невербальної інформації), інтерактивний (організація взаємодії в спільній діяльності) та перцептивний (сприйняття та розуміння людини людиною).

У процесі навчання за комунікативним методом студенти набувають комунікативної компетенції – здатності користуватись мовою залежно від конкретної ситуації. Вони навчаються комунікації у процесі самої комунікації. Відповідно усі вправи та завдання повинні бути комунікативно виправданими дефіцитом інформації, вибором та реакцією (informationgap, choice, feedback). Найважливішою характеристикою комуніктивного підходу є використання автентичних матеріалів, тобто таких, які реально виокристовуються носіями мови. Мовленнєва взаємодія студентів інколи, хоч і далеко не завжди, проходить за співучастю викладача в найрізноманітніших формах: парах, тріадах, невеликих групах, з усією групою. З самого початку студенти оволодівають усіма чотирма видами мовленнєвої діяльності на понадфразовому і текстовому рівнях при обмеженому використанні рідної мови. Об’єктом оцінки є не тільки правильність, але й швидкість усного мовлення та читання.

Інтерактивний метод надає можливість вирішити комунікативно – пізнавальні задачі засобами іншомовного спілкування. Інтерактивна діяльність включає організацію і розвиток діалогічного мовлення, спрямованих на взаєморозуміння, взаємодію, вирішення проблем, важливих для кожного із учасників навчального процесу.

У системі інтерактивного навчання виділяють такі основні принципи методики співробітництва:

а) позитивна взаємозалежність – група досягає успіху за умови гарного виконання завдань кожним студентом;

б) індивідуальна відповідальність – працюючи в групі, кожен студент виконує своє завдання, відмінне від інших;

в) однакова участь – кожному студенту надається однаковий за обсягом час для ведення бесіди або завершення завдання;

г) одночасна взаємодія – коли всі студенти залучені до роботи.

У процесі спілкування студенти навчаються вирішувати складні задачі на основі аналізу обставин і відповідної інформації; висловлювати альтернативні думки; приймати виважені рішення; спілкування з різними людьми; приймати участь у дискусіях.

Сучасна комунікативна методика пропонує широке впровадження в навчальний процес активних нестандартних методів і форм роботи для кращого свідомого засвоєння матеріалу. На практиці виявили досить високу ефективність такі форми роботи: як індивідуальна, парна, групова і робота в команді.

Використання інтерактивних форм навчання під час вивчення іноземних мов у вузі буде ефективним, якщо зміст навчального процесу буде перегукуватися з майбутньою професійною діяльністю студентів. Викладач повинен зважати на рівень володіння мовою студентами, на рівень сформованості комунікативних навичок. Потрібно слідкувати, щоб теоретичні знання в процесі активного навчання ставали усвідомленими, щоб студент розвивав і удосконалював не лише знання з мови, а й міг пов’язувати їх з майбутньою професійною діяльністю.

Таким чином, новітні методи навчання іноземних мов сприяють одноразовому вирішенню проблем комунікативного, пізнавального та виховного характеру: розвивати уміння і навички спілкування, встановити емоційний контакт із студентами, навчити їх працювати в команді, зважати на думки і висловлювання інших.

Використання зазначених інноваційних методів навчання надають можливість викладачам іноземної мови впровадити та удосконалити нові методи роботи, підвищити ефективність навчального процесу і рівень знань студентів.

Література:

 1. Интерактивный подход и модель дистанционного обучения иностранным язикам [Электронный ресурс] / [Л.К. Гейхман, И.И. Зуев, Э.Ф. Нигматуллова, Г.С. Попова]. – Режим доступа:http: //www.iii04.pfo-perm.ru.  

2. Гейхман Л.К. Искусство быть и общаться с Другим (Интерактивное обучение) / Л.К. Гейхман. – Пермь: Центр развития образования, 2001 - 198 с.

3. Мурадова Н.С. Коммуникативносвязующая роль культуры общения студентов технических заведений в интерактивном обучении  [Электронный ресурс] / Мурадова Н.С. – Режим доступа:

http://www.ostu.ru/conf/ruslang2004/trend2/muradova.htm

4. Організація навчально-виховного процесу. З досвіду роботи вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації / Ред. Салмай Н.М., Цибенко Н.В. – 2007. – Випуск 10. – С. 80-95.

5. Полат Е.С. Теоретические основы составления и использования системы средств обучения иностранному языку для средней общеобразовательной школы: автореф.дисс. на соискание науч.степени доктора наук / Е.С. Полат. –  М., 1989.

6. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Наук.-метод. посібн. / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. За ред.. О.І. Пометун. – К., Видавництво. А.С.К., 2004 – 192 с.