Філологічні науки / Актуальні проблеми перекладу

К.ф.н. Гоца Н.М.

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Гендерний аспект перекладу колоронімів у різних лінгвокультурах

Колір та його сприйняття відіграє важливу роль у житті кожного. Вибір певного кольору та його інтерпретація часто відбувається на підсвідомому рівні, проте несе цінну інформацію як про емоційний стан людини у цей момент, так і про людину взагалі. У художньому творі відбувається те саме. Адже письменник, використовуючи широку колірну палітру, частково визначає характер цілого твору. Останнім часом дослідження лексики зосереджене на когнітивній та прагматичній функціях слів, а також їхній ролі у створенні мовних картин світу, де колороніми позначають вагомий елемент, адже саме зорова інформація переважає у сприйнятті дійсності. Сприйняття та розуміння значення певного кольору передбачає і його вербальне вираження, що вже стає об’єктом вивчення мовознавців. Ці факти зумовлюють актуальність обраної теми.

Колороніми (від лат. color – колір, гр. onima – ім’я), або кольороназви визначаються як лексеми, денотативним значенням яких є ознака кольору [5, с. 102]. Виконуючи різноаспектні творчі завдання (від простого найменування барви-денотата до засобу виявлення глибинних емоційно-експресивних нюансів авторського задуму) вони часто є складними з точки зору перекладу. Колір може виражатися експліцитно (шляхом прямого називання кольору) та імпліцитно (називаючи предмет, колірна ознака якого закріплена в побуті або культурі на рівні традиції [8, с. 7-19].

Як зазначає О. Кудря, на сталість кольоропозначень впливають як екстралінгвістичні, тобто культурні стереотипи, так і мовні, семантичні фактори [6, с. 115]. Що ж до інтерпретації кольорів у гендерному аспекті, то вченими відзначаються риси, притаманні певному гендеру у різних лінгвокультурах, що необхідно відобразити при перекладі. Такі збіги зумовлені загальними особливостями чоловічої та жіночої психології. До спільних рис належить широке використання кольорів, епітетів, що створюються шляхом порівняння кольору певного об’єкта із кольорами квітів, каміння та ін. [3, с. 185-186].

Незважаючи на те, що колористика є частиною мовної картини світу, не існує чіткої ідентичності кольорових картин різних народів. Особливості мови і культури виявляються при порівняльному вивченні мов і культур. Однак на рівні мовної картини світу ці відмінності непомітні, що і викликає труднощі у перекладі. Еквівалентність оригіналу і перекладу художнього тексту залежить від багатьох факторів: своєрідності сприйняття оригіналу перекладачем, різносистемності мов, відмінностей соціокультурного середовища та ін. При перекладі встановлюються мовні відповідності між мовою оригіналу та мовою перекладу, співвідносяться не лише мовні форми, а також і мовне бачення світу, відбувається контакт двох мов і двох культур. Те, що є очевидним для носія однієї мови, може бути незрозумілим для носія іншої.

Ще одним важливим аспектом при перекладі є фонова інформація – соціокультурні факти, характерні лише для певної нації, засвоєні її представниками та відображені в мові. Зміст фонової інформації охоплює все те, що називають реаліями. Так, в англійській мові активно вживається лексика на позначення кольору, що характеризується символічністю та конотативністю. Символіка кольору та його метафоричне вживання може бути суттєвим компонентом творення образу і вимагає прискіпливої уваги і розуміння з боку перекладача. Переклад кольоропозначень належить до проблем на преференційному рівні, проте передати всі символічні, образні та підтекстові параметри у перекладі досить важко. У перекладі належить враховувати багатоплановість значеннєвого змісту колірних лексем, їхню символічність та багатошарові авторські конотації.

Врахування гендерних особливостей при перекладі вимагає неабияких зусиль, так як перекладач повинен вирішувати два завдання одночасно – інтерпретувати оригінальний текст та бути провідником до тієї культури, в якій виник цей текст. Якщо соціальні звичаї мови, на яку робиться переклад, відмінні від тих, що існують у мові оригіналу, перекладачу доводиться мати справу із „аномалією„. У той самий час, якщо різні мови „кодують” гендер різними способами, перекладачам необхідно вигадувати таку систему, яка змогла б містити в собі ці відмінності [11, с. 154]. Така подвійна роль перекладачів вимагає глибоких знань як мов, так і особливостей цих культур. Тобто, їхнє завдання полягає у тому, щоб знати, що можна залишити у первинній формі, що необхідно пояснити, а що і зовсім змінити задля збереження загального змісту певного тексту [1, c. 225].

При відтворенні колоронімів, характерних жіночому мовленню, перекладачу необхідно точно знати, яким є колір предмета, чи явища, про яке йдеться. Наприклад, такі кольори як emerald, sapphire, purple, ruby, salmon вимагають додаткового пояснення, оскільки не кожен читач знає, що смарагдовий – темно-зелений, сапфірний – темно-синій, пурпуровий – темно-фіолетовий, рубіновий – темно-червоний, а сомон – оранжево-рожевий. Тому перед перекладачем стоїть завдання – обрати саме той варіант, який би був зрозумілим читачу, а також не порушив стилістичної цілісності твору [2, c. 21].

Отож, певні відмінності у англійській та українській мовах спричинені різними гендерними традиціями у цих культурах. Ми не можемо відокремити гендерні та культурні особливості, так як без знання культури неможливо чітко відтворити специфіку гендерних відмінностей у різних мовах.

Література

1. Гоца Н. Врахування гендерних особливостей при перекладі / Гоца Н.М. // Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції „Актуальні проблеми філології та американські студії” (22-24 квітня 2009 р.). – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2009. – C.225-227.

2. Гоца Н. Гендерний чинник стилетворення: колірні епітети в жіночому мовленні та їх переклад на українську мову / Гоца Н.М. // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Філологічні науки. Мовознавство. – Луцьк : Вид-во ВНУ, 2009. – № 17. – C. 19-23.

3. Дубенко О. Порівняльна стилістика англійської та української мов. Посібник для студентів та викладачів вищих навчальних закладів / О. Ю. Дубенко. – Вінниця : НОВА КНИГА, 2005. – 224 с.

4. Ивенс Г. М. Введение в теорию цвета / Г. М. Ивенс. – М. : Искусство, 1969. – 442 с.

5. Ковальська І. В. Колористика як перекладознавча проблема (на матеріалі українських і англомовних художніх текстів: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд, філ-них наук / І. В. Ковальська. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2001. – 102 с.

6. Кудря О. Похідні ад’єктивні одиниці зі вторинним колоративним значенням в українській та англійській мовах : семантичні групи та механізми їх словотворення / О. Кудря // Лінгвістичні студії : зб. наукових праць / За ред. А. Загнітка. – Донецьк : ДонНУ, 2009. – №18. – С. 114–118.

7. Серов Н. Цвет культуры: психология, культурология, физиология / Н. Серов. – Санкт-Петербург : Речь, 2003. – 672 с.

8. Упорова С. О. О методологии анализа цвета в художественном тексте / С. О. Упорова // Художественное творчество. – 1986. – № 4. – С. 7 – 19.

9. Ходжаян Т. Коннотативные особенности цветообозначений в современном немецком языке / Тагуи Ходжаян. – Ереван : „Лингва”, 2004 – 117 с.

10. Яньшин П. Введение в психосемантику цвета: учебное пособие / П. Яньшин. – Самара : Изд-во СамГПУ, 2001. – 189 с.

11. Livia, Anna. “One Man in Two is a Woman”: Linguistic Approaches to Gender in Literary Texts. – The handbook of language and gender / edited by Janet Holmes and Miriam Meyerhoff. – Blackwell Publishing Ltd, 2005. – p. 144-158.